Ухвала суду № 65826999, 05.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/910/16-ц 05.04.2017 05.04.2017 05.04.2017

Справа № 481/910/16-ц Головуюча в першій інстанції ОСОБА_1

Провадження №22ц/784/508/17 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2016 року по справі за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_5

про стягнення шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

25 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення шкоди в розмірі 99 400 грн.

Позивач зазначав, що у 2005 році ОСОБА_6 та відповідач в рівних частках придбали у ОСОБА_7 комбайн СК-5 «Нива». У 2007 році ОСОБА_6 продав йому належну частину вищезазначеного комбайна за 4000 доларів США. Проте, договір купівлі-продажу оформлений не був, у звязку з чим, ОСОБА_6 склав розписку. Навесні 2008 року він відремонтував вказаний комбайн, але пізніше придбав інший комбайн СК-5 «Нива», на якому і працював. Пропозицію щодо придбання належної йому частини спірного комбайну, а також повернення частини грошей за збирання комбайном врожаю по найму, відповідач залишив без задоволення. В 2015 році відповідач без його дозволу продав належний їм комбайн по запчастинах. Вважає, що діями відповідача йому спричинена матеріальна шкода в розмірі 99400 грн.

Посилаючись на вищезазначене та положення ст. 1166 ЦК України позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2016 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. На думку апелянта рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим без зясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у 2005 році ОСОБА_6 та відповідач в рівних частках придбали у ОСОБА_7 комбайн СК-5 «Нива», про що свідчить розписка (а.с. 5).

20 жовтня 2007 року ОСОБА_6 продав свою частину комбайну позивачу, про що також була складена розписка (а.с. 4).

Позивач в суді першої інстанції пояснив, що придбав ? частину вказаного комбайну за 19000 грн., що на той час дорівнювало 4000 доларів США. В звязку з підвищенням курсу долара США, ОСОБА_6 у 2016 році склав іншу розписку та зазначив в ній вартість вказаної частини 4000 доларів США. Проти цього позивач не заперечував і в суді апеляційної інстанції. Перша розписка про придбання частини комбайну за 19000 грн. позивачем суду не надана.

Допитаний в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_6 також підтвердив вказані обставини.

Згідно ст. 34 Закону України «Про державний рух» автотранспортні засоби підлягають обов'язковій державній реєстрації в десятиденний термін з моменту придбання, зміни чи митного оформлення. Пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року встановлено єдиний Порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також інших самохідних машин, оформлення та видачі реєстраційних документів на них і номерних знаків.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок перереєстрації, а також ведення відповідних реєстрів встановлюється законом.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 11 червня 2004 року № 221 було затверджено «Правила державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо - будівельних меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» . які зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 2004 року за № 772/9371(в редакції на час вчинення дії).

Відповідно до п. 2.23. Правил, відчуження машин без їх реєстрації в інспекції Держтехнагляду можуть проводити суб'єкти господарювання, які мають право на реалізацію машин.

В інших випадках відчуження машин, які не зареєстровані в

інспекції Держтехнагляду або не зняті з обліку, не допускається. Реєстрація новим власником машин, які не були зареєстровані в органах Держтехнагляду попереднім власником, допускається тільки у випадках, коли машини були реалізовані суб'єктами господарювання, які мають право реалізації цих машин.

З матеріалів справи вбачається, що комбайн СК-5 (Нива) за сторонами по справі в інспекції Держтехнагляду (на даний час Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області) не зареєстрований (а.с. 45).

Пунктом 2.12 Правил визначено, що експлуатація машини без номерного знака, свідоцтва про реєстрацію машини, ідентифікаційних номерів установленого зразка, талона про проходження державного технічного огляду або з номерним знаком, виданим на іншу машину, забороняється.

Таким чином, оскільки державна реєстрація при переході права власності комбайном СК-5 «Нива» не відбувалась, позивач не набув права власності на транспортний засіб, який є предметом позову, та не довів суду про виникнення у відповідача ОСОБА_5 перед ним зобовязання.

Згідно ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення зобовязання у відповідача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі договірні правовідносини відсутні, а тому позивачем невірно обраний спосіб свого порушеного права.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами. Перелік можливих способів захисту міститься у ст. 16 ЦК України.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Допитаний в суді першої інстанції, в якості свідка, ОСОБА_6 пояснив, що документи на спірний комбайн у нього були, але отримавши від позивача кошти за свою частину, документи останньому не передав та угода у встановленому законом порядку не була оформлена.

Зазначене вказує на те, що ОСОБА_6 безпідставно набув майно (кошти) від позивача ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та спростовуються вищезазначеними обставинами.

Посилання суду першої інстанції на ст. 1188 ЦК України хоча і є помилковим, але це не вплинуло на правильність висновків суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 08 грудня 2016 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Т.С. Довжук

Судді: С.Ю. Колосовський

ОСОБА_8