Рішення № 65827083, 05.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9285/16-ц 05.04.2017 05042017 05.04.2017

Провадження №22-ц/784/502/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 490/9285/16-ц Головуючий І інстанції - Закревський В.І.

Провадження № 22-ц/784/502/17 Доповідач - Темнікова В.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

при секретарі - Гавор В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, на умовах, передбачених Договором. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту позивач керувався п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг», на підставі яких відповідач при укладанні договору по надання банківських послуг дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Також, позивач зазначив, що банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік. Відповідно до п.1.1.7.11 «Умов та правил надання банківських послуг» Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання, але якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за вказаним договором, в зв'язку з чим станом на 28.08.2016 року в нього утворилася заборгованість в сумі 25736,18 грн., яка складається з: 13099,82 грн. - тіло кредиту; 6146,81 грн. - відсотки за користування кредитом; 7530,77 грн. - пеня за прострочене зобов'язання; 1100 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг» : 500 грн. - штраф (фіксована складова); 1201,72 грн. - штраф (процентна складова), з них 3842,94 грн. - внесено коштів на погашення заборгованості з 01.06.2015 р. (дата зміни облікових правил банку). На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмір 25736,18 грн. за кредитним договором № б/н від 03.12.2007 року та стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 03 грудня 2007 року в загальному розмірі 25 736 грн. 18 коп., з яких: 13 099 грн. 82 коп. - заборгованість за кредитом; 6 146 грн. 81 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7 530 грн. 77 коп. - заборгованість за пенею за прострочене зобов'язання; 1 100 грн. - заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 283 грн. 54 коп. - штраф (процентна складова) а також судовий збір у розмірі 1378 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Судом було встановлено, що 03 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого за всіма правами та обов'язками у зв'язку зі зміною найменування є ПАТ Комерційний банк «Приватбанк») та відповідачем було укладено Кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Відповідно до умов Кредитного договору відповідач зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, процентам за користування ним, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши відповідачу кредитний ліміт на платіжну картку у встановленому договором розмірі.

Також судом було встановлено, що відповідач свої грошові зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, що привело до виникнення заборгованості з повернення кредиту в розмірі 25 736 грн. 18 коп., з яких: - 13 099 грн. 82 коп. - заборгованість за кредитом; - 6 146 грн. 81 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 7 530 грн. 77 коп. - заборгованість за пенею за прострочене зобов'язання; - 1 100 грн. - заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; - 500 грн. - штраф (фіксована частина); - 1 283 грн. 54 коп. - штраф (процентна складова), з яких 3 842 грн. 94 коп. - внесено коштів на погашення заборгованості з 01.06.2015 року. На час розгляду справи вказана заборгованість відповідачем не погашена, що призводить до порушення прав та законних інтересів Банку, у зв'язку з чим вони підлягають судовому захисту.

Тому, проаналізувавши умови кредитного договору, положення ст. ст. 525, 526, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідач не виконує зобов'язань, узятих на себе за кредитним договором, тому з нього слід стягнути на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 грудня 2007 року в загальному розмірі 25 736 грн. 18 коп.

