Рішення № 65825038, 04.04.2017, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/4481/14-ц

Провадження № 2/126/11/2017

"04" квітня 2017 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Хмель Р. В.

секретар Дончик О. А.,

за участі представника позивача адвоката Янчука В.М.

представника відповідача ДП "Укрспирт" Лаппи Е.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання неправомірними дій службових осіб ДП "Укрспирт" та Бершадського МПД ДП "Укрспирт", стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Із заяви про зміну позовних вимог, поданої позивачем та підтриманої в судовому засіданні вбачається: ОСОБА_3 вважає, що відповідачі відносно нього діяли неправомірно з грубим порушенням його прав за нормами трудового законодавства, порушуючи ст. 32, 50, 57, 64 КЗпП України, Правила внутрішнього трудового розпорядку на МПД ДП «Укрспирт», Колективний договір, Галузеву угоду.

У період з 06.10.2014 року до часу звільнення позивача - 31.12.2014 року, відповідачі, всупереч чинного законодавства України, навмисно не допускали його до роботи на місце виконання посадових обов'язків, як інженера - теплотехніка 1 категорії на МПД м. Бершадь, вул. Чкалова №1.

Відповідно до посади у його підпорядкуванні було 10 працівників - машиністів парових котлів, а він був відповідальний за обладнання парових котлів та паропроводів.

Всупереч вимог ст. 32 КзпП України, йому доручили виконання роботи на іншому місці, що не передбачено трудовим договором (посадовою інструкцією) з міста Бершадь, в село Джулинка за 25-28 км.

31.12.2014 року, відповідач, ДП «Укрспирт», звільнив ОСОБА_3 з роботи за ч.3 ст.40 КЗпП України, наказ №532-к від 30.12.2014 року.

З лютого 2013 року по 31.12.2014 рік він працював на посаді інженера теплотехніка 1 категорії на Бершадському місці провадження діяльності державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (Бершадському МПД ДП «Укрспирт» м. Бершадь, вул. Чкалова, №1 Вінницької області), керівником, якого є ОСОБА_4.

Генеральним директором Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на всю систему спиртових заводів України, є ОСОБА_5 , що зареєстровано АДРЕСА_1.

Зрозуміло, що роботодавцем являється ДП «Укрспирт», який прийняв ОСОБА_3 на роботу, але, все що робиться на МПД («спиртовому заводі» м. Берашадь), сприймає усе на віру від керівника Бершадського МПД, тому ДП «Укрспирт» не реагує на неправомірні дії керівника Бершадського МПД, який з жовтня 2014 року по час звільнення позивача чинить йому перешкоди порушуючи Конституційні права, які передбачені ст.43,45 право на працю та право на відпочинок.

З жовтня по грудень 2014 року керівник Бершадського МПД ДП «Укрспирт» не допускав ОСОБА_3 до робочого місця та на територію заводу, при допомозі охорони заводу, надавав вказівки своєму секретарю (менеджер з персоналу) Розворук Н.П. не реєструвати звернення, заяви, службові записки, звіти позивача, не підписував та не подавав подання на основну щорічну відпустку ОСОБА_3

Крім того, він видав розпорядження №31 від 10.07.2014 року згідно якого, працівники МПД зобов'язані, щоденно о 7 годині 45 хвилин, розпочинати робочий день. Дані вимоги розпорядження №31, суперечать колективному договору, правилам внутрішнього трудового розпорядку та вимогам КЗпП України .

Згідно п. 4.1.1 колективного договору на 2013-2015 роки, розпорядженням №31 від 10.07.2014 року керівник Бершадського МПД, змінив режим роботи в супереч правилам внутрішнього трудового розпорядку, який повинен бути затверджений керівником МПД, погоджений головою профспілкового комітету МПД та схвалений на зборах трудового колективу.

Крім того, він же видав розпорядження за №56 від 08.10.2014 року, №61 від 10.11.2014 року, без відома керівництва ДП «Укрспирт», якими доручив позивачеві, як інженеру - теплотехніку 1 категорії Бершадського МПД (м. Бершадь, вул. Чкалова №1) підготовити до осінньо-зимового періоду котельню на пристанційній базі станції Джулинка, Бершадського району, Вінницької області. Даний об'єкт розташований від м. Бершадь до станції Джулинка пристанційна база на відстані 25-28 км. .

Для виконання розпорядження керівника Бершадського МПД ОСОБА_3 зобов'язаний був виконати наступні роботи: провести огляд та перевірити технічний стан котельного обладнання для приймання котельного палива; підготувати до зимівлі приміщення та обладнання пристанційної бази; перевірити технічну документацію парового котла та обладнання; організувати прибирання під'їзної колії, території та приміщення парокотельного відділення, насосної станції силами працівників охорони.

Вказані розпорядження за № 56 від 8.10.2014 року та №61 від 10.11.2014 року, згідно посилання особи, яка їх видала, є виробничою необхідністю, однак суперечить вимогам ст. 32,33 КЗпП України, і є методом впливу на позивача, оскільки необхідності в пристанційній базі не виникала на протязі з 2012 - 2015 років. Крім того, про зміну умов праці позивач вказував письмово, при ознайомленні з розпорядженнями.

З даним розпорядженням не було ознайомлено охорону пристанційної бази, а зауваження ОСОБА_3 було проігноровано та не забезпечено належних умов для виконання даних розпоряджень. Зокрема, охорона пристанційної бази станції Джулинка ОСОБА_3 не підпорядковується.

Згідно до розпорядження керівника Бершадського МПД ДП «Укрспирт», «про основну діяльність» від 10.07.2014 року №31, позивач зобов'язаний щоденно бути на роботі МПД у м. Бершадь вул. Чкалова №1, в 7 годині 45 хвилин, а за розпорядженнями «про основну діяльність» від 08.10.2014 року №56, та від 10.11.2014 року за №61 він зобов'язаний бути у с. Джулинка.

Отже, розпорядження від 10.07.2014 року за №31 суперечить п.4.1.1. Колективного договору на 2013-2015 рік за змістом якого передбачено ,що «Режим роботи на кожному місці провадження діяльності встановлюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку , що затверджені керівником МПД , погодженні головою профспілкового комітету МПД та схвалені на зборах трудового колективу».

За Правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві Бершадського МПД встановлено режим роботи з 8 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин. Обідня перерва з 12 години до 13 години.

На думку позивача, відповідачі могли поставитись до нього неприязно через те, що 16 червня 2014 року засіданням трудового колективу, на якому керівник Бершадського МПД, не підтримав проект постанови КМ України «Про ліквідацію ДП Укрспирт», а трудовий колектив не підтримав думку керівника, позивач ухвалив рішення підтримати проект постанови КМ України.

Аналогічне рішення було прийнято 17 червня 2014 року на засіданні профспілкового комітету МПД де усі члени профспілкового комітету одноголосно підтримали проект постанови КМ України «Про ліквідацію ДП Укрспирт» та додатково вирішили розмістити рішення загальних зборів трудового колективу МПД м. Бершадь від 16.06.2014 року та протокол засідання профспілкового комітету МПД Бершадь від 17.06.2014 року на офіційних сайтах влади, району, області, Києва.

Упереджене ставлення відповідачів у справі свідчить про бажання позбутись позивача, є запланованою, продуманою акцією. Так за поданням керівника Бершадського МПД генеральний директор ДП «Укрспирт», вивільняє посаду інженера - теплотехніка МПД згідно наказу №21\34 від 11.11.2014 року про зміни до штатного розпису Бершадського МПД.

Такі дії відповідачів ставлять під загрозу роботу парокотельного відділення Бершадського МПД ДП Укрспирт, що суперечить Правилам обслуговування, безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів.

На неодноразові звернення Позивача про надання йому відпустки, відповідачі ігнорують, заяви не приймають до канцелярії заводу, відповідно до вказівки керівника Бершадського МПД. На протязі тривалого часу порушуються права позивача на працю, на відпочинок (відпустку).

Так у 2014 році він у відпустці не був, про що відомо відповідачам. Графік основної відпустки відповідачі на 2014 рік не складали, його з графіком не ознайомлювали як з працівником МПД, так і як з головою профспілки його не погоджували. Також не погоджувалось з профкомом розпорядження за №56 від 8.10.2014 року, та розпорядження за №61 від 10.11.2014 року .

