Рішення № 65846628, 03.04.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/12434/16-ц

Провадження № 2/643/1151/17

03.04.2017 р. м.Харків

Московський районний суд м.Харкова під головуванням судді Горбунової Я.М., при секретарі Арестовій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3, в якому зазначила, що між сторонами 20.12.2008 р. було укладено шлюб, 08.11.2009 р. від шлюбу народилась донька ОСОБА_3. На час народження дитини відповідач перестав підтримувати з позивачем подружні стосунки, з полового будинку позивача та новонароджену дитину не забрав, у звязку із відсутністю житла у м. Харкові, позивач орендувала житло за власні кошти. Рішеннями суду с позивача стягнуто аліменти на утримання дитини та між сторонами розірвано шлюб. ОСОБА_2 не спілкується з дитиною, не приймає участі у її виховані та житті.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримала, та пояснила, що ОСОБА_2 не спілкується з дитиною, не приймає участі у її виховані та житті. Дитина вважає батьком нового чоловіка позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та пояснив суду, що не спілкується з дитиною, так як позивач фактично утворила нову сім'ю і не надає можливості спілкуватися з дитиною.

Представник органу опіки та піклування в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності та підтримав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини.

Заслухавши пояснення, дослідивши докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом з ОСОБА_1, а ОСОБА_2 проживає окремо від дитини. Між сторонами немає згоди щодо участі ОСОБА_2 у вихованні дитини.

Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про народження дитини, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18.04.2011 року про розірвання шлюбу між сторонами. Не заперечують ці обставини і самі сторони.(а.с. 7,13)

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не довела суду тієї обставини, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

З заперечень відповідача вбачається, що він любить свою доньку, хоче турбуватися про неї, брати участь у її вихованні, він забирав дитину з пологового будинку, та сплатив усі витрати в медичній установі, дружина категорично відмовилась проживати з його рідними, у звязку з чим він відвіз дружину з новонародженою дитиною в орендоване житло. Дуже складні стосунки між сторонами та батьками позивача склались ще до розірвання шлюбу, позивач не дає йому бачитись зі своєю дитиною.

Позивач на підтвердження своїх вимог надала суду письмові докази, а саме: довідку про склад сім'ї від 12.08.2016 р. з якої вбачається, що неповнолітня ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; довідку КЗ «Дошкільний навальний заклад (ясла-садок) №79 ХМР» від 01.09.2016 р. з якої вбачається, що ОСОБА_3 відвідувала навчальний заклад з 01.09.2012 р. по 31.05.2015 р., та зі слів вихователя батько дитини та його близькі родичі в житті та вихованні дитини участі не приймали; довідку КЗ «Дошкільний навальний заклад (ясла-садок) №366 ХМР» від 01.09.2016 р. з якої вбачається, що ОСОБА_3 відвідувала навчальний заклад з 01.09.2015 р. по 31.08.2016 р., впродовж всього часу батька дитини та його родичів вихователі жодного разу не бачили; довідку Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №58 ХМР від 07.10.2016 р. з якої вбачається, що ОСОБА_3 навчається у 1-Г класі, за час навчання дитини в школі батько дитини батьківські збори не відвідував, до класного керівника не звертався; довідками з КЗОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка №13» з якої вбачається, що ОСОБА_3 відвідувала заклад з матір'ю; розрахунком Московського ВДВС щодо заборгованості по аліментам, з якої вбачається, що станом на 28.02.2017 р. заборгованість ОСОБА_2 складає 5113,77 грн.

Але зазначені докази у своїй сукупності не спростовують висновків суду про недоведеність позовних вимог, так як не свідчать, що відповідач навмисно ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 р. позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно п. 16 Постанови особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо

дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК, зокрема, як ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Із пояснень відповідача вбачається, що він бажає виховувати свою дитину, та дбати про її духовний і фізичний розвиток, але через створення позивачем родини з іншим чоловіком, він має певні психологічні та іншого роду труднощі у реалізації своїх батьківських прав та обовязків.

Із пояснень позивача, наданих в суді, вбачається, що вона зверталася неодноразово до відповідача з проханням підвезти її разом із дитиною на його автомобілі, але жодного разу під час таких зустрічей не розповідала дитині, що відповідач є її батьком. Зазначені показання підтверджують показання відповідача в тій частині, що він задля уникнення конфліктних ситуацій і з метою недопущення травмування психіки дитини, погодився на те, що йому було дозволено у спілкуванні, а саме, бачитися з дитиною без повідомлення дитині, що він є її батьком.

Також суд звертає увагу на те, що позивач зазначає в своєму позові, що відповідач не забирав дитину з полового будинку та не виявляв з моменту її народження батьківського піклування, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 СК України є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав, але доказів на підтвердження даних обставин, позивач також не надала.

Доказ, представлений на підтвердження факту невиконання аліментних зобовязань, відповідачем не спростований, хоча він і не визнає той факт, що не виконує аліментних зобов'язань, але сам по собі факт заборгованості по аліментам не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав при відсутності інших доказів невиконання батьківських обовязків.

Висновок служби є доказом, який підлягає перевірці судом. Вивчивши даний висновок, суд вважає, що комісія зробила свій висновок про доцільність позбавлення батьківських прав на підставі тих доказів, які перевірені та оцінені судом, посиланя на інші докази, якіб спростовували зроблені судом висновки, висновок служби не містить.

Крім того, з висновку вбачається, що відповідач заперечував проти позбавленням його батьківських прав, так як дитину свою любить і хоче турбуватися про неї, а мати дитини перешкоджала йому у спілкуванні з дитиною, але сварок він уникав, щоб не травмувати дитину.

Між тим, такі пояснення батька комісією не були перевірені та враховані при винесенні висновку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що на даний час відсутні підстави для вжиття такого крайнього впливу до відповідача як позбавлення його батьківських прав. Але разом з тим, суд вважає, що відповідач не вживає всіх необхідних заходів для реалізації своїх батьківських прав, в звязку з чим, його необхідно попередити про можливість позбавлення його батьківських прав в подальшому при відсутності належного виконання своїх батьківських прав та обовязків щодо дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,11,60,209,212-215,218ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про можливість позбавлення батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через районний суд до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - Я.М.Горбунова