Проаналізувавши встановлені судом обставини по справі, апеляційний суд вважає, що суд правильно дійшов висновку про наявність між сторонами кредитних правовідносин на підставі кредитного договору № б/н від 03 грудня 2007 року, у вигляді відновлювальної кредитної лінії з встановленим кредитним лімітом 3000грн. на платіжну карту, який був укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Для здійснення операцій з отримання та повернення кредиту відповідач, згідно названого договору, отримав картку «Універсальна» № НОМЕР_2 зі строком дії до листопада 2011 року. 01 грудня 2011р. відповідач отримав ще одну карту № НОМЕР_1 зі строком її дії до жовтня 2015р., що підтверджується копією фотографії відповідача з картою, витягом із програмного комплексу банку, додатковою анкетою-заявою відповідача від 01.12.2011р. про отримання платіжної картки кредитки «Універсальна» ( а.с. 140-143). Згідно виписки про рух коштів за рахунком, відповідач активно користувався даними картками. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 належним чином виконував взяті на себе обов'язки, ПАТ КБ «ПриватБанк» збільшив кредитний ліміт, про щоОСОБА_1 достовірно знав, оскільки декілька разів, а саме 09.03.2011р. та 13.09.2012р. однією сумою знімав з картки грошові кошти, що перевищували 3000 гривень, а саме у такому розмірі було надано первісний ліміт. Те, що відповідач отримав 2 картки та активно ними користувався підтвердив в судовому засіданні представник відповідача. Його пояснення про те, що 01.12.2011р. відповідач написав заяву не з метою отримати нову картку за вже існуючим кредитним договором, а уклав новий кредитний договір, не підтверджені достовірними доказами по справі та спростовуються текстом даної заяви. Крім того, колегією суду враховується і те, що відповідачу після укладеннякредитного договору № б/н від 03 грудня 2007 року був відкритий рахунок, на який за згодою сторін і були перераховані кошти за спірним кредитним договором. Після отримання нової кредитної карти 01.12.2011р. відповідач продовжував користуватися цим же рахунком і всі дії по користуванню даною карткою відображалися також на цьому рахунку. Ніяких дій щодовідкриття нового рахунку після отримапння кредитної картки 01.12.2011р. відповідач не вчиняв. Доказів зворотнього відповідач суду не надав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи достовірно підтверджено, що між сторонами існують кредитні правовідносини на підставі кредитного договору № б/н від 03 грудня 2007 року, у вигляді відновлювальної кредитної лінії, а також те, що дляздійснення операцій з отримання та повернення кредиту за даним кредитним договором відповідач отримав 2 картки «Універсальна» № НОМЕР_2 зі строком дії до листопада 2011 року та № НОМЕР_1 зі строком її дії до жовтня 2015р.

Правомірним є висновок суду також про те, щовідповідач взяті на себе зобов'язання за даним кредитним договором в повному обсязі не виконав. Однак, визначаючи розмір заборгованості за даним кредитним договором, суд не врахував наступне.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Суд першої інстанцій, погоджуючись із доводами позивача щодо того, що підписана відповідачем заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, не звернув увагу на те, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що під час підписання сторонами кредитного договору діяли саме ті Умови та правила надання банківських послуг, які були долучені до позовної заяви, так як в тексті них зазначено, що вони стосуються ПАТ КБ «ПриватБанк», який діє на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29.07. 2009р., а заява про приєднання була написана відповідачем ще 03 грудня 2007 року і в її тексті назва банку зазначена як ЗАТ КБ «ПриватБанк». В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем були надані Умови та правила надання банківських послуг, які діяли в банку в 2007р. Однак, жодні Умови та правила надання банківських послуг» та Правила користування платіжною карткою, позичальником не підписані. Відповідач заперечує, що він знайомився з ними та підписував під час написання заяви від 03 грудня 2007 року та заяви про видачу картки від 01.12.2011р.

Отже, висновок суду, що підписана відповідачем заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, є помилковим. Тому приймаючи рішення слід виходити з тих умов, які викладені сторонами в заяві б/н від 03 грудня 2007 року.

Як зазначено в тексті заяви б/н від 03 грудня 2007 року, базовою процентною ставкою по кредитному ліміту є 1,9% в місяць на залишок заборгованості. Також в заяві передбачена щомісячна комісія - 1%. Можливість підвищення процентної ставки та порядок повідомлення позичальника про це в заяві не передбачені взагалі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За змістом ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Отже, якщо сторони кредитного договору досягли домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури.

За правилами ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (чинної на час укладення кредитного договору від 03 грудня 2007 року) у договорі про надання споживчого кредиту могло зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів із дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Однак, у справі, яка переглядається, умовами кредитного договору не передбачена ні можливість підвищення процентної ставки, ні процедура повідомлення позичальника про це.

Аналіз зазначених обставин по справі свідчить про те, що сторони кредитного договору не досягли домовленості під час укладення договору щодо права збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, та не внесли в подальшому змін до договору стосовно цього питання. А тому у позивача не було достатніх правових підстав для підвищення процентної ставки порівняно з тою, яка зазначена в заяві від 03 грудня 2007 року, а саме 1,9% в місяць на залишок заборгованості. Не має правового значення у зв'язку з викладеним також посилання позивача на те, що всі позичальники повідомлялися про зміну процентної ставки за допомогою смс -повідомлень та через сайт. Крім того, відповідач заперечував отримання будь - яких повідомлень від позивача про збільшення процентної ставки, а позивач не надав ніяких доказів про повідомлення саме відповідача про підвищення процентної ставки.

Суд наведеним фактам належної правової оцінки не надав і помилково прийняв до уваги розрахунок заборгованості, яка містить підвищення процентної ставки з січня 2013р. до 30% річних, з вересня 2014р. - до 34,8% річних, а з квітня 2015р. - до 43,2% річних, що призвело до помилкового визначення суми заборгованості відповідача за кредитним договором.

Апеляційним судом Миколаївської області 06 березня 2017р. була винесена ухвала суду, якою позивач був зобов'язаний здійснити розрахунок заборгованості, виходячи із базової процентної ставки по кредитному ліміту 1,9% в місяць на залишок заборгованості та щомісячної комісії 1% за кредитним договором б/н від 03 грудня 2007 року, укладеним між Приватбанком та ОСОБА_1, станом на 28 серпня 2016 року з урахуванням всіх платежів, зроблених ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості.

Згідно листа(клопотання) позивача від 29.03.2017р., у позивача відсутня технічна можливість виконати ухвалу суду про забезпечення доказів від 06.03.2017р. та здійснити розрахунок заборгованості на інших умовах, ніж ті, що діють на цей час.

Позивачу листом від 30 березня 2017р. було роз'яснено його право надати суду на підтвердження заявлених позовних вимог висновок експертизи чи просити суд про її призначення у разі відсутності технічної можливості виконати ухвалу суду від 06.03.2017р.

Згідно листа(клопотання) позивача від 05.04.2017р., позивач просив суд долучити до матеріалів справи розрахунок заборгованості відповідача станом на 31 травня 2015р., виходячи з відсоткової ставки 22,8% річних та повторно повідомив суд про те, що у позивача відсутня технічна можливість виконати ухвалу суду про забезпечення доказів від 06.03.2017р. та здійснити розрахунок заборгованості на інших умовах, ніж ті, що діють на цей час, за період, починаючи з 10.06.2015р.

Виходячи з відсоткової ставки, зазначеної в заяві від 03 грудня 2007 року, а саме 1,9% в місяць (22,8% річних) на залишок заборгованості, та враховуючи розрахунок, наданий позивачем на виконання ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 06.03.2017р., заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 31 травня 2015 року за тілом кредиту становить 11975 грн. 75 коп., в той же час переплата за процентами становить 1595 грн.22 коп.

Крім того, згідно виписки про рух коштів за рахунком, відповідач за період з 01.06.2015р. по 28.08. 2016р., продовжуючи активно користуватися картковим рахунком, отримав кредитних коштів на загальну суму 771 грн.62 коп. та здійснив їх погашення на загальну суму у розмірі 3842грн. 94 коп.

Таким чином, вирішуючи справу на підставі наданих сторонами доказів, враховуючи те, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог про розмір процентів та комісії, які підлягають стягненню з відповідача за період, починаючи з 01 червня 2015р., колегія суддів вважає можливим визначити суму заборгованості, яка повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача, наступним чином:11975 грн. 75 коп.( заборгованість за тілом станом на 31 травня 2015р.) -1595 грн.22 коп.( переплата за процентами станом на 31 травня 2015р.)+ 771 грн.62 коп.( отримані кредитні кошти за період з 01.06.2015р. по 28.08. 2016р.) - 3842грн. 94 коп.( сума погашення кредитних коштів за період з 01.06.2015р. по 28.08. 2016р.) =7309 грн.21 коп.

При прийнятті рішення колегія суддів критичнго відноситься до пояснень позивача про те, що згідно заяви від 03 грудня 2007 року, загальна процентна ставка складала 34,8% річних ( 1,9% +1%(комісія)), так як не зважаючи на те, що і процентна ставка, і комісія фактично є платою за користування кредитними коштами, в той же час вони за своєю правовою природою є самостійними видами плати за користування кредитним коштами. При цьому комісія нараховується в чітко визначених тарифами випадках. Отже, при визначенні того, чи підвищувалася процентна ставка слід керуватися саме процентною ставкою, як самостійною величиною, без урахування відсотка комісії.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено за подачу позовної заяви судовий збір у розмірі 1378 грн., з якого з урахуванням принципу пропорційності від задоволених вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 385,84грн. (1378грн.:100% х 28% (відсоток задоволених позовних вимог по відношенню до заявоених позовних вимог)= 385,84грн.).

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, колегій суддів вважає, що рішення суду слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 03 грудня 2007 року в розмірі 7309 грн. 21 коп. та судовий збір у розмірі 385 грн. 84 коп.

Керуючись ст. ст. 303,307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колеія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 03 грудня 2007 року в розмірі 7309 грн. 21 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 385 грн. 84 коп.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку.

Головуючий

Судді