Ухвала суду № 65843140, 05.04.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8443/16-ц

Провадження 2-з/185/23/17

У Х В А Л А

05 квітня 2017 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючий - суддя Бабій С.О., за участю секретаря судового засідання Шмик К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів та припинення дій, що порушують право,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів та припинення дій, що порушують право, якою позивачі просять зобовязати відповідача припинити дії, пов'язані з переходом права власності до іпотекодержателя на предмет іпотеки або укладання від свого імені договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будинку по вулиці Харківська 37, місто Павлоград на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

31.10.2016 р. позивачем ОСОБА_1 було подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на будинок 37 по вулиці Харківська м. ПавлоградДніпропетрвської області до набуття чинності рішення суду у даній справі.

В обґрунтування наданої заяви позивач посилається на те, що 08 лютого 2008 року між ОСОБА_2 як Позичальником та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено Кредитний договір № DNQ0GA0000000215. Згідно з пунктом 8.1 якого відповідач банк зобовязався надати йому як позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 08.02.2008 року по 08.02.2018 р. включно у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 50000,00 доларів США, а також у розмірі 6250,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 кредитного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів.

08.02.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки житлового будинку, згідно п. п. 1, 35.3 якого в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок по вулиці Харківська 37, місто Павлоград.

08.10.2016 року поштою позивачі отримали від представника ПАО КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 листа без вихідного номеру та дати, в якому їх повідомили про намір банку здійснити перехід права власності до іпотекодержателя на предмет іпотеки або укласти від свого імені договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будинку по вулиці Харківська 37, місто Павлоград, що є предметом іпотеки на підставі статей 37 та 38 закону України «Про іпотеку» та п. 27 договору іпотеки.

Також в провадженні Павлоградського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа № 185/10306/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним Кредитного договіру № DNQ0GA0000000215 від 08.02.2008 року, укладеного між ВАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2. В даному судовому провадженні оспорюється розмір та підставність нарахування кредитної заборгованості, що вказує на необґрунтованість вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім того, 11.06.2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з п. 1 якого протягом дії цього Закону:

- не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

Позивачі використовують вищевказаний будинок як місце постійного проживання, у них не має на праві власності іншого житла.

Також відповідачем додатково до листа без дати, отриманого 08.10.2016 р. було направлено ще 2 листа від 19.09.2016 року з повідомленням про продаж будинку 37 по вулиці Харківська м. Павлоград, що є предметом іпотеки іншій невідомій особі в 30-денний строк після отримання листів (07.11.2016 року).

В той же час, ухвалою суду від 26.10.2016 року про відкриття провадження справа до розгляду призначена на 17.11.2016 року (тобто вже після можливої події продажу заставного (іпотечного)майна будинку 37 по вулиці Харківська м. Павлоград.

Враховуючи документальне підтвердження дійсного наміру відповідача продати будинок позивача іншій особі (яка в звязку з цим набуде статусу добросовісного набувача), то у випадку задоволення позову реальне виконання рішення суду щодо захисту прав позивача згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»не буде реальним.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.п.1, 2 ч.1, ч.2, ч.3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

ПленумВерховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконанняможливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про з безпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Із змісту наданих позивачем листів відповідача випливає намір останього здійснити продаж житлового будинку по вулиці Харківська 37, місто Павлоград.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна № 71947649 від 01.11.2016 р., відповідач ОСОБА_4 акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є іпотекодержателем, а власником нерухомого майна, а саме будинку, адреса: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вулиця Харківська, будинок 37, номер РПВН: 21959766 є позивач ОСОБА_1

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладенои арешт на нерухоме майно, а саме будинок 37 по вулиці Харківська м. ПавлоградДніпропетрвської області, реєстраційний номер майна 21959766, до вирішення по суті цивільної справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів та припинення дій, що порушують право.

Ухвалоюапеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року було частково задоволено апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів та припинення дій, що порушують право, ухвалуПавлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 рокускасовано, а питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як зазначено в ухваліапеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2017 року, суд першої інстанції прийшов помилкового висновку, оскільки заявник не надав відповідних доказів та не наводить у чому полягає реальне побоювання, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений у заяві (заборона будівництва та відчуження), може у майбутньому утруднити чи унеможливить виконання рішення суду, а говорять лише про складність та тривалий час виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги існування спору між сторонами, предмет позову, суд прийшов до висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню. Предметом позовних вимог позивачів до ПАТ КБ «Приватбанк» є припинення дій, пов'язаних з переходом права власності до іпотекодержателя на предмет іпотеки або укладання від свого імені договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будинку по вулиці Харківська 37, місто Павлоград на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», проте заявник не надав відповідних доказів та не наводить у чому полягає реальне побоювання, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений у заяві (заборона будівництва та відчуження), може у майбутньому утруднити чи унеможливить виконання рішення суду, а говорять лише про складність та тривалий час виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст.151-153,209,210, 293 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя С.О. Бабій