Постанова № 65854269, 03.04.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2017 р. Справа №818/208/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/208/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1Б.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУНП в Сумській області), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії ГУНП в Сумській області, що полягають у відмові надати ОСОБА_1 можливість зробити копії або фото матеріалів перевірок, проведених за його зверненнями, про які йдеться в листах ГУНП в Сумській області: №К-378/04/20-2016 від 08.10.2016, № 3292/04/20-2016 від 17.10.2016, №К-317/03/20-2016 від 05.09.2016;

- зобов'язати ГУНП в Сумській області надати ОСОБА_1 можливість зробити копії чи фото матеріалів перевірок, проведених за його зверненнями, про які йдеться в листах ГУНП в Сумській області: №К-378/04/20-2016 від 08.10.2016, № 3292/04/20-2016 від 17.10.2016, №К-317/03/20-2016 від 05.09.2016.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він звертався до відповідача із заявами, в яких просив надати можливість ознайомитись з матеріалами перевірки, проведеної за його зверненням та зробити копії чи фото цих матеріалів. Матеріали перевірки були надані позивачу для ознайомлення, однак фотографувати або робити копії документів йому заборонили. Позивач не погоджується із такими діями ГУНП в Сумській області, в звязку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Позивач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив компенсувати йому судові витрати, що складаються із витрат, повязаних із прибуттям у судове засідання, добових та компенсації за відрив від звичайних занять.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.62), у попередніх судових засіданнях проти позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення уточнених позовних вимог, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 була подана скарга до ГУНП в Сумській області №334 від 03.11.2016 (а.с.6) про відмову Лебединського ВП прийняти від ОСОБА_1 заяву про злочин, а також з вимогою надати можливість ознайомитись з матеріалами перевірок, проведених за його зверненням, та зробити копії чи фото цих матеріалів, а саме з перевірками про які йдеться у листах ГУНП в Сумській області:

- № К-378/04/20-2016 від 08.10.2016 про проведене службове розслідування працівників Сумського ВП по факту бездіяльності останніх щодо встановлення та притягнення до адміністративної відповідальності осіб які постійно курять в приміщенні Сумської ОДА;

- № 3292/04/20-2016 від 17.10.2016 про проведену перевірку згідно постанови Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі № 818/1077/16 відносно гр. ОСОБА_2;

- № К-317/03/20-2016 від 05.09.2016 про проведену перевірку на підставі заяви ОСОБА_1 №240 від 17.08.2016 відносно гр. ОСОБА_2 та працівника поліції ОСОБА_3.

16.11.2016 ОСОБА_1 відповідачем було надано для ознайомлення документb, які він мав намір копіювати (зробити їх фото), але відповідач відмовив у задоволенні вимоги зробити копії чи фото необхідних документів з матеріалів перевірки, про що зроблено відповідний запис на скарзі (а.с.6).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, обєднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обовязків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 7 вказаного Закону звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обовязковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, обєднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше пяти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними розясненнями.

Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг визначений статтями 15 та 16 вищевказаного Закону.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян").

Частиною 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, обєднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, зокрема має право знайомитися з матеріалами перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію" та ч. 2 ст. 34 Конституції України ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Виходячи із вказаного положення, суд вважає, що особа має право обирати форму, в якій їй повинна надаватись запитувана інформація.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання субєктами владних повноважень своїх обовязків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні субєктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформацією з обмеженим доступом, є, зокрема, конфіденційна інформація.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоровя населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім субєктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов; не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону; розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством України визнано обмеженим доступ громадян до матеріалів перевірки, які містять в собі персональні дані про інших осіб, відповідач за наявності ознак інформації з обмеженим доступом, ГУНП в Сумській області мав забезпечити можливість позивачу зробити фотокопії із матеріалів перевірки, проведеної за його зверненням, за винятком інформації, що містить обмежений доступ.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ГУНП в Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності дій при розгляді заяви ОСОБА_1

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а порушене право позивача на належний розгляд звернення та отримання інформації підлягає захисту шляхом зобовязання субєкта владних повноважень надати можливість зробити фотокопії матеріалів перевірки за його зверненням, за винятком інформації, що містить обмежений доступ.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Згідно зі ст. 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" № 590 від 27.04.2006 передбачено, що компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

При цьому, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов'язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. При цьому, сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов'язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.

Так, в обґрунтування компенсації витрат, повязаних з переїздом позивачем надано чотири квитка: за 02.03.2017 в сумі 34,96 грн., 09.03.2017 - 37 грн. (а.с.22), 21.03.2017 - 37 грн. та 42,32 грн. (а.с.68). Враховуючи зворотній напрямок, за 02.03.2017 підлягає відшкодуванню 69,92 грн., а за 09.03.2017 - 74,00 грн.

Позивач приймав участь у чотирьох судових засідання, тому добові витрати складають 120 грн. (30 грн. х 4 дні).

Компенсація за відрив позивача від звичайних занять складає 447,80 грн.:

02.03.2017 (мін. зар.пл. 3200 грн. / 22 дні = 146 грн./8 год. = 18,18 грн. х 7 год. (з 09:00 до 16:00 год.) = 127,26 грн.

09.03.2017 (мін. зар.пл. 3200 грн. / 22 дні = 146 грн./8 год. = 18,18 грн. х 7 год. (з 07:00 до 14:00 год.) = 127,26 грн.

21.03.2017 (мін. зар.пл. 3200 грн. / 22 дні = 146 грн./6 год. = 18,18 грн. х 6 год. (з 07:00 до 11:00 год. та поїздка автобусом з м. Суми до с. Будилка з 15:20 до 17:20 год.) = 109,08 грн.

03.04.2017 (мін. зар.пл. 3200 грн. / 19 днів = 168,42 грн./8 год. = 21,05 грн. х 4 год. (з 12:00 до 16:00 год.) = 84,20 грн.

Таким чином позивачу необхідно відшкодувати судові витрати в загальному розмірі 791,04 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Сумській області, що полягають у відмові надати ОСОБА_1 можливість зробити копії або фото матеріалів перевірок, проведених за його зверненнями, про які йдеться в листах Головного управління Національної поліції в Сумській області: №К-378/04/20-2016 від 08.10.2016, № 3292/04/20-2016 від 17.10.2016, №К-317/03/20-2016 від 05.09.2016.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області надати ОСОБА_1 можливість зробити копії чи фото матеріалів перевірок, проведених за його зверненнями, про які йдеться в листах Головного управління Національної поліції в Сумській області: №К-378/04/20-2016 від 08.10.2016, № 3292/04/20-2016 від 17.10.2016, №К-317/03/20-2016 від 05.09.2016, за винятком інформації, що містить обмежений доступ.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 (Сумська область, Лебединський район, с. Будилка, вул. Центральна, 115, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 791,04 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 07.04.2017 року.