Ухвала суду № 65843745, 04.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2236/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/306/К/17 Чайкіна О.В.

Категорія - 5 (І) Доповідач - Бондар Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України за наявними у справі матеріалами та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності та визнання права власності на 1/4 частину квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і вселення в квартиру, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спадкового майна та визнання права власності на 1/4 частину квартири, який в подальшому уточнила, пред'явивши позовні вимоги до ОСОБА_3 про припинення права власності та визнання права власності на 1/4 частину квартири.

В обґрунтування позову зазначила, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.04.2015 року є власником 3/4 частин двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, тоді як власником 1/4 частини цієї квартири на підставі договору дарування від 21 серпня 2015 року є ОСОБА_3

Посилаючись на те, що вартість частки в квартирі відповідача є незначною й виділу не підлягає, а вона має намір проживати в квартирі, переїхавши з м. Нікополя, тоді як спільне проживання в квартирі є неможливим, готова компенсувати відповідачу вартість її частки в квартирі.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не погоджується на запропоновану компенсацію вартості її частки та припинення права власності на неї, просила суд припинити право власності відповідача ОСОБА_3 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на вказану частку, виплативши відповідачу ОСОБА_3 компенсацію цієї частки у розмірі 30938 грн. 25 коп., які внесені на депозитний рахунок суду.

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і вселення в квартиру, посилаючись на те, що ОСОБА_2 перешкоджає їй в користуванні належною їй 1/4 часткою в квартиріза адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 листопада 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності та визнання права власності на 1/4 частину квартири.

Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області після набрання рішенням законної сили повернути ОСОБА_2 сплачені нею на депозитний рахунок суду 30938,25 грн.

Задоволено зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод користування житловим приміщенням і вселення в квартиру.

Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні 1/4 часткою житлової квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності, та вселено ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання по скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення поданого нею позову та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що в рішенні суд не надав оцінці тій обставині, що ОСОБА_4 саме у зв'язку з поданням позову та з метою унеможливлення припинення права власності, оформила 1/4 частину успадкованого нею майна на своє ім'я, відразу подарувавши її своїй доньці - ОСОБА_3 Не враховано судом й того факту, що відповідач зі своєю сім'єю з 2001 року мешкає в квартирі, що належить на праві власності її матері - ОСОБА_4, а тому припинення права власності на належну їй 1/4 частку спірної квартири не завдасть жодної шкоди її інтересам. Окрім того, зазначає, що постановляючи рішення суд не визначив порядок користування спірним житлом з огляду на те, що спільне його користування та володіння є неможливим.

У судове засідання сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явилися. Оскільки, відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити її розгляд за їх відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, при цьому позивач ОСОБА_2 є власником 3/4 частки цієї квартири відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 квітня 2015 року після смерті ОСОБА_5, померлого АДРЕСА_2 року, а відповідач ОСОБА_3 - 1/4 частки зазначеної квартири на підставі договору дарування від 21 серпня 2015 року (а.с. 12, 15, 48, 49).

З 07 травня 2015 року ОСОБА_2 зареєструвала місце проживання у цій квартирі (а.с. 19).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення з огляду на те, що припинення права власності на 1/4 частку квартири, що належить відповідачу, завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки іншої власності на правах приватної вона не має.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту створення перешкод ОСОБА_2, у зв'язку з чим ОСОБА_3 як власник позбавлена права користування та розпорядження належною їй часткою в квартирі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, здійснюючи перевірку рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_2 про припинення права власності та визнання за нею права власності на 1/4 частину квартири, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Згідно із чч. 4, 5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Аналогічна за змістом норма міститься в ст. 321 ЦК України.

Частиною 1 ст. 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких, суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні, а саме: частка є незначною і не може бути виділена у натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливий за наявності хоча б однієї з чотирьох передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При цьому, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об'єкта, який є спільним майном.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, які у відповідності до приписів ст. 360-7 ЦПК України, підлягають обов'язковому врахуванню місцевим судами при застосування таких норм права.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 в якості підстав для припинення права ОСОБА_3 на частку у праві спільної часткової власності - квартири АДРЕСА_1, навела наступні: частка відповідача є незначною і не може бути виділена у натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим.

Окрім цього, у зв'язку з пред'явленням позову про припинення права власності, позивач виконала й умову попереднього внесення на депозитний рахунок суду компенсації вартості частки у квартирі, що належить відповідачу, сплативши 30938,25 грн (а.с. 45).

Так дійсно, позивачка довела неможливість виділу в натурі належної відповідачу 1/4 частки спірної двокімнатної квартири та неможливість спільного користування квартирою.

Разом з тим, у відповідності до ч.3 ст. 10 ЦПК України, ч.1 ст. 60 ЦПК України, позивачка не надала суду доказів того, що припинення права відповідача ОСОБА_3 на її частку не завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника та членам її сім'ї.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи й не спростовано позивачкою те, що відповідач ОСОБА_3 не має у м. Кривому Розі іншого житла, окрім 1/4 частки у квартири АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 25.10.2016 року (а.с. 145).

Натомість, ОСОБА_2, окрім 3/4 частки у спірній квартирі, має у приватній власності інше житло в м. Нікополі Дніпропетровської області.

Встановивши, що відповідач ОСОБА_3 іншого житла, окрім спірної квартири не має, а компенсація вартості належної їй на праві власності частки в ній є незначною, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що припинення права власності відповідача на 1/4 частку квартири завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника.

Доводи апеляційної скарги відповідача правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки сама по собі наявність однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України, за умови встановлення, що припинення права власності відповідача на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника та членам його сім'ї, не може бути підставою для задоволення позову.

При цьому, доводи апеляційної скарги позивача про наявність у позивача іншого місця проживання не можуть свідчити про відсутність завдання істотної шкоди інтересам відповідача у випадку припиненням її права власності на частку у спірній квартирі з огляду на те, що іншого житла, яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, вона не має.

Доводи ж відповідача про неврахування судом при розгляді справи дій ОСОБА_4, яка з метою унеможливлення припинення права власності оформила 1/4 частину успадкованого майна на своє ім'я, відразу подарувавши її своїй доньці - ОСОБА_3, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не стосуються предмету розгляду даної справи.

Також колегія суддів погоджується й з висновками суду першої інстанції про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3В про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення в квартиру, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_2, отримавши у спадок 3/4 часток спірної квартири зареєструвала своє місце проживання в ній, однак в спірній квартирі не мешкає, ключів не надає, у зв'язку з чим ОСОБА_3 позбавлена можливості користуватися належною їй часткою в ній.

Цих доводів не було спростовано ОСОБА_2 ані під час розгляд справи в суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду.

Окрім того, актом від 06 липня 2016 року, завіреним ТОВ «СІТІ-СЕРВІС-КР», мешканцями будинку АДРЕСА_1 підтверджено факт не проживання ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 вказаного будинку (а.с. 149).

Отже, встановивши доведеність факту порушення права власності ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення зустрічного позову, що відповідає положенням ст. 391 ЦК України та узгоджується з роз'ясненнями, наданими в п. 33 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5.

Доводи апеляційної скарги позивача про не визначення судом порядку користування спірним житлом з огляду на те, що спільне його користування та володіння є неможливим не впливають на правильність висновків суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову й не можуть бути враховані, оскільки вимог про визначення порядку користування спірною квартирою сторонами заявлено не було, а тому вони не були предметом розгляду під час вирішення даної справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в такому разі позивач ОСОБА_2 не позбавлена права на звернення до суду з позовом про визначення порядку користування житлом.

За таких обставин, колія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: А.П. Барильська

В.П. Зубакова