Рішення № 65828082, 28.03.2017, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/4816/16-ц

Провадження №2/523/97/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2017 р. Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючий суддя Бабаков В.П.,

при секретарі Мельніченко Г.О.,

за участю представника позивача, представника відповідача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.02.2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір доручення згідно якого ОСОБА_2 доручила позивачу здійснювати організацію та супроводження правочину по відчуженню її квартири. Крім того 04.02.2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з покупцем, з метою підбору квартири для подальшої купівлі та додаткову угоду до нього. Крім того 04.02.2016 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено угоду про прийняття зобовязань направлених на відчуження-придбання нерухомого майна згідно якої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобовязалися укласти в подальшому договір купівлі-продажу квартири. В подальшому ОСОБА_2 відмовилася від послуг позивача, після чого кожна сторона повернула іншій все що отримала за цими договорами та угодою. А в подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 12.03.2016 року уклали нотаріальний договір купівлі-продажу вказаної квартири не повідомивши про це позивача. Тому позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 52000 грн. за виконані позивачем роботи за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг, та додаткової угоди до нього. А з відповідачки ОСОБА_2 31200 грн. - 3% від вартості квартири за невиконання зобовязань за договором доручення та угоди про прийняття зобовязань направлених на відчуження-придбання нерухомого майна.

Позивач та його представник позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник позов не визнали, суду пояснили, що від укладення договору купівлі-продажу відмовилася відповідачка ОСОБА_2, а не ОСОБА_1. Після чого договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з покупцем, та додаткова угода до нього були розірвані, також була розірвана угода про прийняття зобовязань направлених на відчуження-придбання нерухомого майна, та сторони повернули один одному все що отримали за цими договором та угодою, про що свідчать записи про повернення коштів, та про те що матеріальних та моральних претензій один до одного позивач та відповідачка ОСОБА_1 не мають. Також про це свідчить те що вказані договір та угоди були перехрещені.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, суду пояснила, що заздалегідь повідомляла позивача про те що може відмовитися від укладання договору купівлі продажу, в звязку зі зміною курсу валют, що і відбулося. Однак в подальшому вона дійшла згоди з відповідачкою ОСОБА_1 щодо ціни договору купівлі-продажу, та уклала цей договір.

Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.02.2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір доручення згідно якого ОСОБА_2 доручила позивачу здійснювати організацію та супроводження правочину по відчуженню її квартири.

Крім того 04.02.2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з покупцем, з метою підбору квартири для подальшої купівлі та додаткову угоду до нього.

Крім того 04.02.2016 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено угоду про прийняття зобовязань направлених на відчуження-придбання нерухомого майна згідно якої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобовязалися укласти в подальшому договір купівлі-продажу квартири.

В подальшому ОСОБА_2 відмовилася від послуг позивача, після чого кожна сторона повернула іншій все що отримала за цими договорами та угодою.

А в подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 12.03.2016 року уклали нотаріальний договір купівлі-продажу вказаної квартири не повідомивши про це позивача.

Згідно ст.. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним. А згідно ст.. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються. Крім того відповідно до ст.. 1008 ЦК України договір доручення припиняється у разі відмови довірителя або повіреного від договору.

Суд вважає доведеним, що договір про надання інформаційно-консультаційних послуг з покупцем, та додаткова угода до нього розірвані за згодою сторін, також за згодою сторін розірвана угода про прийняття зобовязань направлених на відчуження-придбання нерухомого майна, та сторони повернули один одному все що отримали за цими договором та угодою, про що свідчать записи про повернення коштів, та про те що матеріальних та моральних претензій один до одного позивач та відповідачка ОСОБА_1 не мають. Також про це свідчить те що вказані договір та угоди були перехрещені. Крім того договір доручення припинив свою дію у звязку з відмовою від нього довірителя.

Також суд зазначає наступне, що вказані угоди та договір фактично включають в себе умови попереднього договору купівлі продажу нерухомого майна, який повинен мати нотаріальну форму, однак фактично його укладено у простій письмовій формі та не посвідчено нотаріально, як того вимагають ч.1 ст. 635 та ст. 657 ЦК України, а тому згідно ст. 220 ЦК України вказаний договір є недійсним (нікчемним) з моменту підписання, та не потребує визнання його недійсним судом.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, про безпідставність позовних вимог, та про те що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 635, 651, 653, 657, 1008 ЦК, ст. 213-215 ЦПК, суд,

В и р і ш и в :

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя