Ухвала суду № 65840203, 30.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/3290/16-к Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.

Провадження № 11-кп/783/282/17 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої Гончарук Л.Я.

суддів Белени А.В., Партики І.В.

при секретарі Щербай В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12016140150001845 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, непрацюючої, неодруженої, раніше судимої: 21.07.2005 року Червоноградським міським судом Львівської області за ст.187 ч.2, ст.186 ч.3, 185 ч.2, ст.ст.69,70 КК України до 3 років позбавлення волі, 12.12.2008 року Червоноградським міським судом Львівської області за ст. 186 ч.2, ст. 185 ч.2. ст.357 ч.1, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі, 11.12.2012 року Червоноградським міським судом Львівської області ст. 185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 79 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком на 2 роки, 23.07.2013 року Червоноградським міським судом Львівської області за ст. 185 ч.2, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком 1 рік 6 місяців, 25.12.2013 року Червоноградським міським судом Львівської області за ст. 342 ч.2, 345 ч.2, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до позбавлення волі на 3 роки 6 місяців, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст.345 КК України,

за участю прокурора - Яворського С.М.

обвинуваченої - ОСОБА_1,

за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області Подубинського Б.В. на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 13 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1, -

встановила:

вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 13 грудня 2017 року визнано ОСОБА_1 винуватою в учиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, та призначено покарання: за ч. 2 ст. 342 КК України у виді позбавлення волі строком в 1 (один) рік; за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком у 3 (три) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складення призначених покарань, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком у 3 (три) роки 3 (три) місяці. На підставі ст. 75 КК України звільнено засуджену ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю у 2 (два) роки 6 (шість) місяців, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обовязки. На підставі ст. 76 КК України зобовязано засуджену ОСОБА_1 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 10 вересня 2016 року, близько 5 години 15 хвилин, знаходячись на вул. Набережній в м. Червонограді, Львівської області, в районі підвісного моста, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час застосування стосовно неї на законних підставах працівниками Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_2 та сержантом поліції ОСОБА_3, які виконували свої службові обовязки, заходів фізичного впливу та спецзасобу «кайданки», виривалась від працівників поліції, а також, з метою спричинення тілесних ушкоджень останнім, вкусила капітана поліції ОСОБА_2 за передпліччя лівої руки, чим спричинила йому легкі тілесні ушкодження у вигляді саден на передпліччі лівої руки, а сержанта поліції ОСОБА_3 вкусила за праве плече, ліве передпліччя, ліве стегно, чим спричинила йому легкі тілесні ушкодження у вигляді рані на правому плечі, лівому передпліччі та лівому стегні.

На вирок суду заступник прокурора Львівської області Подубинський Б.В. подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст. 345 КК України, та призначити її покарання:за ч.2 ст. 342 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік; за ч.2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі.В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування вказує, висновок суду не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та помякшують покарання. Судом не було враховано з достатньою повнотою зазначені обставини при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Наголошує, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував ту обставину, що обвинувачена раніше неодноразово судима, в тому числі за вчинення аналогічних умисних злочинів, судимість за які не погашена у встановленому законом порядку.

Підкреслює, що судом першої інстанції не враховано, що вчинений обвинуваченою злочин, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості і становить підвищену суспільну небезпеку. При цьому, зазначені правопорушення відносяться до умисних злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та обєднань громадян, а ОСОБА_1 раніше судима, в тому числі до реальної міри покарання за злочини, передбачені ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України.

Звертає увагу, що застосовуючи вимоги ст.75 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання, суд врахував тяжкість злочину та особу винного, яка на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, помякшуючі відповідальність обставини, а саме щире каяття, прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням. Однак, наведені вище обставини необхідно розцінювати виключно як характеристику особи ОСОБА_1 та їх необхідно враховувати при призначенні покарання останній у межах санкції ч.2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, а не як такі, що дають підстави для застосування вимог ст.75 КК України при призначенні покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, позицію обвинуваченої, яка заперечила подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо вини ОСОБА_1 у вчинені злочинів передбачених ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України відповідають фактичним обставинам справи, визнані судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів та в апеляційній скарзі не оспорюються.

В суді апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_1 заперечуючи доводи апеляційної скарги пояснила, що просить врахувати, що в неї на утриманні дитина віком чотири роки, з родичів в неї є тільки бабуся 80 років, в скоєному кається, після скоєного зробила висновок, з капітаном поліції ОСОБА_4 у неї давній конфлікт, тепер коли він провокує її, вона не вступає з ним в протиріччя, а просто лягає на підлогу.

Як вбачається зі змісту вироку, суд при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 дотримався вимог ст. 65 КК України і призначив покарання за ч. 2 ст. 342 КК України у виді позбавлення волі строком в 1 (один) рік; за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком у 3 (три) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складення призначених покарань, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком у 3 (три) роки 3 (три) місяці. На підставі ст. 75 КК України звільнено засуджену ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю у 2 (два) роки 6 (шість) місяців, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обовязки. На підставі ст. 76 КК України зобовязано засуджену ОСОБА_1 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

На думку колегії суддів, висновок суду про можливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України є обґрунтованим.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої внаслідок мякості, зокрема безпідставного застосування ст. 75 КК України не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог ст. 65 КК України та розяснення наведених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання в кожному конкретному випадку, суди зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини , що обтяжують та помякшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до застережень, наведених у п. 9 Постанови, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі с. 75 КК України має бути належним чином мотивоване.

Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вищевказаних вимог, мотивуючи своє рішення про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та звільнення її від відбування покарання з випробуванням, оскільки при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, що є злочинами невеликої та середньої тяжкості, наслідки скоєного, особу обвинуваченої, яка є людиною молодого віку, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дитину, яку виховує та утримує сама, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, неодноразово судима. Обставинами, що помякшую покарання обвинуваченій за кожен із злочинів, судом першої інстанції вказано щире каяття у їх вчиненні, як обтяжуючу обставину покарання обвинувачені за кожен із злочинів є вчинення злочинів повторно.

Ті обставини, на які в апеляційній скарзі покликається прокурор, як на підставу скасування вироку, повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, яке є справедливим і за своїм видом, і за розміром.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів, вважає, що призначення покарання обвинуваченій зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України, відповідає принципам індивідуалізації, співрозмірності покарання, особі винного, тяжкості вчиненого, вимогам кримінального законодавства, отже таке звільнення є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Оцінивши наведене, колегія суддів, вважає, що покарання призначене обвинуваченій ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України із забезпеченням принципу індивідуалізації покарання і підстав його вважати таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченої немає.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що даний вирок суду слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Подубинського Б.В. без задоволення.

На підставі наведеного керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів ,-

постановила :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Подубинського Б.В. залишити без задоволення.

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 13 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7