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з позовом, який уточнив під час розгляду справи, в якому просить поновити ( продовжити) строк звернення до суду на оскарження дій керівника Бершадського МПД ДП «Укрспирт» щодо розпорядження №31 від 10.07.2014 року, в частині «режиму робочого дня (часу) проведення щоденної планерки до початку робочого дня з 7 години 45 хвилини», який виданий з порушенням КЗпП України, Правил внутрішнього трудового розпорядку,і діяв станом на час звернення до суду - (19.12.2014 року); визнати неправомірними дії щодо винесення керівником Бершадського МПД розпоряджень № 31 від 10.07.2014 року, № 56 від 08.10.2014 року та № 61 від 10.11.2014 року, а також неправомірними дії відповідачів 1,2 та працівників приймальної Бершадського МПД та ДП Укрспирт в частині неприйняття письмових заяв та відмови в їх реєстрації та стягнути в його користь з ДП «Укрспирт» понесені витрати за поштові пересилки кореспонденції, яка стосується трудових відносин за посадою інженера - теплотехніка 1 категорії Бершадського МПД ДП «Укрспирт» 42 грн. 66 коп.; стягнути з ДП «Укрспирт» в його користь витрати пов'язаних з поїздками до

роботи, закупівлю бензину з м. Бершадь в с. Джулинка на пристанційну базу станції Джулинка, Бершадського району та у зворотному напрямку у розмірі 1 634 грн.46 коп.; стягнути з ДП «Укрспирт» у його користь моральну шкоду в розмірі 9 000 грн. за не надання відпустки за 2014 рік, за порушення відповідачем його режиму роботи планерки, часу початку щоденної роботи (ст.57 КзпП України), за видання розпоряджень №31 від 10.07.2014 року, №56, 61, щодо неправомірної зміни істотних умов праці за

посадовою інструкцією ст. 32 КЗпП України ), відмову у реєстрації та відправку ним листів, заяв, звітів по пошті, не прийняття їх за вимогами діловодства в ДП «Укрспирт»; стягнути з ДП «Укрспирт» на його користь понесені судові витрати у справі в сумі 1800 грн. ( із 2400 грн., які задоволено частково в сумі 600 грн. за актом понесених

судових витрат а.с. 96, том 2 та за ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 02.11.2015 року і рішенням Бершадського районного суду від 17.08.2015року), та стягнути з відповідача ДП «Укрспирт» - 2500 грн. судових витрат (послуг адвоката за апеляційною та касаційною скаргами з 17.08.2015 року до постановлення рішення суду у даній справі); стягнути з ДП «Укрспирт» на його користь судовий збір в сумі 584 грн.64 коп. за

касаційне оскарження судових рішень за ухвалою ВССУ від 02.12.2015 року та комісійний збір в сумі 10 грн. за сплату (перерахунок) коштів судового збору та послуги поштового зв'язку в сумі 7 грн. 10 коп. за пересилку оригіналу квитанції судового збору, всього - 601 грн.74 коп.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у позові. Крім того вказали, що неправомірними діями відповідачів ОСОБА_3 була завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що протягом 2014 року позивач не отримував відпустки, відповідачі не приймали та не реєстрували його заяви, що призвело до душевних страждань, викликаних тим, що не було реалізовано його право на відпочинок, призвело до погіршення стану здоров'я викликаного несвоєчасністю лікування.

Крім того, так як його відрядили на роботу в с. Джулинка, що територіально віддалена від місця його роботи в м. Бершадь, ОСОБА_3 був змушений використовувати власний транспорт та затратив кошти на купівлю пального, які просить відшкодувати.

Представник ДП «Укрспирт» Лаппа Е.Р. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та вказала, що позов ОСОБА_3 є необґрунтованим, оскільки ДП «Укрспирт» жодним чином не порушили його права, так як розпорядження, які є предметом позовних вимог, були видані в спосіб та в межах компетенції керівника Бершадського МПД ДП «Укрспирт», а тому відповідно і вимоги про стягнення коштів є необґрунтованими. Зокрема вона вказала також на те, що щодо відшкодування вартості проїзду ОСОБА_3 до с. Джулинка, то він не заключав договір з підприємством на використання власного авто у робочих цілях та не надавав в бухгалтерію підприємства відомостей про користування громадським транспортом.

Відповідач ОСОБА_4 - керівник Бершадського МПД ДП «Укрспирт» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та вказав, що усі розпорядження, які є предметом позовних вимог, були ним видані в межах його компетенції, у відповідності до вимог законодавства, а тому вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Щодо упередженості відношення до позивача, то вказав, що така обставина не мала місце і всі розпорядження були видані у зв'язку з виробничою необхідністю.

ОСОБА_3 дійсно було направлено для виконання роботи в с. Джулинка, оскільки на пристанційну базу в с. Джулинка мали завезти паливно - мастильні матеріали для зберігання. Так як вказане приміщення тривалий час не використовувалось та були відсутні особи, які б відповідали за парові котли, для організації підготовки до осінньо - зимового періоду було направлено інженера - теплотехніка, який в силу виконання своїх службових обов'язків мав виконати такі роботи, організувати виконання супровідних робіт та володів спеціальними знаннями.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, докази та давши їм оцінку, встановив, що згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться до початку розгляду справи по суті.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

На підставі наказу ДП «Укрспирт» від 20 лютого 2013 року № 6/34-к ОСОБА_3 21 лютого 2013 року був прийнятий роботу в Бершадське МПД ДП «Укрспирт» на посаду інженера-теплотехніка. На протязі грудня 2014 року позивач неодноразово звертався до керівництва ДП «Укрспирт» та Бершадського МПД ДП «Укрспирт» про надання йому щорічної відпустки, що підтверджується його заявами від 3 грудня 2014 року, від 10 грудня 2014 року та від 15 грудня 2014 року та квитанціями про сплату послуг поштового зв'язку. Також звернення позивача щодо надання відпустки було зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції Бершадського МПД ДП «Укрспирт» за вхідним № 264 від 12 грудня 2014 року. На жодне із звернень позивач не отримав відповіді про задоволення його заяви і надання відпустки чи відмови у наданні відпустки та причини цього.

Згідно з наказом ДП «Укрспирт» від 30 грудня 2014 року № 532-к позивача звільнено з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано неправомірними дії службових осіб ДП «Укрспирт» щодо ненадання інженеру-теплотехніку ОСОБА_3 щорічної основної відпустки. У решті позову відмовлено та стягнуто з ДП «Укрспирт» на користь позивача 600 грн. на відшкодування судових витрат.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання неправомірними дій відповідачів стосовно розпоряджень від 10 липня 2014 року № 31, від 8 жовтня 2014 року № 56, від 10 листопада 2014 року № 61; визнати неправомірними дії відповідачів та працівників приймальної Бершадського МПД та ДП «Укрспирт» стосовно неприйняття його заяв, звернень, звітів та їх відмови від реєстрації як вхідної документації у ДП «Укрспирт» скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно розпорядження №31 від 10.07.2014 року керівника Бершадського МПД ДП «Укрспирт» ОСОБА_4, було вирішено з метою оперативного планування роботи всіх підрозділів підприємства керівнику з технічних питань ОСОБА_6 проводити щоденно планерки до початку робочого дня о 7-45 год.; обов'язкова присутність старшого технолога, старшого механіка, старшого енергетика, інженера - теплотехніка та всіх начальників змін з виробництва спирту. У даному наказі міститься підпис позивача, що вказує на його ознайомлення із даним наказом.

08.10.2014 року керівником Бершадського МПД ОСОБА_4 було видано розпорядження за №56, яким у зв'язку із виробничою необхідністю доручити інженеру - теплотехніку ОСОБА_3 з 9 жовтня по 10 листопада 2014 року підготувати до осінньо - зимового періоду котельню на пристанційній базі ст. Джулинка та виконати наступні роботи: провести огляд та перевірити технічний стан котельної, обладнання для приймання котельного палива, підготувати до зимівлі приміщення та обладнання пристанційної бази, перевірити технічну документацію парового котла та обладнання, організувати прибирання під'їзної колії, території приміщення парокотельного відділення, насосної станції силами працівників охорони. З даним розпорядженням ОСОБА_3 ознайомлений 09.10.2014 року о 11-52 год. та вказав, що дане розпорядження міняє умови праці.

10.11.2014 року керівником Бершадського МПД ОСОБА_4 було видано розпорядження за №61, яким у зв'язку з перебуванням ОСОБА_3 на лікарняному з 08 листопада по 17 листопада 2014 року, продовжити термін дії розпорядження №56 від 08.10.2014 року по 20 листопада 2014 року включно та зобов'язано надати письмовий звіт про виконану роботу протягом трьох робочих днів по закінченню терміну виконання. З даним наказом ОСОБА_3 ознайомився 12.11.2014 року про що розписався.

Щодо посилання позивача в судовому засіданні на те, що керівник Бершадського МПД не має повноважень на видачу розпоряджень, то воно спростовується п. 4.2 посадової інструкції керівника місця провадження діяльності та зберігання спирту Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості (ДП «Укрспирт»), затвердженої генеральним директором ДП «Укрспирт», де вказано, що він в межах своєї компетенції має право видавати розпорядження щодо діяльності МПД.

Відповідно до Положення про Бершадське МПД ДП «Укрспирт», що розташоване за адресою: вул. Чкалова, 1 м. Бершадь, Вінницька область (п. 1.6.) структуру і штатну чисельність МПД затверджує генеральний директор Підприємства відповідно до умов та особливостей діяльності Підприємства за поданням керівника МПД, узгодженим із уповноваженими посадовими особами апарату управління підприємства. Розподіл обов'язків між працівниками МПД здійснює керівник МПД.

Правила внутрішнього трудового розпорядку Бершадського МПД було затверджено 09.08.2011 року керівником МПД та головою профкому. П. 12 даних правил встановлює тривалість робочого часу 40 годин на тиждень з 8- год. ранку до 17-00 год., обідня перерва з 12-00 до 13-00 год.

Ненормований робочий день - особливий режим робочого часу, який установлюють для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу без додаткової оплати (така робота не вважається надурочною). Міра праці у цьому випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Як компенсація за можливі перепрацювання понад установлений робочий час надається додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів. Конкретна тривалість відпустки визначається у колективному договорі. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7 затверджено Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці.

Ненормований робочий день встановлюють для певних категорій працівників, зокрема: адміністративного, управлінського, технічного, господарського персоналу; працівників, праця яких не піддається обліку в часі (референти, консультанти, інструктори, ревізори тощо).

Згідно переліку професій та посад працівників ДП «Укрспирт», для яких встановлюється ненормований робочий день і надається у зв'язку з цим додаткова відпустка, затвердженого генеральним директором ДП «Укрспирт» та погодженого головою об'єднаної організації профспілки працівників агропромислового комплексу в ДП «Укрспирт», посада інженера - теплотехніка ( у переліку за №14) була включена у даний перелік.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що розпорядження керівника Бершадського МПД ДП «Укрспирт» № 31 від 10.07.2014 року було видане в межах компетенції та з дотриманням норм законодавства, а тому дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо розпорядження №56 від 08.10.2014 року, то відповідно до посадової інструкції інженера - теплотехніка, з якою ОСОБА_3 був ознайомлений18.03.2014 року, в його повноваження входить керівництво виробничо - господарською діяльністю котельні з виробництва та розподілення теплової енергії на комунально- побутові і технологічні потреби; забезпечує безперебійне виробництво теплової енергії, раціональне використання котельного устаткування і палива…; організовує своєчасну і якісну підготовку котельні до експлуатації в осінньо - зимовий період…

Сторонами не оспорюється, та вважається доведеним, що пристанційна база ст. Джулинка відноситься до відання Бершадського МПД ДП «Укрспирт».

За умовами ч. 2 ст. 33 КЗпП України, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Зазначені обставини вказують на те, що розпорядження керівника Бершадського МПД ДП «Укрспирт» №56 від 08.10.2014 року було прийнято останнім в межах своїх повноважень, а покладення на інженера - теплотехніка роботи не в м. Бершадь, а в с. Джулинка Бершадського району, не може бути розцінено як зміна істотних умов праці, оскільки це робота на одному і тому ж підприємстві.

Аналогічну позицію суд вважає за можливе застосувати і до розпорядження №61 від 10.11.2014 року, так як воно випливає із попередньо описаного розпорядження та є невід'ємною його частиною.

Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання неправомірними вказаних розпоряджень задоволенню не підлягають через їх необґрунтованість.

Ст. 233 КЗпП України визначає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 року « Про практику розгляду судами трудових спорів» Встановлені статтями 228, 223 КЗпП ( 322-08 ) строки

звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У

кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини

пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він

поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки

звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних

причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли

пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно

до ст.85 ЦПК ( 1501-06 ) і ст.228 КЗпП залишається без розгляду.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у

позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує

не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і

обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст.225 КЗпП

десятиденного строку без поважних причин необхідності у з'ясуванні

інших обставин справи не має.

Враховуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду для оскарження розпорядження № 31 від 10.07.2014 року, суд вважає, що ним не наведено доказів, які б свідчили про неможливість оскарження вказаного розпорядження у встановлений законом строк. Отже, у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Ст. 233 КЗпП України визначає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 року « Про практику розгляду судами трудових спорів» Встановлені статтями 228, 223 КЗпП ( 322-08 ) строки

звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У

кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини

пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він

поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки

звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних

причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли

пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно

до ст.85 ЦПК ( 1501-06 ) і ст.228 КЗпП залишається без розгляду.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у

позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує

не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і

обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст.225 КЗпП

десятиденного строку без поважних причин необхідності у з'ясуванні

інших обставин справи не має.

Враховуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду для оскарження розпорядження № 31 від 10.07.2014 року, суд вважає, що ним не наведено доказів, які б свідчили про неможливість оскарження вказаного розпорядження у встановлений законом строк.

Крім того, позивач звернувся до суду із зміненими позовними вимогами, які містили вимогу про визнання неправомірними розпоряджень у лютому 2015 року, однак поновити строк на оскарження просить лише відносно одного розпорядження, а не двох, зокрема розпорядження від 08.10.2014 року. Отже, у задоволенні даних позовних вимог слід відмовити окрім викладеного, також із підстав пропуску строку, встановленого законом на оскарження.

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій ДП «Укрспирт», ОСОБА_4, як керівника Бершадського МПД, працівників приймальної Бершадського МПД та ДП «Укрспирт», в частині неприйняття письмових заяв та відмови в їх реєстрації, суд приймає до уваги той факт, що зі слів позивача в судовому засіданні вбачається, що він неодноразово надсилав на адресу відповідачів листи про надання йому основної щорічної відпустки за 2014 рік. Однак, позивач не конкретизував позовні вимоги та не вказав які саме заяви, від якого числа та яким засобом зв'язку він направляв з розмежуваннями адресатів. Те що дані вимоги не конкретизовані не дає суду змоги встановити осіб, які були відповідальні за приймання кореспонденції. Зокрема позивач такими особами вказує відповідачів та працівників приймальні підприємства, хоч останніх не вказує в якості відповідачів. А самі відповідачі відповідно до Порядку документообігу в ДП «Укрспирт», затвердженого наказом генерального директора від 11.02.2011 року №26 не відповідають за прийом кореспонденції, а відповідальність за ведення діловодства, покладається на начальників управлінь, відділів та секторів.

Отже, з викладеного вбачається, що вказані у позові відповідачі не є особами відповідальними за документообіг в ДП «Укрспирт», а відсутність конкретизації позовних вимог у цій частині унеможливлює повне та всебічне дослідження обставин, а тому у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Позивач ставить вимогу про стягнення 1634 грн. 46 коп. витрат на закупівлю бензину для проїзду з м. Бершадь в с. Джулинку та у зворотному напрямку, однак при цьому він не надає суду доказів того, що ці кошти дійсно ним були витрачені на проїзд в межах виконання ним службових обов'язків. Зокрема ним не надано суду документів на підставі яких він використовував власне авто у робочих цілях, відомостей про звернення до бухгалтерії підприємства із заявами про виплату коштів на проїзд до місця виконання робіт та не повідомив причин, з яких він не міг користуватись службовим чи громадським транспортом для проїзду з м. Бершадь в с. Джулинка та у зворотному напрямку. Крім того, позивачем в якості доказу понесених витрат надано квитанції про купівлю бензину (10.11.2014 ) року, коли він, згідно відомостей розпорядження №61 від 10.11.2014 року перебував на лікарняному ( з 08.11.2014 року по 17.11.2014 року).

Отже ОСОБА_3 не навів суду переконливі докази цільового та правомірного використання придбаного бензину з метою виконання покладених на нього обов'язків, а тому дані кошти, на думку суду відшкодуванню не підлягають.

Так само не підлягають відшкодуванню кошти вказані позивачем у позові, які випливають з попередніх позовних вимог, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даних вимог.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 року визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування свої позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначив, що у зв'язку з порушенням режиму роботи, ненаданням відпустки, неправомірною зміною істотних умов праці, неприйнятті його заяв відповідачами, він зазнав моральних страждань, які оцінює в 9000 грн.

Описаними вище судовими рішеннями встановлено та додаткового доказування в силу вимог ст. 61 ЦПК не потребує те, що дії службових осіб Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" щодо ненадання інженеру-теплотехніку Бершадського МПД ДП "Укрспирт" ОСОБА_3 щорічної основної відпустки було визнано неправомірними. даний факт свідчить про те, що було порушено його право на відпочинок, що дійсно могло призвести до погіршення його стану здоров'я, як інваліда ІІІ групи. Однак, суд вважає суму 9000 грн. завищеною оскільки інші обставини не знайшли свого підтвердження в суді.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з ДП «Укрспирт», яке було роботодавцем ОСОБА_3 у 2014 року та чиї дії визнано неправомірними слід стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 1000 грн., яку суд вважає спів мірною із понесеними ним переживаннями та хвилюваннями.

Решту позовних вимог суд вважає необґрунтованими та такими, законність яких не була доведена суду переконливими та допустимими доказами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що суд вважає за необхідне задовольнити з частково одну позовну вимогу позивача із заявлених шести, тому і судовий збір слід стягнути пропорційно до задоволеної вимоги. Так за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди ОСОБА_3 сплатив 1368 грн.. Так як з 9 000 грн. заявлених вимог суд задовольнив лише 1000 грн., що складає 11,11 %, тому із ДП «Укрспирт», чиї дії було визнано неправомірними та з кого суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду, слід стягнути судовий збір на користь позивача в сумі 11,11 % від 1368 грн., що складає 177,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Такий порядок закріплений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Відповідно до ст. 1 цього Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідачем та його представником надано до суду акт понесених витрат у даній справі, відповідно до якого позивачем ОСОБА_3 за період з 23.12.2016 року по 04.04.2017 року витрачено на правову допомогу кошти в загальній сумі 6400 грн.

У цьому ж акті вказано, що адвокатом на участь в судових засіданнях було витрачено 2 години 30 хвилин. втрати на які згідно вищевказаного закону складають 1600 грн. Враховуючи пропорційність задоволення позовних вимог, то і за участь у судових засіданнях суд вважає за можливе стягнути 11,11 % відсотків від вказаної суми, що складає 177, 76 грн.

Щодо решти суми витрат на правову допомогу, то суд вважає, що вона задоволенню не підлягає також з тих підстав, що апеляційна і касаційна скарга, написання яких відображено у акті були подані до настання дат, вказаних адвокатом у квитанціях.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 45 Конституції України, ст.ст. 33, 233 Кодексу законів про працю України, ст.. 1167 ЦК України , ст.ст. 3, 4, 15,16, 84, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ОСОБА_3 1000 грн. ( одну тисячу грн. 00 коп.) моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ОСОБА_3 153,10 грн. ( сто п'ятдесят грн. 10 коп.) витрат на сплату судового збору та 177,76 грн. ( сто сімдесят сім грн. 76 коп.) витрат на правову допомогу, що в сукупності складає 330, 86 грн. (триста тридцять грн. 86 коп.).

В решті вимог- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р. В. Хмель