Рішення № 65838666, 05.04.2017, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/634/17

Провадження №: 2/332/393/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Мєркулової Л.О.,

при секретарі Попазовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.

У своєму позові вказав, що він, ОСОБА_1 з 19.08.2004 року по 14.05.2012 року працював у відокремленому структурному підрозділі «Вагонне депо Запоріжжя - Ліве» Державного підприємства «Придніпровська залізниця».

При цьому, з 10.12.2010 року він працював за професією механіка вагона- транспортера зчленованого типу з режимом роботи, який передбачав потурний облік робочого часу та відповідно надання оплачуваного часу домашнього відпочинку.

При звільненні позивача з ВСП «Вагонне депо Запоріжжя - Ліве» ДП «Придніпровська залізниця» йому було виплачено 16053,98 грн. за 122 доби загального часу домашнього відпочинку, який не був ним використаний. При цьому вказана сума грошових коштів була розрахована у порядку передбаченому для виплати компенсації за невикористану відпустку.

Такі дії щодо виплати йому заробітної плати за невикористані дні домашнього відпочинку позивач вважає незаконними, оскільки цей час згідно із нормами чинного законодавства має бути оплачено у порядку передбаченому для оплати надурочної роботи, що підтверджується наступним.

Згідно із п. 4.1 Колективного договору Державного підприємства «Придніпровська залізниця» режим праці і відпочинку в структурних підрозділах регламентується «Правилами внутрішнього трудового розпорядку» та «Особливостями регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту і метрополітенів, повязаних із забезпеченням безпеки руху поїздів і обслуговування пасажирів», введених в дію наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 10.03.1994 року № 40-Ц.

Згідно з п. 1.1 Наказу 40-Ц особливості регулювання робочого часу враховують специфіку організації праці І регулюють робочий час і час відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту і не змінюють встановлених законодавством загальних і спеціальних гарантій і пільг.

Пунктами 1.3, 1.7. Наказу 40-Ц передбачено, що для працівників, постійна робота яких відбувається в дорозі при загальній тривалості поїздки в обидва кінці три доби і більше, може запроваджуватись підсумований облік робочого часу з періодом обліку потурно. При цьому норма робочих годин визначається множенням кількості робочих днів в періоді обліку за календарем цього року на тривалість робочого дня, визначеного для шестиденного робочого тижня з урахуванням скорочення робочого часу в передвихідні і передсвяткові дні.

Турою вважається час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки після відпочинку у пункті постійної роботи.

Оскільки за виробничою необхідністю періодично робота Позивача відбувалась в дорозі тривалістю більш ніж три дні, такий робочий час обліковувався саме потурно.

Час відпочинку та порядок його надання при роботі потурно врегульовано пунктом 11.8 Наказу 40-Ц, яким передбачено порядок обчислення належного часу домашнього

відпочинку та порядок оплати невикористаного вчасно часу домашнього відпочинку.

Так, у разі якщо протягом 1-2 наступних поїздок (тур) невикористана частина відпочинку за попередню поїздку (туру) не буде надана повністю, еквівалентна кількість робочих годин зараховується і оплачується як надурочна робота.

Отже, у відповідності до вищенаведених норм чинного законодавства при звільненні позивачу мала бути виплачена заробітна плата за еквівалентну кількість робочих годин часу невикористаного домашнього відпочинку в подвійному розмірі годинної ставки.

Відповідно до витягів зі штатного розкладу робітників вагонного депо Запоріжжя-Ліве ДП «Придніпровська залізниця» з 01.05.2012 року тарифний оклад позивача - механіка вагона транспортера зчленованого типу складав 2647,00 грн.

Згідно із листом Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік» № 8515/0/14-11/13 від 23.08.2011 року норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні у 2012 році становила 2001 годину.

В 2012 році середньомісячна норма робочого часу склала 166,8 годин (2001 / 12).

Виходячи з наведеного годинна ставка складала 15,87 грн. (2647,00 грн. /166,8 годин).

Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПД «Запоріжжя-Ліве» встановлено 8-ми годинний робочий день при роботі із пятиденним робочим тижнем та 12-ти годинний робочий день для працівників, які працюють змінами.

Оскільки Позивач працював за 8-ми годинним графіком роботи, еквівалентна кількість робочих годин за час невикористаного відпочинку складає 976 (8 годин * 122 дні).

