Ухвала суду № 65837745, 07.04.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/965/17

Номер провадження 11-сс/775/107/2017

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/775/107/2017 Головуючий у 1-ій інстанції:ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер: 229/965/17-к Доповідач: Савкова С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті

в складі:

головуючої Савкової С.В.

суддів Яременка А.Ф.

ОСОБА_2

за участю:

секретаря судового засідання Долі В.В.,

прокурора Бакуменка О.М.,

підозрюваного ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017050260000275 від 11 березня 2017 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 16 березня 2017 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3, визначено розмір застави 308800 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

Органами досудового слідства ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст. 115 КК України, тобто в умисному вбивстві гр -на ОСОБА_5 з особливою жорстокістю.

Ухвалою слідчого судді від 16 березня 2017 року було задоволено клопотання прокурора першого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону військової прокуратури сил АТО та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 14 травня 2017 року та визначено розмір застави в сумі 308800грн.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя врахував, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобовязання або взяття народним депутатом України VIII скликання, засновником партії «Правий Сектор» ОСОБА_6 на особисту поруку.

Апеляцію мотивує тим, що слідчий суддя мав перевірити обґрунтованість підозри; в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш мякший запобіжний захід не зможе запобігати ризики, передбаченим у ст. 177 КПК України; зазначає, що підозра ґрунтується лише на нічим не підтверджених протоколах допитів свідків; не враховано, що згідно протоколів огляду місця події від 11.03.2017р. та 15.03.2017р. речові докази, які описані у тексті, не знайдені, а обставини, на яких вона ґрунтується, нічим не підтверджені; твердження слідства, що ОСОБА_3 мав на меті «штучно наростити показники» є не аргументованими та безпідставними, оскільки в рамки підслідності Департаменту контррозвідки СБУ не входить незаконна торгівля та збут наркотичних речовин серед цивільного населення; більш того, всі набої, які було видано ОСОБА_3 з метою виконання службових обовязків, знаходяться на місці; нічим не підтвердженні обставини описані свідками; вказує, що в матеріалах відсутні докази, що в разі обрання більш мякого запобіжного заходу, підозрюваний може переховуватися від слідства, впливати на свідків чи вчинити інший злочин; наголошує на тому, що ОСОБА_3 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та має позитивну характеристику серед колег та співробітників.

Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду захисник надала письмове зобовязання народного депутата ОСОБА_6 про взяття ОСОБА_3 на особисту поруку.

В судовому засіданні апеляційного суду:

- захисник та підозрюваний підтримали доводи апеляції;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора, захисника та підозрюваного, вислухавши пояснення народного депутата ОСОБА_6, перевіривши надані матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 повідомлено про підозру в тому, що він, проходячи військову службу за контрактом військовослужбовцем Військової контррозвідки СБУ в званні майора, прибув в район виконання завдання за призначенням до зони проведення АТО на території Донецької області.

3 березня 2017 року о 6 годині ранку майор ОСОБА_3 звернувся до начальника штабу 1-го МБ вказаної військової частини капітана ОСОБА_7 з проханням щодо виділення 2-х військовослужбовців з числа особового складу батальйону в його підпорядкування для участі їх в затриманні «терориста».

Надалі, ОСОБА_3 4 березня 2017 року близько 1 години ночі, знаходячись на території базового польового табору 1-го МБ вказаної військової частини у м. Авдіївці (проїзд Індустріальний, 102), перебуваючи в стані алкогольного спяніння, з метою штучного нарощування показників, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи намір на виявлення будь-якого злочину та затримання злочинця на місці події, взявши з собою військовослужбовців військової частини - ПП В0849 молодшого сержанта ОСОБА_8 та старшого солдата ОСОБА_9, на автомобілі «Фольтсфаген Т5», білого кольору з помаранчевими смугами по боках, направився разом з останніми до кафе «Аут» в м. Авдіївка по вул. Центральна, 15, де зустрів раніше не знайомого йому громадянина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та запропонував останньому продати йому будь-який наркотичний засіб, або повідомити інформацію, у кого він може придбати наркотичний засіб, на що ОСОБА_5 погодився, та через декілька хвилин приніс і передав ОСОБА_3 пакунок із речовиною схожою на наркотичний засіб «Канабіс».

Отримавши від ОСОБА_5 зазначений пакунок майор ОСОБА_3, проти волі останнього, затягнув його до салону автомобіля, де сидів молодший сержант ОСОБА_8 і зачинив двері, після чого повіз у сторону с. Очеретино Ясиноватського району Донецької області. Виїхавши за межі м. Авдіївка та рухаючись в напрямку с. Орлівка зупинив автомобіль на правому узбіччі автошляху, не доїхавши до с. Орлівка, відчинив бічні двері автомобіля, взяв ОСОБА_5 за одяг обома руками та витяг його з автомобіля, поваливши на землю. Після цього, з метою встановлення обставин придбання наркотичних засобів ОСОБА_5, майор ОСОБА_3 наніс останньому, який в той час лежав на землі, близько 5-ти ударів в область тулубу та голови взутими у військові черевики ногами, при цьому запитуючи у ОСОБА_5 місце та особу у якої він придбав наркотичний засіб. Надалі, не отримавши відповіді на зазначені питання, ОСОБА_3 достав зі свої кабури 9-мм пістолет ПМ і здійснив декілька пострілів в бік ОСОБА_5 а саме: один у землю справа від ОСОБА_5, який в цей час лежав на землі, а другий у повітря, після чого затягнув останнього до салону вказаного автомобіля, закрив двері та почав рух в напрямку автошляху Костянтинівка-Донецьк.

