Рішення № 65825986, 05.04.2017, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/702/16-ц

Провадження №2/471/11/17

Номер рядка звіту 38

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р.

Братський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді - Скарницької І.Б.,

за участю секретаря - Романчук О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є спадкоємцем після смерті бабусі ОСОБА_5, якій за життя на права власності належали земельні ділянки площею 1,47 га, 7,72 га та 3,060 га. Спадкоємцем за законом є також відповідач, син померлої. В установлений законом шестимісячний термін вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте у зв'язку з відсутність у неї оригіналів державних актів на землю вона позбавлена можливості оформити спадщину. В зв'язку з чим вона звернулася до суду із заявою про визнання за нею право власності на 1/2 частину спадкового майна.

Під час судового засідання представник позивача підтримала позовні вимоги, суду пояснила, що для отримання свідоцтва про право власності на спадщину необхідно нотаріусу надати оригінали правовстановлюючих документів на земельні ділянки. Оскільки у позивача їх не має, вона розмістила в газеті оголошення про втрату цих державних актів та звернулася до суду із позовом про визнання права власності на 1/2 частину земельних ділянок в порядку спадкування.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що державні акти знаходяться у нього, отже не втрачена можливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Також ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що померла його мати, була дуже хворою людиною, потребувала сторонньої допомоги. Онука повинна була здійснювати догляд за бабою, мала таку можливість, проте догляду та матеріальної допомоги не здійснювала. Він змушений був забрати матір до себе на лікування. Після смерті матері він займався її похованням, ОСОБА_4 ніякої матеріальної допомоги на це не здійснила. Таким чином, ОСОБА_4 має бути усунена він спадкування після смерті ОСОБА_5

Під час судового засідання позивач та його представник позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали та просили про їх задоволення.

Представник відповідача за зустрічним позовом позовні вимоги не визнала, зазначила, що померла проживала сама, син забрав її тільки в кінці 2013 року, сама обробляла присадибну земельну ділянку, тримала господарство. З пояснень позивача ОСОБА_2 померла рахувалася одноосібником, самостійно обробляла належні їй земельні ділянки.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що померла була його бабою, а ОСОБА_4 є його двоюрідною сестрою, їх баба з 2008-2009 рр. хворіла на цукровий діабет, потребувала сторонньої допомоги, він з батьком періодично приїжджали до баби та допомагали їй по господарству, сестру він не бачив, проте зі слів померлої онука до неї не приїжджала.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що перед смертю ОСОБА_5 проживала у них в м. Сміла, вони займалися її похованням, онука ніякої допомоги не здійснювала.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що померла була її сваха, перед смертю проживала в сім'ї її дочки та зятя, з розмов із ОСОБА_5 їй відомо, що онука до неї не телефонувала та не цікавилася станом її здоров'я.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що померла ОСОБА_5 хворіла на цукровий діабет, син приїжджав до неї іноді, онуку вона не бачила. Померла проживала сама до зими 2013 року, сама обробляла свій город, син неодноразово пропонував їй переїхати до м. Сміла, проте вона відмовлялася.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що померла була її хрещеною, знає що вона хворіла на цукровий діабет, іноді син привозив її до лікарні. Померла проживала сама у себе в хаті, потім син забрав її до себе.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що померла жила сама у себе в хаті, сама обробляла город, син пропонував їй переїхати до нього, проте вона відмовлялася, зі слів померлої вона дуже чекала на онуку, проте остання не приїжджала.

Вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив.

За життя ОСОБА_5 належали земельні ділянки площею 1,47 га, 7,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в межах Миколаївської сільської ради Братського району Миколаївської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого 16 листопада 2001 року Миколаївською сільською радою Братського району миколаївської області на підставі рішення 18 сесії 23 скликання від 01.06.2001 року № 2, та земельної ділянки площею 3,0600 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована та території Миколаївської сільської ради Братського району Миколаївської області (за межами населеного пункту), згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_3, виданого 07 серпня 2012 року Братською районною державною адміністрацією на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.12.2009 року за реєстровим номером 2130.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Після її смерті відкрилася спадщина, що складається зокрема із вищезазначених земельних ділянок.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (арк.с. 30).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1266 ЦК України).

ОСОБА_13, батько позивача ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.с. 11), отже позивач є спадкоємцем першої черги.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі оригіналів правовстановлюючих документів.

В зв'язку з відсутністю у ОСОБА_4 оригіналів державних актів на землю, нотаріусом було рекомендовано їй звернутися до суду для оформлення права власності на спадщину (арк.с. 15).

Під час судового засідання встановлено, що оригінали державних актів на право власності на землю знаходяться у ОСОБА_2

Таким чином, спадкоємці не позбавлені можливості отримання свідоцтва на спадщину у позасудовому порядку.

Стосовно позовних вимог про усунення від права на спадкування.

Згідно зі ст. 266 Сімейного кодексу України, повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 1224 ЦК України, не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК повинен установити і факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та його потребу в допомозі цієї особи.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" безпорадний стан слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування (лист ВССУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13).

Під час судового засідання встановлено, що ОСОБА_5 дійсно мала ряд тяжких хвороб, а саме цукровий діабет ІІ типу, діабетична ангіопатія нижніх кінцівок, полінейропатія ІІ ступеню, діабетична нефропатія ІІ ступеню, атеросклероз кардіоскреротичний.

Проте, судом також встановлено, що до зими 2013 року вона проживала сама в с. Красноярка Братського району Миколаївської області, отримувала пенсію, самостійно обробляла присадибну ділянку, її син, який мешкає в м. Сміла Черкаської області, з його особистих показів наданих у суді та показів свідків, періодично приїжджав до неї. Також померла мала у власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які з показів позивача ОСОБА_2 він самостійно обробляв та продовжує обробляти після смерті матері.

Згідно наданих письмових доказів ОСОБА_4 в період з 2007 року по липень 2012 року навчалася за контрактом в ЧНУ імені Петра Могили (арк.с. 70-71).

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом доведено, що померла потребувала сторонньої допомоги, проте не доведено, що вона потребувала допомоги саме від відповідача ОСОБА_4, зверталася за отриманням допомоги до неї, відповідач мала змогу надавати таку допомогу.

Отже, позовні вимоги за зустрічним позовом є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати залишити за сторонами.

Керуючись ст.ст. 209, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування - відмовити.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою яка брала участь у справі, але не була присутньою у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Братський районний суд Миколаївської області.

Суддя І.Б. Скарницька