Рішення № 65832007, 03.04.2017, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11861/16-ц

2/357/332/17

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,

при секретарі - Солом'яна Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква позовну заяву ОСОБА_1 до: 1) Приватного нотаріуса Васильківського міського нотаріального округу Нещасної Тетяни Миколаївни; 2) ОСОБА_3; 3) ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вказував, що його батько - ОСОБА_5 фактично успадкував після смерті ОСОБА_6 земельну ділянку розміром 3,129 га. з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Трушківської сільської ради Білоцерківського району Київської області, однак за життя документи, що посвідчують право власності на неї оформити не встиг.

18.10.2012 року ОСОБА_5 залишив заповіт, згідно якого частину свого майна заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_4. При цьому, незважаючи на те, що його батько під час складання заповіту, усно, при свідках, розпорядився, що позивач буде спадкоємцем спірної земельної ділянки, нотаріус його до заповіту не включив, оскільки не мала документів на неї та інформації щодо особи позивача.

Посилаючись на те, що за результатами розгляду його заяви до нотаріуса, з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, остання відмовила в її прийнятті, через відсутність реєстрації даної земельної ділянки, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовились надавати згоду на внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, що у свою чергу спричинило додаткові матеріальні збитки для оформлення спадщини після смерті його батька та завдало йому моральної шкоди у вигляді психологічних стресів просив: 1) визнати за ним, після смерті померлого 03.04.2014 року ОСОБА_5, право власності на земельну ділянку розміром 3,129 га, яка згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 належала ОСОБА_6 та розташована на території Трушківської сільської ради Білоцерківського району Київської області; 2) зобов'язати приватного нотаріуса Васильківського міського нотаріального округу Нещасну Т.М. внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, шляхом внесення запису про право на спадкування ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 3,129 га, яка згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 належала ОСОБА_6 і знаходиться в межах Трушківської сільської ради Білоцерківського району Київської області; 3) стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно грошові кошти у розмірі 20 000 грн. за нанесення позивачу моральних збитків.

В судовому засіданні позивач подав клопотання, в якому фактично зменшив позовні вимоги, просив суду визнати за ним право власності після смерті батька на спірну земельну ділянку, а також стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно грошові кошти у розмірі 20 000 грн. за нанесення позивачу моральних збитків. Заявлені вимоги позивач та його представник підтримали та просили задовольнити.

Приватний нотаріус Васильківського міського нотаріального округу Нещасна Тетяна Миколаївна звернулась до суду із заявою про розгляд справи без її участі та надала письмові пояснення по суті позову разом з письмовими запереченнями, в яких просила відмовити в позові.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із заявами про розгляд справи без їх участі, а також надали письмові заперечення, в яких просили відмовити в позові.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являються дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 належала земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Трушківської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла про що видано свідоцтво про смерть № НОМЕР_3.

Спадщину після неї прийняв ОСОБА_5, про що подав до Білоцерківської районної державної нотаріальної контори відповідну заяву від 21.11.2011 року, однак свідоцтва про право на спадщину не оформив.

18.10.2012 року ОСОБА_5 склав заповіт, згідно якого на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належні йому 6/25 часток житлового будинку з відповідними господарсько-побутовими будівлями та відповідну земельну ділянку, на якій розташована частина вказаного житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1 заповів своїй дочці, - ОСОБА_3; належну йому земельну ділянку площею 3,110 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташованої на території Трушківської сільської ради Білоцерківського району Київської області, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповів своєму сину, - ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер, про що видано свідоцтво про смерть від 09.09.2014 року № 316942.

Спадкоємці звернулись до нотаріуса із відповідними заявами про прийняття спадищини, ОСОБА_3 із заявою від 03.09.2014 року, ОСОБА_1 із заявою від 09.09.2014 року та ОСОБА_4 із заявою від 25.09.2014 року.

11.03.2016 року позивач звернувся до нотаріуса Нещасної Т.М. про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що належала ОСОБА_6, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Трушківської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

11.03.2016 року приватний нотаріус Васильківського міського нотаріального округу Нещасна Тетяна Миколаївна повідомила позивачу, що зазначена земельна ділянка заповітом складеним ОСОБА_5 неохоплена і підлягає спадкуванню за законом.

20.03.2016 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 3,110 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташованої на території Трушківської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

14.05.2016 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 6/25 часток житлового будинку з відповідними господарсько-побутовими будівлями та відповідну земельну ділянку, на якій розташована частина вказаного житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, будь-яких інших доказів, які їх спростовують сторонами не надано.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Частинами першою-другою ст. 1236 ЦК України визначено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1234 ЦК України право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Частиною першою статті 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

З аналізу ч. 4 ст. 207 та ч. 2 ст. 1247 ЦК України вбачається, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Згідно ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину (ч. 2 ст. 1300 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично прийняв спадщину після свого батька, однак до обсягу спадщини охопленої заповітом від 18.10.2012 року спірна земельна ділянка не увійшла. За результатами розгляду його заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину нотаріус відмовила у її задоволенні.

Таким чином, за викладених обставин, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позову немає, оскільки спірна земельна ділянка не увійшла до складу спадщини за заповітом після ОСОБА_5, при цьому за життя останній не отримав у встановленому порядку відповідного свідоцтва про право на спадщину після смерті її власника.

Посилання представника позивача на підтвердження нотаріусом в листі № 56/02-14 від 22.02.2017 року тієї обставини, що під час складання заповіту ОСОБА_5 хотів спірну земельну ділянку заповісти позивачу, суд вважає безпідставними та такими, що не грунтуються на вимогах закону в частині, що регулює спадкові правовідносини.

Слід звернути увагу, що позивач при цьому не позбавлений можливості звернутись до нотаріуса з метою отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом.

Разом з цим, відповідно до ч. 1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача слід відмовити, оскільки судом не встановлено, а позивачем та його представником не доведено обставини щодо вчинення протиправних дій стосовно нього.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. Ю. Цуранов