Рішення № 65829619, 05.04.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 766/9852/16-ц Головуючий в І інстанції Ігнатенко О.Й.

Провадження №22-ц/791/645/17 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоІгнатенко П.Я.Суддів:Воронцової Л.П. Полікарпової О.М.СекретарПавловська Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що з 07.11.2013 року вона працювала на посаді начальника служби організації руху та збору доходів та 08.08.2016 року звільнена на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Позивачка просить поновити її на роботі, оскільки звільнення проведено без урахування її переважного права на залишення на роботі, так як вона є «Ветераном праці» підприємства, інвалідом другої групи від загального захворювання та ніяка інша робота їй не була запропонована. Окрім того, позивачка просить стягнути на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 34375,68 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 20000,00 грн.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В письмових запереченнях представник Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» просить не брати до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі та залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», №9 від 06 листопада 1992року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно положень ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що з 07.11.2013 року ОСОБА_5 працювала на посаді начальника служби організації руху та збору доходів та 08.08.2016 року звільнена на підставі наказу №90-К від 08.08.2016 р. за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються копією наказу і трудової книжки позивачки (а.с.14, 22-26).

На підставі економічного обґрунтування щодо скорочення штату працівників МКП «Херсонелектротранс» у 2016 році, голові профспілкового комітету підприємства від керівника підприємства 07.04.2016 р. направлена інформація про скорочення штату у зв'язку зі змінами в організації виробництва (а.с. 39, 43).

Згідно наказу МКП «Херсонелектротранс» №101 від 24.05.2016 року з метою оптимізації роботи підприємства шляхом скорочення штату у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці з 01.08.2016 року внесено зміни до штатного розкладу та, зокрема, виключено посаду начальника служби організації руху та збору доходів (а.с. 11-13).

Зміст даного наказу доведено до ОСОБА_5, про що складено відповідний акт від 02.06.2016 року (а.с.42).

Профспілковий комітет МКП «Херсонелектротранс» дав згоду на звільнення позивачки з 08.08.2016 р. за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.143).

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що в установі мали місце зміни в організаційній структурі та штатному розкладі, в зв'язку з об'єктивною необхідністю скорочення, в тому числі посади, яку займала позивачка.

Однак, встановивши дотримання вимог закону при звільненні ОСОБА_5 щодо строків і порядку попередження про звільнення, суд першої інстанції не перевірив виконання вимог ст.492 КЗпП.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Так, згідно штатного розкладу робітників МКП «Херсонелектротранс» з 01.08.2016 року на підприємстві наявні вакансії, зокрема, 35 вакансій посад кондуктора громадського транспорту (а.с.46-46В). Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості про пропозицію позивачці вакантних посад, що є на підприємстві. При цьому, посилання на рекомендації МСЕК щодо умов праці ОСОБА_5, яка є інвалідом другої групи від загального захворювання, не звільняють відповідача від обов'язку запропонувати всі вакантні посади, які відповідають її кваліфікації і освіті. Посилання на те, що позивачка не зможе за станом здоров'я виконувати ту чи іншу роботу, в тому числі кондуктора, засновано на припущеннях, оскільки рекомендації МСЕК не є забороною виконувати роботи, в тому числі пов'язані із перебуванням на ногах або нічними змінами.

Суд першої інстанції вказані обставини та вимоги закону не врахував і відмовив у задоволенні позову про поновлення на роботі дійшовши помилкового висновку, що позивачку звільнено з посади із дотриманням вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про поновлення ОСОБА_5 на посаді начальника служби організації руху та збору доходів МКП «Херсонелектротранс» із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю з урахуванням середньогодинного заробітку 33,56 грн. згідно довідки МКП «Херсонелектротранс» (а.с.94). В межах заявлених позовних вимог до стягнення підлягає 34375,68 грн.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 1000,00 грн. виходячи із вимог розумності, справедливості, ступеня моральних страждань і переживань позивачки в зв'язку з незаконним звільненням та позбавленням джерела доходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, - задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 лютого 2017 року, - скасувати та ухвалити нове рішення.

Поновити ОСОБА_5 на посаді начальника служби організації руху та збору доходів Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс».

Стягнути з Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 34375,68 гривень та моральну шкоду в сумі 1000,00 гривень.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий П.Я.Ігнатенко

Судді: Л.П.Воронцова

О.М.Полікарпова