Ухвала суду № 65840282, 06.04.2017, Франківський районний суд м. Львова

464/12905/13-к

1/465/2/17

У Х В А Л А

судового засідання

06.04.2017 року Колегія суддів Франківського районного суду м. Львова в складі:

Головуючої судді Мартьянової С.М.

Суддів: Лозинського Б.М.

ОСОБА_1

при секретарі Турчак М.І.

з участю прокурора Гриців Н.М.

захисників: ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

громадських захисників: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

за участю обвинувачених: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Б., ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про звільнення зпід варти підсудних ОСОБА_10 та ОСОБА_14,-

В С Т А Н О В И Л А :

Франківським районним судом м.Львова відповідно до нормКПК 1960 р. здійснюється провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч.4 ст.19, ч.2 ст. 17 п.п «а», «е», «и», «і» ст. 93 КК України ( ред. 1960 року), ч.4 ст. 19, ч.2 ст. 17 п.п. «а», «з», «и», «і» ст. 93 КК України (ред. 1960 року), ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, п.п. 6,5, 1,9, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України, ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28 п.п. 6,5, 1, 8, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_10 за ч.4 ст.19, ч.2 ст. 17 п.п «а», «е», «и», «і» ст. 93 КК України ( ред. 1960 року), ч.4 ст. 19, ч.2 ст. 17 п.п. «а», «з», «и», «і» ст. 93 КК України (ред. 1960 року), ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, п.п. 6,5, 1,9, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України, ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28 п.п. 6,5, 1, 8, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_11 за ч.2 ст. 17, п.п. «а», «е», «и», «і» ст. 93 КК України (ред. 1960 року), ч.4 ст. 19, ч.2 ст. 17 п.п. «а», «з», «и», «і» ст. 93 КК України (ред. 1960 року), ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 28, п.п. 6, 5, 1, 9,11,12,13, ч.2 ст. 1 КК України, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28 п.п. 6,5, 1, 8, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України, ч.1 ст. 263 КК України, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 17, п.п. «а», «и», «і» ст. 93 КК України ( в редакції 1960 року), ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_13, за ч.4 ст. 187, ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_14, за ч.3 ст. 28, п.п. 6,5, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України, ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 28 п.п. 6, 5, 1, 8, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України, ч.1 ст. 263 КК України.

Від захисників обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 надійшло клопотання про звільнення їх підзахисних з-під варти та обранні запобіжного заходу не повязаного із триманням під вартою з мотивів наведених в клопотанні.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників процесу, щодо підримання заявленого захисниками клопотання про зміну обрагоного обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_14, думку прокурора, який заперечив щодо заявленого клопотання, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.148 КПК України запобіжний захід застосовується до підсудного з метою запобігти спробам ухилитися від суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», взяття під варту, як запобіжний захід, обирається та застосовується лише при наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим чи підсудним процесуальних обовязків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК України і його належної поведінки.

Згідно із ч.1 ст.155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк понад три роки. При цьому, відповідно до ст.150 КПК України, п.10 згаданої постанови ПВСУ при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суд повинен враховувати не тільки обставини, передбачені ст.148 КПК України, та тяжкість злочину, у вчиненні якого особа обвинувачується, а і її вік, стан здоровя, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу; зясовувати дані про попередні судимості, соціальні звязки, її схильності, спосіб життя та поведінку під час провадження в цій кримінальні справі.

З матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_14 обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, однак, згідно рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року у справі № 1-23/2003, запобіжний захід у вигляді взяття під варту не може бути застосований лише з мотиву тяжкості злочину, оскільки це суперечить Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.165 КПК України заміна одного запобіжного заходу іншим здійснюється судом з додержанням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

З огляду на те, що розгляд даної справи ще триває на підставі положень ст.151, ст.273 КПК України1960 р. колегія суддів вважає за необхідне змінити підсудним ОСОБА_10 та ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Дане твердження суду грунтується на судовому рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Подвезько проти України» у яких Європейський суд зробив висновок, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обгрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.

Вирішуючи клопотання колегія суддів враховує, що обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_14 посередньо характеризуються; на обліках у ЛОКПД та ЛОДКНД не перебувають; мають постійне місце проживання та реєстрації, тривалий час перебувають під вартою, стан здоров'я обвинувачених, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, оцінюючи в сукупності всі обставини та те, що суд не може керуватись припущеннями про наявність ризиків, крім того суворість покарання не є визначальним елементом під час оцінки ризику переховуватись від правосуддя чи вчинення нових злочинів, на підставі положень ст.151, ст.273 КПК України1960 р. колегія суддів вважає за необхідне змінити підсудним ОСОБА_10 та ОСОБА_14,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд.

На підставі ч.5ст. 72 КК України, керуючись ст.ст.148, 151, 155, 165, 165-1 273, 274 КПК України /в редакції 1960 року/ колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Клопотання захисників ОСОБА_3, ОСОБА_5 задовольнити.

Змінити підсудному ОСОБА_10 запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши підсудного ОСОБА_10 з-під варти в залі суду.

Змінити підсудному ОСОБА_14 запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши підсудного ОСОБА_14 з-під варти в залі суду.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: Мартьянова С.М.

Судді: Лозинський Б.М.

ОСОБА_1