У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії 4 березня 2017 року близько 2 год. майор ОСОБА_3, виїхавши на автодорогу Костянтинівка-Донецьк з боку с. Красногорівка та повернувши в сторону м. Донецьк, проїхав 150 м від вказаного перехрестя, зупинив автомобіль марки «Фольтсфаген Т5», білого кольору з помаранчевими смугами по боках, на узбіччі зазначеної автодороги. Зупинивши автомобіль ,ОСОБА_3 відкрив бокові двері салону автомобіля і взявши ОСОБА_5 обома руками за одяг, витягнув його з автомобіля та повалив на землю. Надалі, ОСОБА_3 знову почав задавати ОСОБА_5 питання щодо обставин придбання наркотичних засобів. Не отримавши відповіді на зазначені питання у ОСОБА_3 виник умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне запордіяння смерті ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний умисел, з метою унеможливлення спроб спротиву з боку ОСОБА_5, ОСОБА_3 сів на нього зверху та замотав синім широким скетчем спочатку руки, а потім очі ОСОБА_5 Після чого, став наносити множинні удари взутими у військові черевики ногами в область тулубу та голови ОСОБА_5, а саме: нанісши останньому не менше 15 ударів по життєво важливих органах в область тулубу та голови, цілком усвідомлюючи, що вказані дії носять характер особливого мучення та завдають болі і страждання потерпілому ОСОБА_5, та є небезпечними для життя в момент заподіяння, чуючи що останній важко дихає і хрипить, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, наніс ОСОБА_5 ще не менше 10 ударів ногами взутими у військові черевики в область тулубу та голови, при цьому, завдаючи їх стопою зверху до низу по життєво важливих органах ОСОБА_5 переміщуючи масу тіла на ударну поверхню, з метою завдання найтяжчих тілесних ушкоджень, і ОСОБА_5 було заподіяно субдуральний крововилив внаслідок закритої черепно-мозгової травми, від якої він помер на місці події.

В силу ст. 183 КПК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України, - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційним переглядом встановлено, що 11 березня 2017 року відомості за фактом вбивства ОСОБА_5 були внесені до ЄРДР за № 12017050260000275 за ознаками п.4 ч.2 ст. 115 КК України.

15 березня 2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч.2 ст. 115 КК України. В той же день прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, перевіряючи законність і обґрунтованість клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухав думку учасників процесу, дослідив фактичні обставини та матеріали кримінального провадження.

Обґрунтованість підозри підтверджується наявністю доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 12017050260000275 та долучені до клопотання слідчого.

Такий висновок суду ґрунтується на долучених до клопотання доказах: протоколі огляду місця події, протоколом огляду мобільного телефону, що належав потерпілому та був вилучений у свідка ОСОБА_8, показаннях свідків ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших доказах.

Судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким і за яке санкцією ч. 2 ст. 115 К України передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

При цьому, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляції захисника, що на момент вирішення питання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованість підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення слідчим належним чином не доведена, оскільки факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Такі висновки колегії суддів ґрунтуються також на висновках, зроблених Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях, а саме:

1. П.175 Рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України»: «Суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (див. рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства).

2.П. 32 Рішення «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства) від 30 серпня 1990 року: «Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати обєктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин

Факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», «не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок чи навіть пред'явлення обвинувачення» ( Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»

3. П. 55 Рішення ЄСПЛ «Мюррей проти Сполученого Королівства» «факти, що викликають підозру, не обовязково повинні бути встановлені до рівня, необхідного для засудження чи навіть для предявлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу».

Таким чином, на думку колегії суддів, наданих стороною обвинувачення фактів на даному етапі кримінального провадження достатньо, аби вважати, що ОСОБА_3 міг таки вчинити інкримінований злочин. Колегія суддів також враховує особливу складність кримінального провадження, необхідність забезпечення певного режиму нерозголошення даних досудового розслідування.

Не може колегія суддів також погодитися і з доводами апеляцій про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які зазначив суд першої інстанції. Так, ОСОБА_3 підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, що підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду; крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, які є військовослужбовцями військової частини ПП В0849, та проходять військову службу у військовій частині, до якої ОСОБА_3 відряджений; є військовослужбовцем та несе службу в районі де тривають бойові дії, не має постійного проживання на території Донецької області та місцезнаходження військової частини, до якої він відряджений, в будь-який час може змінити місце дислокації; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме у звязку з тим, що є військовослужбовцем, працівником правоохоронного органу, та має безперешкодний доступ до вогнепальної зброї, за допомогою якої може погрожувати свідкам, а також знищити речові докази, які наразі не відшукані, не вилучені і можуть вказати на причетність підозрюваного до вчинення злочину, а саме: одяг, документи, ювелірні вироби, картку до мобільного телефону, відстріляні гільзи, вчинити інше кримінальне правопорушення, не має постійного місця проживання на території Донецької області та може спробувати переховуватися у вказаному вище населеному пункті або інших місцях від органів досудового розслідування та суду, тому що суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура його виконання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з урахуванням тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, можливої міри покарання, яка йому загрожує та наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неможливість застосування щодо ОСОБА_3 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з реальним позбавленням волі.

Із зазначених міркувань ОСОБА_3 не може бути переданий під особисту поруку народного депутата ОСОБА_13

Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, тому колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною, обґрунтованою та справедливою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дружківського міського суду Донецької області від 16 березня 2017 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3, визначено розмір застави 308800 грн. залишити без змін.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді