Ухвала суду № 65840010, 05.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №335/3076/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Шалагінова А.В.

Провадження № 22-ц/778/1223/17 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

Спас О.В.,

Кухаря С.В.

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа:

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, Запорізької міської ради,третя особа: ОСОБА_4, який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, про визнання права власності, який згодом уточнила.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді 3/4 частини АДРЕСА_1, з яких 1/2 частина квартири належала його сину ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а 1/4 частина матері ОСОБА_9 - ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. ОСОБА_9 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_10, але не встиг за життя оформити її. В свою чергу ОСОБА_8 також прийняв спадщину, але оформити її не встиг, в зв'язку з чим їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Стосовно іншої 1/4 частини спірної квартири їй відомо, що останній власник ОСОБА_11 помер, із заявою про прийняття спадщини, після її смерті, до нотаріальної контори ніхто не звертався.

Таким чином, вважає, що є всі підстави для визнання за нею права власності на спірну квартиру в цілому.

Враховуючи вищевикладене просила суд визнати за нею право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року позовні вимоги до Запорізької міської ради про визнання права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 залишено без розгляду. Виключено Запорізьку міську раду з кола відповідачів.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 211, 21грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 6 лютого 2002 р. та технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 та технічного паспорту від 18 липня 2008 р., квартира належала на праві власності ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - по 1\2 частині кожному (арк. справи 13-15).

Згідно з довідкою про вартість майна, складеною суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_12, вартість вказаної квартири станом на 12.01.2016 складає 294 746 грн. (арк. справи 32).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про смерть останньої, виданим Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області 21 жовтня 2007 р., актовий запис № 9574 від 21 жовтня 2007 р. (арк. справи 74).

Після її смерті була заведена спадкова справа № 74/2008. З матеріалів спадкової справи випливає, що 31.01.2008 до приватного нотаріуса Швецової О.С. звернулись ОСОБА_11 та 01.04.2008 - ОСОБА_9 із заявами про прийняття спадщини (арк. справи 91). 06.09.2008 вказані особи звернулись до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом.

ОСОБА_9 є сином ОСОБА_8 та ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про його народження, виданим Орджонікідзевським відділом ЗАГС м. Запоріжжя 18 серпня 1978 року, актовий запис № 3234 від 19 листопада 1968 р. (арк. справи 12).

06.09.2008 державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори були видані свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_11 та ОСОБА_9, згідно з якими кожен з них успадкував по 1\2 частині спадкового майна, яке складалось з 1\2 частини вищезазначеної квартири. Таким чином, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 успадкували по 1\4 частині квартири (арк. справи 97-98).

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2013 р. у цивільній справі № 335/3573/13-ц за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_9, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, яке набрало законної сили 22.07.2013, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_11, яка доводилась дружиною ОСОБА_14 Спадкоємцями після її смерті є ОСОБА_14 та донька ОСОБА_7 Однак, через те, що ОСОБА_11 за життя не зареєструвала своє право власності, у тому числі, на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1 на підставі вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом, державний нотаріус відмовив ОСОБА_14 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Вказаним рішенням суду за ОСОБА_14 визнано право власності на 1\4 частину вищезазначеної квартири в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк. справи 153-154).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 1\4 частина квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_14 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя № 335/3573/13-ц від 12.07.2013 (арк. справи 47). Дані про право власності ОСОБА_10 та ОСОБА_9 містяться у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який діяв до утворення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (арк. справи 48).

27.08.2016 державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори видано ОСОБА_5, третій особі у даній справі, свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті її діда ОСОБА_14 (арк. справи 149).

Таким чином, з урахуванням наданих суду документів суд дійшов висновку, що ОСОБА_9 належала 1\2 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 6 лютого 2002 р., та 1\4 частина - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06.09.2008 державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори.

Та обставина, що ОСОБА_9 не зареєстрував своє право власності на 1\4 частину квартири не спростовує відсутність в нього відповідного права на цю частину квартири. З цього приводу суд правильно зазначив, що у разі, якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про його смерть, виданим повторно Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції 17 вересня 2013 р., актовий запис № 4944 від 12 вересня 2013 р. (арк. справи 9).

Після смерті ОСОБА_9 залишилася спадщина у вигляді 3\4 частин квартири АДРЕСА_1, які належали померлому на підставі вищезазначених документів.

Після смерті ОСОБА_9 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. була заведена спадкова справа № 33/2013 (арк. справи 10).

З матеріалів спадкової справи № 33/2013 випливає, що 18.09.2013 ОСОБА_8, батько померлого, звернувся із заявою про прийняття спадщини (арк. справи 67).

Згідно з довідкою МКП «Основаніє» ОСОБА_9 проживав та був зареєстрований з січня 1985 р. по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 у квартирі АДРЕСА_1 (арк. справи 74).

14.10.2013 ОСОБА_7, відповідач у справі, звернулась до приватного нотаріуса Чепкової О.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, який доводився їй дядьком (арк. справи 75).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Проте, ОСОБА_8, який є спадкоємцем першої черги за законом після смерті сина ОСОБА_9, звернувшись у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тобто прийнявши спадщину на підставі вищезазначених положень ЦК України, свідоцтво про право на спадщину за законом за життя не отримав.

Відповідач ОСОБА_7 хоча і подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, проте, вона не є спадкоємцем першої черги за законом, оскільки відповідно до матеріалів спадкової справи № 33/2013 ОСОБА_9 доводився їй дядьком.

Так, за вимогами ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. За вимогами ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Оскільки у даному випадку ОСОБА_7 є спадкоємцем п'ятої черги, обставини, передбачені ч. 2 ст. 1259 ЦК України, під час судового розгляду справи не встановлені, тому права на спадкування ОСОБА_7 щодо майна ОСОБА_9 не одержала.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8, підтвердженням чого є свідоцтво про смерть останнього, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Жмеринці Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області 10 грудня 2013 р., актовий запис № 461 від 10 грудня 2013 р. (арк. справи 8).

Позивач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про її народження, виданим повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Жмеринці Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області 4 березня 2014 р., актовий запис № 641 від 30 листопада 1985 р. (арк. справи 7). Тобто, позивач є спадкоємицею першої черги за законом щодо майна ОСОБА_8

Позивач з метою отримання свідоцтва про право на спадщину 06.03.2014 звернулась до Жмеринської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого була заведена спадкова справа № 52/2014 (арк. справи 58-63).

Таким чином, позивач прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_8

Проте, постановою державного нотаріуса Жмеринської міської державної нотаріальної контори від 16.11.2015 № 1142/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не оформили та не зареєстрували свої спадкові права на спадкове майно, внаслідок чого відсутні правовстановлюючі документи (арк. справи 11).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Разом із тим, районним судом вірно встановлено, що позивач позбавлена можливості отримати у приватного нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом з тих підстав, що за життя ОСОБА_9 не було зареєстровано належним чином право власності на 1\4 частину квартири, та ОСОБА_8, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9, але не оформив спадкових прав на 3\ 4 частини квартири, що також позбавляє права позивача зареєструвати належним чином своє право власності на 3\4 частини квартири в порядку спадкування. З вказаних підстав нотаріус відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Розглянувши справу ,суд першої інстанції правомірно визначився ,що у позивача відсутній інший, крім судового, шлях для відновлення свого порушеного права.

Районним судом правильно визначений суб"єктний склад учасників спірних правовідносин та обґрунтовано зроблено висновок відносно того ,що предметом спору є спадкове майно у вигляді 3\4 часток спірної квартири.

Неповнолітня ОСОБА_5 інтереси якої представляє ОСОБА_4 є власником в порядку спадкування за законом іншої 1\4 частки вказаної квартири і не має законних прав претендувати на спірне спадкове майно.

Посилання в апеляційній скарзі з боку законного представника ОСОБА_4 щодо утримання квартири, поліпшення її стану є недоречними і правового відношення до вирішення спадкового спору не мають, а будь яки правовідносини між співвласниками квартири щодо порядку розпорядження власністю у цій справі не розглядалися.

На підставі вимог ст..88 ЦПК України з особи яка подала апеляційну скаргу, з урахуванням ухвали апеляційного суду від 21.02.2017 року про відстрочення сплати судового збору, підлягає стягнення судовій збір за апеляційний розгляд справи.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2017 року по справі - залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 2431 грн. 66 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: