Рішення № 65825009, 03.04.2017, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/3405/16-ц

Провадження № 2/126/177/2017

"03" квітня 2017 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Хмель Р. В.

секретар Дончик О. А.,

за участі представника позивача адвоката Кучерявої І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, про встановлення факту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 Нещодавно позивачеві стало відомо, що на ім'я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5

До дня смерті ОСОБА_5 проживала та була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої увійшли: право на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1; право на пайовий фонд майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська» відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ( майновий сертифікат) серії ВІ II; побутові та окремі інші речі померлої. Позивач прийняв спадщину, вступивши у володіння спадковим майном, крім того, він є інвалідом II групи та перебував на утриманні померлої ОСОБА_6 Вказані обставини встановлено рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 16.12.2015р. по справі №126/3813/15-ц.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на вказане рішення суду в частині визнання за ОСОБА_2 права на земельну частку (пай), посилаючись на те, що право на земельну частку (пай) належить їй на підставі заповіту та свідоцтва про право на спадщину. Саме так ОСОБА_2 дізнався про наявність оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину за заповітом та про порушення своїх прав.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28.12.2016р. по справі №126/3813/15-ц рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 16.12.2015 року в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 - скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання права власності за ним на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на земельну частку ( пай) серії НОМЕР_1 - відмовити, а в інших частинах ( щодо встановлення факту перебування на утриманні, щодо визнання як за спадкоємцем за законом права власності на майновий пай) - залишено без змін.

Отже, факт перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_5 що померла ІНФОРМАЦІЯ_7 та факт визнання ОСОБА_2 спадкоємцем щодо майнового паю ( іншими словами факт прийняття ним спадщини) повторного доведення не потребують згідно із ст. 61 ЦПК України ( так як встановлені судовим рішенням у не скасованій його частині).

Як видно з ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 28.12.2016р., підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності на земельний пай стало те, що у довідці Держгеокадастру у Бершадському районі Вінницької області від 30.09.2015р. значиться сертифікат на право на земельну ділянку ( пай) серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7, а не ОСОБА_5.

За таких обставин, виникла необхідність у встановленні факту, що ОСОБА_5 належав сертифікат на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_7.

З матеріалів спадкової справи, вбачається, що оскаржуване свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_8 стосується спадкового майна після смерті ОСОБА_5. А саме, у матеріалах спадкової справи міститься копія запису акту про смерть на ОСОБА_5, міститься відповідь відділу ДРАЦС Бершадського РУЮ, адресована приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Малому О.С. від 21.10.2015р. №2826-3.1-04-39. Тобто, оскаржуване свідоцтво про право на спадщину видано на підставі документів, виданих щодо ОСОБА_5 ( хоча спадкову справу було відкрито стосовно спадкового майна ОСОБА_7).

Такі обставини вказують на те, що, у даному випадку йдеться про одну особу, хоча у документах зазначено як ОСОБА_5, так і ОСОБА_7.

У зв'язку з чим, нерозривною вимогою, пов'язаною з предметом спору, є вимога про встановлення факту, що ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ( жителька АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_7) належав сертифікат на право власності на земельну частку ( пай), виданий на ім'я ОСОБА_7.

Такий факт необхідно встановити з метою оформлення спадкових прав. Іншого способу встановлення даного факту не існує, так як особа, якій видавався сертифікат, померла.

З різних документів, виданих за життя ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7, видно, що їй видавались документи як на ОСОБА_9, так і на ОСОБА_10, а також на ОСОБА_11.

Зокрема, у договорі дарування, посвідченого нотаріально за реєстровим № 4138 вказано - ОСОБА_10, у свідоцтві про право власності на майновий пай - ОСОБА_9, у свідоцтві про смерть - ОСОБА_9, у довідці Відділу Держгеокадастру у Бершадському районі від 30.09.2015р щодо права на земельний пай вказано - ОСОБА_10.

Проте, у АДРЕСА_2 проживала та була зареєстрована лише одна ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7, а саме - ОСОБА_5.

Позивач є інвалідом II групи та перебував на утриманні померлої ОСОБА_5, що встановлено вищенаведеним рішенням суду. Також цим же судовим рішенням визнано позивача спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 за законом на майновий пай. В свою чергу, ОСОБА_8 претендує на спадкове майно за заповітом ( хоча факт прийняття нею спадщини не підтверджено).

У зв'язку з тим, що у позивача відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно ( зокрема, сертифікат на земельну частку (пай),він не має змоги оформити свої спадкові права. Окрім того, у правовстановлюючому документі зазначено ім'я та по-батькові померлої з помилками.

За таких обставин є підстави для визнання права власності у порядку спадкування на спадкове майно, що складається із права на земельну частку (пай), у судовому порядку.

Щодо видачі свідоцтва про право на спадщину поза місцем відкриття спадщини, то ОСОБА_5 проживала, померла та мала майно у АДРЕСА_1. Тобто місцем відкриття спадщини є Бершадський район, Вінницької області, а не м. Київ.

Однак, оскаржуване свідоцтво про право на спадщину за заповітом видано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (ум. Києві), тобто поза місцем відкриття спадщини.

При цьому, одним із документів, що був підставою для видачі оскаржуваного свідоцтва у матеріалах спадкової справи є наданий органом РАГС на запит нотаріуса - запис акту про смерть, де чітко зазначено місце проживання померлої в АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР 1963р. місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до п.2.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін'юсту України від 22.02.2012р. № 296/5 спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини....

Як видно з наведених вище письмових доказів постійним місцем проживання ОСОБА_5 було - АДРЕСА_1 Натомість, спадкову справу заведено та оскаржуване свідоцтво видано у м. Київ, що суперечить наведеним вимогам закону.

ОСОБА_3 жодної дії для прийняття спадщини не вчинила. Тобто, фактично в управління або володіння спадковим майном не вступала, а також до державної нотаріальної контори у встановлений законом 6- місячний термін з моменту відкриття спадщини не зверталась, що вказує на те, що вона не приймала спадщину після смерті ОСОБА_5

За таких обставин, оскільки відсутній факт прийняття відповідачем спадщини, тому, відповідно, оскаржуване свідоцтво видано незаконно, без відповідних на те підстав.

В свою чергу, відповідно до ст. 554 ЦК України 1963 року в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Для видачі свідоцтва про право на спадщину, відповідачем нотаріусу було надано два сертифікати на земельний пай № НОМЕР_2 від 18.03.1997р. та № НОМЕР_3 від 03.03.2000р. Одночасно з цим, у заповіті зазначено сертифікат № НОМЕР_2. Нотаріус на власний розсуд видав свідоцтво на земельний пай згідно сертифікату НОМЕР_4, не переконавшись у дійсності вказаних сертифікатів.

У своїх запереченнях нотаріус посилається на надання йому ОСОБА_8 будинкової книги м. Севастополь, одночасно з цим, підставою встановлення місця відкриття спадщини є запис акту про смерть - АДРЕСА_1. В свою чергу, будинкова книга не засвідчує останнє місце проживання особи.

Нотаріус зазначає про прийняття ОСОБА_8 спадщини після смерті ОСОБА_5. Однак, окрім задекларованих слів про прийняття спадщини у заяві ОСОБА_8, ніякі інші докази на таке не вказують. Адже, згідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 р. прийняття спадщини передбачалось або шляхом звернення до нотаріальної контори протягом 6 місяців з дня смерті, або фактичним вступом у володіння спадковим майном. Однак, у померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 майна у м. Севастополі, яке б могло увійти до складу спадщини, ніколи не було.

Нотаріус у своїх запереченнях наполягає, що позивач до нотаріуса ніколи не звертався, відмови у оформленні спадкових прав не отримував, не вступав в спадщину, у зв'язку з чим, на думку нотаріуса, неможливо визнавати позивача спадкоємцем. Проте, такі твердження спростовуються постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 22.10.2015р. №801/02-31, а також визнання позивача спадкоємцем встановлено рішенням суду, висновки якого залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28.12.2016р. по справі №126/3813/15ц.

Крім того, варто звернути увагу на те, що у апеляційній скарзі ОСОБА_8 її фактична адреса повністю збігається із адресою робочого місця нотаріуса, в той же час згідно ст. 9 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не вправі вчиняти нотаріальні дії, зокрема, щодо своїх родичів.

