Постанова № 65849949, 06.04.2017, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1521/17

Провадження № 2-а/552/82/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2017 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Васильєвої Л.М..,

при секретарі Орламенко А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішення, зобовязання призначити і виплатити допомогу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 17.03.2017 року звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення МО України про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 13.01.2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання пов»язаних із захистом Батьківщини та зобов»язати МО України призначити йому таку одноразову допомогу. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року скасована постанова Київського районного суду м. Полтави від 28.11.2016 року яким йому відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення МО України про повернення без розгляду на доопрацювання документів щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 13.01.2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання пов»язаних із захистом Батьківщини та зобов»язати МО України призначити йому таку одноразову допомогу. Скасоване рішення МО України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов»язаних із призначеннями і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.06.2016р. № 38 в частині повернення без розгляду на доопрацювання документів щодо призначення йому одноразової грошової допомоги як інваліду війни 2 групи. Зобов»язано МО України розглянути його заяву щодо призначення та виплати йому такої допомоги.

За результатами повторного розгляду питання про призначення та виплати йому такої допомоги 03.03.2017 року МО України прийняло рішення про відмову в призначенні йому допомоги. Підставою відмови стало те, що на думку комісії ними не надані документи, які свідчать про обставини поранення, а саме що поранення пов»язане з виконанням службових обов»язків, а не стало наслідком вчинення протиправних дій або вчинення ним дій в стані сп»яніння або самокалічення.

Вважає рішення комісії МО України протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Просив суд визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України від 03.03.2017 року №20, пункт 5 про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 13.01.2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання пов»язаних із захистом Батьківщини та зобов»язати МО України призначити йому таку одноразову допомогу .

Відповідно до приписів частини 1 та частини 2 статті 24 КАС України , якби справа була підсудна окружному адміністративному суду, то повинна б була розглядатись колегією у складі трьох суддів.

Оскільки справа розглядається місцевим загальним судом, як адміністративним судом , враховуючи вимоги ч. 2 статті 24 КАС України, думку представника позивача суд вважає за можливе розглянути справу суддею одноособово.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав подану до суду позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив будучи повідомленим про час і місце розгляду справи.

Суд, дослідивши зібрані в справі докази та оцінивши повідомлені представником позивача обставини, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 з жовтня 1963 року по листопад 1966 року проходив військову службу.

Також встановлено, що Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України згідно з протоколом № 2359 від 01 жовтня 2013 року прийшла до висновку, що поранення голови, правої ноги, ЗЧМТ, контузія, травми хребта є такими, що повязані з захистом Батьківщини.

Відповідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААА № 172387 ОСОБА_2 з 13 січня 2014 року встановлено вперше другу групу інвалідності безтерміново.

27 квітня 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до військового комісара ОМВК з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у звязку з отриманням 2 групи інвалідності, Полтавським обласним військовим комісаріатом 05 травня 2016 року матеріали за заявою позивача ОСОБА_2 направлені до Міністерства оборони України для вирішення питання щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги.

У задоволенні його заяви відмовлено.

Він оскаржував дії відповідач у судовому порядку.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 28.11.2016 року у задоволенні його позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року скасована постанова Київського районного суду м. Полтави від 28.11.2016 року. Прийнята нова постанова, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

Скасоване рішення МО України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов»язаних із призначеннями і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.06.2016р. № 38 в частині повернення без розгляду на доопрацювання документів щодо призначення йому одноразової грошової допомоги як інваліду війни 2 групи. Зобов»язано МО України розглянути його заяву щодо призначення та виплати йому такої допомоги.

03.03.2017 року комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов»язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянувши подані документи відносно ОСОБА_2 відмовила у призначенні йому одноразової допомоги, у зв»язк уз тим, що ним на поданий документ який би свідчив про обставини поранення, а саме що поранення пов»язане з виконанням службових обов»язків, а не стало наслідком вчинення протиправних дій або вчинення ним дій в стані сп»яніння або самокалічення.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою). ,

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до ст. 1,2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу PCP. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються. Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року , від 07.06.2001року № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу PCP та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок одноразової грошової допомоги, проте, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, формуваннях та органах колишнього Союзу PCP, право на отримання пільг, гарантій та ком території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

Право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, регламентується статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Відповідно до п.п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і право військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачу зокрема: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з п. б, ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Як убачається із листа Полтавського військового комісаріату від 01.02.2017 року № 10/165 ( а.с. 10) відповідачеві направлені усі необхідні документи для призначення позивачеві одноразової допомоги.

Доводи відповідача , що позивачем не надано повного переліку документів, документа (акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової чи довідки командира військової частини про причини поранення, зокрема про те, що поранення не пов»язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі ушкодження є необгрунтованими, оскільки надані позивачем документи мають відомості про обставин та причин поранення, а також наявність причинного звязку поранення з захистом Батьківщини.

Відповідно до пп.а.п.21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р.№ 402 встановлено, що постанова про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій , травм, каліцтв приймаються в таких формах: "Захворювання, пораненнях контузія , травма, каліцтво) ТАК, пов'язано із захистом Батьківщини, якщо поранення ( контузія , травма, каліцтво) одержано під час захисту Батьківщини або обов'язків військової служби під час служби у складі діючій армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі в бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни.."

Відповідно до пп.г п.21.5 Положення " Захворювання, ТАК, пов'язано із захистом Батьківщини, якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього у період служби у військових частинах і установах, які входили до діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності до військової служби.

Витяг з протоколу ЦВЛК № 2359 від 01.10.2013 року та висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 212 від 25.08.2011 року (а.с. 11, 12) які були предметом розгляду питання про призначення позивачеві такої допомоги є належним документом, який підтверджує наявність у позивача поранення та причин його виникнення.

На законодавчому рівні форма документа, що свідчить про причини та обставини поранення ( контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно непов»язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп»яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження не визначена, не встановлена та не затверджена.

За таких обставин вимога відповідача щодо необхідності надати докази того, що позивач отримав травму та йому встановлена 2 група інвалідності при обставинах, які непов»язані з вчиненням ним злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп»яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження є такою, що не відповідає вимогам вищезазначених законів та нормативних актів та не може бути підставою для відмови у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно зі статтею 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин суд дійшов до висновку про правомірність позовних вимог ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішення, зобовязання призначити і виплатити допомогу та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про виплату позивачеві одноразової допомоги в конкретно визначеній сумі - 243600 грн., то суд вважає, що вказані вимоги є безпідставними, оскільки суд не наділений повноваженнями визначати конкретний розмір сум, які підлягають виплаті.

Позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати за розгляд справи судом слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 158, 159, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, - П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як інваліду війни 2 групи , інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 03.03.2017 №20, п.5.

3обов'язати Міністерство оборони України призначити та вчинити дії щодо виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, як інваліду 2 групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України віл 25 грудня 2013 р. № 975 та статей 16 - 16-3 Закону України « про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день встановлення інвалідності ( 13.01.2014 року) .

Витрати по справі віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.М. Васильєва