Рішення № 65835431, 30.03.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/58254/16-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

30 березня 2017 року Печерський районний суд м.Києва

в складі головуючого судді Остапчук Т.В.

при секретарі Медведєва М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Національний банк України про захист прав споживачів та стягнення неповернутого банківського вкладу,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Національний банк України про захист прав споживачів та стягнення неповернутого банківського вкладу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.12.2014 року позивачем було укладено з ПАТ «Комерційний банк «Надра» договір НОМЕР_1 строкового банківського вкладу без поповнення, оформлений в рамках пакету послуг «Новый ПУ «Базовый+», згідно умов якого позивачем було розміщено на вкладному рахунку НОМЕР_1, відкритому у ПАТ КБ «Надра» 1 60 323,61 доларів США на три місяці від дати фактичного надходження вкладу на вкладний рахунок. Грошові кошти у розмірі 60 323, 61 доларів США позивачем було перераховано з його поточного рахунку НОМЕР_2 на депозитний рахунок НОМЕР_1 26.12.2014 року, що підтверджується квитанцією № 1576. Як вбачається з опублікованої на веб-сайті Національного банку України інформації про структуру власності «Комерційний банк «Надра»» станом на 01 січня 2015 року г власником істотної участі банку був ОСОБА_2 (далі - Відповідач належало 89,96591 % акцій банку. 05 лютого 2015 року відповідно до вимог ст. 76 Закону України «Про банки і б діяльність» Правління Національного банку України прийняло Постанову № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»» до категорії неплатоспроможних». Відповідно до постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 р. № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА»» виконавчою дирекцією Фонду гарантування фізичних осіб було прийнято рішення від 05 червня 2015 р. № 113, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА»» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності ОСОБА_3 строком на 1 рік з 05 червня 2015 р. до 04 червня 2 включно. Укладаючи договір банківського вкладу позивач виходив з того, що ПАТ «Комерційний банк «Надра»» мав на час розміщення Позивачем коштів в банківській установі високий рівень ділової репутації, а також позивач розраховував на те, що діяльність ПАТ «Комерційний банк «Надра»» контролюється Національним банком України і у випадку порушення банком норм чинного законодавства будуть вжиті належні заходи реагування з держави в особі Національного банку України.

Позивач є кредитором банку, згідно чинного законодавства України його ви віднесено до четвертої черги кредиторських вимог. Залишок неповернутої банком Пози заборгованості становить 60 323,61 доларів США (шістдесят тисяч триста двадцять три до США 61 цент. Таким чином, Позивач в особі ОСОБА_1 є особою, яка є кредитором в заявленому розмірі позовних вимог, оскільки станом на час подання до суду цієї позовної заяви розміщені позивачем в банку грошові кошти банком не повернуто. Позивач вважає, що зазначена сума є збитками позивача. Позивач вважає, що в даному випадку є підстави для висновку про те, що цивільно - правову відповідальність за завдану банку і позивачу, як кредитору шкоду, має нести відповідач, як власник істотної участі банку. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. Представник третьої особи ПАТ КБ «Надра» - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі. Представник третьої особи Національного банку України в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України. Вислухавши представника позивача ОСОБА_4 та представника третьої особи ПАТ КБ «Надра», дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено в судовому засіданні 26.12.2014 між позивачем та ПАТ «КБ Надра» був укладений Договір НОМЕР_1 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг «Новий ПУ «Базовий+». Відповідно до п.1.1 Договору вкладу вкладник 26.12.2014 передав, а Банк прийняв грошову суму в розмірі 60 323,61 доларів США на строк 3 місяці із сплатою процентів по вкладу за ставкою 12 % річних.

Згідно з п.2.3 Договору вкладу датою повернення вкладу сторони визначили 26.03.2015. На виконання Постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк Надра» до категорії неплатоспроможних», керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статтею 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 № 26 в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «НАДРА» з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 №85 в ПАТ "КБ «НАДРА» продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації строком по 05.06.2015(включно).

Враховуючи умови Договору вкладу на нього розповсюдились обмеження що встановлені ст. 26, 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

На виконання постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12, частиною 4 статті 34 та частиною 4 статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 №113 з 05 червня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "НАДРА".

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його вкладниками (кредиторами), норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним, а даний закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації врегульовані положеннями ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його виконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. При цьому, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором, за договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є чемною. Відповідно до положень ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Стаття 1074 ЦК України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Стаття 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч. 1 ст.4 Закону). Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, позивачу було виплачено гарантовану Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суму. Позивач включений до реєстру кредиторів до 4-ї черги у сумі 1 296 472,79 грн. Суд звертає увагу на те, шо законодавством не передбачена автоматична відповідальність власників істотної участі за зобов'язаннями банку у випадку визнання його неплатоспроможним. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності позивач зобов'язаний довести наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Позивач в позовній заяві вказує на те, що бездіяльність ОСОБА_2 як власника істотної участі призвела до неплатоспроможності ПАТ «КБ «Надра», внаслідок чого позивач поніс збитки, у вигляді неповернення грошових коштів, внесених до банку. Стаття 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин визначала, що Банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку (ч.3). Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку (ч.4). Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність (ч.5). У відповідності до ч.6 статті 58 Закону, на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних. Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № б від 27.03.1992 р. зі змінами знесеними Постановою Пленуму ВСУ № 9 від 24.10.2003 p., розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Зі змісту ст. ст. 10, 60 ЦПК України випливає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Можливість покладення відповідальності на власників істотної участі за зобов'язаннями банку згідно статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ставиться в залежність від наявності вини цих осіб у доведенні банку до неплатоспроможності. Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння. Позивач не довів, що дії або бездіяльність відповідача були протиправними і що між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок. Позивач не довів належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 58,59 ЦПК України вину відповідача ОСОБА_2 у доведенні ПАТ «КБ «Надра» до неплатоспроможності. А тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки вони не обґрунтовані на вимогах закону. На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 525, 526, 610, 612, 614, 1058, 1060, 1061, 1074, 1166 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 212, 213, 215, 224 ЦПК України, суд,- В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Національний банк України про захист прав споживачів та стягнення неповернутого банківського вкладу залишити без задоволення. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Остапчук Т.В.