При цьому сума заробітної плати за час невикористаного відпочинку, мала складати 30978,24 грн. (976 годин * 15,87 грн. = 15489,12 грн. * 2).

Із копії особового рахунку Позивача за травень 2012 року вбачається, що компенсація за невикористаний час домашнього відпочинку була нарахована йому за кодом 308, як компенсація за відпустки із розподілом на два періоди: 61 дні - 8026,99 грн.; 61 днів - 8026,99 грн., що разом складає 16053,98 грн.

Тобто, на теперішній час позивачу залишається не нарахованою та не виплаченою заробітна плата у сумі 14924,25 грн. (30978,24 грн. - 16053,99 грн.).

У своєму позові позивач просить стягнути з ПАТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1, заборгованість з виплати заробітної плати за 122 діб невикористаного часу домашнього відпочинку у сумі 14924 (чотирнадцять тисяч девятсот двадцять чотири) грн. 25 коп. та судові витрати по оплаті правової допомоги у сумі

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просить його задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позову і суду пояснили, що згідно із п. 4.1 Колективного договору ДП "Придніпровська залізниця" режим праці і відпочинку в структурних підрозділах регламентується "Правилами внутрішнього трудового розпорядку" та "Особливостями регулювання робочого часу і часу відпочинку категорій працівників залізничного транспорту і метрополітенів, пов'язаних із забезпеченням безпеки руху поїздів і обслуговування пасажирів", введених в дію наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 10.03.1994 року №40-Ц.

Заробітна плата нараховувалася ОСОБА_1 у відповідності з Положенням про облік робочого часу і часу відпочинку працівників, що обслуговують вагони- транспортери вантажопідйомністю 240-500 т., затвердженим у ВСП «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» ДП «Придніпровська залізниця». Особливості регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту і метрополітенів, безпосередньо повязаних із забезпеченням безпеки руху поїздів і обслуговуванням пасажирів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.03.1994 р. № 40-Ц (зі змінами і доповненнями).

При звільненні з ВСП «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» ДП «Придніпровська залізниця» позивачу, згідно розрахункового листка за травень 2012, за невикористаний час відпочинку - 122 доби, була оплачено у сумі 16 053,98 грн.

Відповідач вважає, що позивачем помилково застосовується пункт 11.8 Наказу 40-Ц, на підставі якого робиться хибний висновок про те, що при звільненні позивачу мала бути виплачена заробітна плата за еквівалентну кількість робочих годин часу невикористаного домашнього відпочинку в подвійному розмірі годинної ставки у сумі 14924,25 грн.

Представники відповідача наполягають на необхідності застосування розрахунку компенсації за невикористаний час відпочинку у відповідності до пункту 11.12 наказу 40-Ц, згідно з четвертим абзацом якого невикористаний час відпочинку, належний за нормою, повинен бути компенсований шляхом надання відгулу або приєднаний до щорічної відпустки в ті ж строки з оплатою цього часу з розрахунку встановленого місячного окладу чи без оплати.

Тому, позивачу було оплачено у кількості 122 доби невикористаного часу домашнього відпочинку у грошовій формі з розрахунку встановленого місячного окладу на загальну суму - 16053,98 грн.

Позивач 14.05.2012 був звільнений на підставі власної заяви.

Згідно наказу № 40-Ц при роботі потурно встановлено особливий порядок надання часу відпочинку, згідно з яким відпочинок працівнику повинен бути наданий, як правило, після кожної поїздки повністю. У виняткових випадках, коли відпочинок після цієї поїздки не міг бути наданий повністю, невикористана кількість годин відпочинку за цю поїздку може бути приєднана до належної кількості годин відпочинку за наступні 1-2 поїздки (тури).

Якщо протягом 1-2 наступних поїздок (тур) невикористана частина відпочинку за попередню поїздку (туру) не буде надана повністю, еквівалентна кількість робочих годин зараховується і оплачується як надурочна робота. Невикористаний час відпочинку позивача, 122 доби, не можна зараховувати і оплачувати як надурочну роботу через те, що після повернення з останньої тури позивач звільнився і не мав наступних поїздок. Тобто, позивач, маючи можливість, свідомо не скористався своїм правом на відпочинок.

Отже, невикористаний час відпочинку Позивачу було оплачено у грошовій формі з оплатою цього часу з розрахунку встановленого місячного окладу, що передбачено п. 11.12 Наказу 40-Ц.

Просять відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову.

Дослідивши докази,вислухав пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач- Хілько М.В. знаходився у трудових відносинах з відповідачем.

Згідно наказу № 247/а від 14.05.2012 року позивач 14.05.2012 був звільнений на підставі власної заяви.

При звільненні йому було виплачено 16053,98 грн. за 122 доби загального часу домашнього відпочинку, який не був ним використаний.

Оскільки за виробничою необхідністю періодично робота позивача відбувалась в дорозі тривалістю більш ніж три дні, такий робочий час обліковувався саме потурно.

Пунктом 11.8 Наказу 40-Ц Державної адміністрації залізничного транспорту України від 10.03.1994 року, яким введено в дію «Правила внутрішнього трудового розпорядку» та «Особливості регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту і метрополітенів, повязаних із забезпеченням безпеки руху поїздів і обслуговування пасажирів», передбачено порядок обчислення належного часу домашнього відпочинку та порядок оплати невикористаного вчасно часу домашнього відпочинку.

Так, у разі якщо протягом 1-2 наступних поїздок (тур) невикористана частина відпочинку за попередню поїздку (туру) не буде надана повністю, еквівалентна кількість робочих годин зараховується і оплачується як надурочна робота.

Суд вважає, що ОСОБА_1 мала бути виплачена заробітна плата за еквівалентну кількість робочих годин часу невикористаного домашнього відпочинку в подвійному розмірі годинної ставки.

Відповідно до витягів зі штатного розкладу робітників вагонного депо Запоріжжя-Ліве ДП «Придніпровська залізниця» з 01.05.2012 року тарифний оклад позивача - механіка вагона транспортера зчленованого типу складав 2647,00 грн.

Згідно із листом Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік» № 8515/0/14-11/13 від 23.08.2011 року норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні у 2012 році становила 2001 годину.

В 2012 році середньомісячна норма робочого часу склала 166,8 годин (2001 / 12).

Виходячи з наведеного годинна ставка складала 15,87 грн. (2647,00 грн. /166,8 годин).

Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПД «Запоріжжя-Ліве» встановлено 8-ми годинний робочий день при роботі із пятиденним робочим тижнем та 12-ти годинний робочий день для працівників, які працюють змінами.

Оскільки, позивач працював за 8-ми годинним графіком роботи, еквівалентна кількість робочих годин за час невикористаного відпочинку складає 976 (8 годин * 122 дні).

При цьому сума заробітної плати за час невикористаного відпочинку, мала складати 30978,24 грн. (976 годин * 15,87 грн. = 15489,12 грн. * 2).

Із копії особового рахунку позивача за травень 2012 року вбачається, що компенсація за невикористаний час домашнього відпочинку була нарахована йому за кодом 308, як компенсація за відпустки із розподілом на два періоди: 61 дні - 8026,99 грн.; 61 днів - 8026,99 грн., що разом складає 16053,98 грн.

Суд вважає, що на теперішній час позивачу залишається не нарахованою та не виплаченою заробітна плата у сумі 14924,25 грн. (30978,24 грн. - 16053,99 грн.).

У відповідності до приписів ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод: колективних договорів; трудових договорів.

Відповідно до ст. 61 Кодексу законів про працю України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для"1,даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Відповідно до положень ст. 106 КЗпП України, За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

В частині стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки ця вимога відповідає положенням, передбачених Законом України «Про розмір витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»

Таким чином, суд приходе до висновку, що позов ОСОБА_1 повністю знайшов своє обгрунтування і докази у судовому засіданні і тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.61 КЗпПУ, ст.5 Закону України «Про оплату праці». суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати задовольнити.

Стягнути з ПАТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1, заборгованість з виплати заробітної плати за 122 діб невикористаного часу домашнього відпочинку у сумі 14 924 (чотирнадцять тисяч девятсот двадцять чотири) грн. 25 коп.

Стягнути з ПАТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1, судові витрати по оплаті правової допомоги у сумі 2000 грн.

Стягнути з ПАТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, на користь держави судовий збір у сумі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, але рішення не скасовано, рішення набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.О.Мєркулова