З урахуванням викладеного, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить Встановити факт, що ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року належав Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5, виданий на підставі рішення Бершадської районної державної адміністрації від 22.02.2000 року №46 на ім'я ОСОБА_7; визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченого 01 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстроване в реєстрі №99 та визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) відповідно до Сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5, виданий на підставі рішення Бершадської районної державної адміністрації від 22.02.2000 року №46.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позовну заяву задовольнити з викладених у позові підстав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, однак надала суду письмову заяву, в якій позовні вимоги не визнала. Крім того, вказала, що помилки, вказані у даті смерті спадкодавця є технічними у були виправлені нотаріусом. Щодо номеру сертифікату про право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 03.03.2000 року, то даний сертифікат було видано ОСОБА_5 взамін сертифікату про право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6. На даний час заповіт, вчинений на її ім'я є дійсним та не викликає сумнівів.

Також відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувавши строк позовної давності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий О.С., в судове засідання не з'явився, однак надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив справу передати для розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставами для відмови у позові зазначає те, що 1 лютого 2016 року ним було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3. Спадкову справу було заведено 29.10.2015 року №7/2015 на підставі заяви спадкоємця за заповітом ОСОБА_3 та відомостей будинкової книги, де вказано, що на дату смерті ОСОБА_5 була зареєстрована у АДРЕСА_3 При цьому згідно вимог ЦУ УРСР 1963 року місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця. Згідно ЗУ «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», місцем відкриття спадщини у даній ситуації є місце подання першої заяви, що вказує що порушення вимоги щодо територіальності не було.

При заведенні спадкової справи ним було перевірено і встановлено, що спадкова справа раніше не заводилась та було направлено запит до органу реєстрації актів цивільного стану Бершадського РУЮ у Вінницькій області і отримано копію актового запису про те, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7. Так як згідно відомостей Спадкового реєстру, поданий заповіт був чинним, ОСОБА_3 прийняла спадщину, є належним спадкоємцем, ним було дотримано норм законодавства при видачі свідоцтва про право на спадщину.

При цьому підстав вважати, що позивач має право на обов'язкову частку у спадщину у нього не було, факт вступу у спадщину намарно позивачем не доведено та не надано допустимих доказів перебування його на утриманні померлої. Так само він вважає неправомірною відмову державного нотаріуса Бершадської державної нотаріальної контори Касевич М.В. у видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею не було спочатку відкрито спадкову справу.

Щодо втирати оригіналу правовстановлюючого документу, то дане твердження є хибним, оскільки даний документ перебуває у відповідача.

Щодо розбіжностей у написанні імені по батькові спадкодавця, то позивач не надав доказів, що він претендує на спадщину після смерті саме тієї особи, від імені якої складено заповіт щодо якого було ним відкрито спадкову справу.

Також просить передати справу на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва, оскільки предметом позову є рухоме майно, а ухвала про відмову у відкритті провадження на даний час ним оскаржена.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, суду показали, що вони є жителями АДРЕСА_1 та проживають по АДРЕСА_4 За період свого проживання в АДРЕСА_1 вони дійсно знали ОСОБА_5, яка проживала на одній вулиці з ними. Інших осіб з таким же іменем та іменем по батькові в даному населеному пункті вони не знали. ОСОБА_5 померла у 2000 році та проживала в одному будинку із ОСОБА_2, який вів з нею спільне господарство, хоронив її за свій рахунок. Відповідачка до ОСОБА_5 не приїжджала та не допомагала їй.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи встановив, що відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 61 ЦПК України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З копії свідоцтва про смерть (а.с.7) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року в АДРЕСА_1 померла ОСОБА_5. Аналогічні відомості вбачаються із копії актового запису про смерть ОСОБА_5.(а.с.46, 70-71).

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 16.12.2015 року у цивільній справі №126/3813/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Баланівської сільської ради Бершадського району про встановлення факту знаходження на утриманні та визнання права власності в порядку спадкування за законом (а.с.9-10), позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено повністю та було вирішено: встановити факт, що ОСОБА_2 знаходився на утриманні ОСОБА_5, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року не менше одного року до її смерті; визнати за ОСОБА_2, як за спадкоємцем за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_5, право власності на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7, право на пайовий фонд майна ТОВ "Агрофірма "Баланівська" в розмірі 3372 грн. відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_8.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області у цій же справі від 28.12.2016 року (а.с.64-67) рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2015 року в частині визнання права власності за позивачем на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7 було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання права власності за ним на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7 відмовлено відмовити.

Дане рішення набрало законної сили з моменту його проголошення, а отже в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_2 знаходився на утриманні ОСОБА_5, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року не менше одного року до дня її смерті.

Отже, в силу вимог ст. 531 ЦК УРСР 1963 року, чинного на день смерті спадкодавця, ОСОБА_2 є спадкоємцем на її майно.

Положення ч. 1, 2 ст. 549 цього ж кодексу вказують, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом

шести місяців з дня відкриття спадщини.

З копії довідки Баланівської сільської ради №89 від 09.02.2017 року (а.с.87) вбачається, що відповідно до по господарської книги №16, особовий рахунок №1447, дійсно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_5 до дня смерті та померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року в АДРЕСА_1.

З відомостей, вказаних у листі завідувача Бершадською державною нотаріальною конторою (а.с.103) вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 року, не заводилась. На підставі заяви ОСОБА_2 від 22.10.2015 року, повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_5 було здійснено пошук в електронному Спадковому реєстрі, з якого отримано інформаційну довідку про відсутність заповітів та спадкових справ після смерті ОСОБА_5, як вказано у свідоцтві про смерть. Зі слів ОСОБА_2, який звернувся до нотаріуса для з'ясування обставин неможливості реєстрації права власності на спадкове майно на підставі рішення суду, з'ясувалось, що у м. Києві вже оформлено право власності на земельну частику (пай), однак померлу вказано не ОСОБА_9, а ОСОБА_11.

З матеріалів спадкової справи №7/2015 , заведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. (а.с.29-46) вбачається, що дана справа була заведена 29.10.2015 року на підставі заяви ОСОБА_3, яка у своїй заяві вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_7 року померла ОСОБА_7, яка залишила заповіт на її ім'я. В Інформаційній довідці зі спадкового реєстру (а.с.34) вказано, що заповіт складений 24.12.1997 року ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_3 (а.с.38) чинний. З витягу зі спадкового реєстру (а.с.35-36) вбачається, що інших спадкових справ після смерті ОСОБА_7 не заведено. Документами, які підтверджували право власності померлої на спадкове майно є сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 03.03.2000 року на ім'я ОСОБА_7 та сертифікат на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6 від 18.03.1997 року на ім'я ОСОБА_7. Документом, який підтвердив реєстрацію померлої в одному будинку із ОСОБА_3 є копія домової книги.

При цьому, на запит нотаріуса №58 від 01.10.2015 року було надано відповідь з ВДРАЦС Бершадського РУЮ Вінницької області від 16.10.2015 року, яка містила копію актового запису про смерть ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року в АДРЕСА_1.

01.02.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яким вказано, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 є ОСОБА_3, а спадщина складається з права на земельну частку (пай) розміром 2,05 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належав спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_7, виданого 03 березня 2000 року Бершадською районною державною адміністрацією Вінницької області, зареєстрованого 07 березня 2000 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 1123, вартість земельної частки (паю) становить дев'ять тисяч сімсот тридцять гривень.

При цьому, зі змісту самого заповіту від 24.12.1997 року (а.с. 38) вбачається, що за життя ОСОБА_7 вчинила розпорядження, яким на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_3 належний їй сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_6 виданий «Агрофірмою «Колос» АДРЕСА_1 від 18.03.1997 року.

Отже, нотаріус при видачі вищевказаного свідоцтва не врахував розбіжностей у написанні імені та імені по батькові особи вказаної у заповіті, правовстановлюючих документах та актовому записі про смерть, що могло свідчити про те, що це різні особи, а саме відомостей про смерть ОСОБА_7 у нотаріуса не було.

Крім того, у свідоцтві про право на спадщину нотаріус вказав про визнання права на спадкове майно, яке фактично не охоплене заповітом.

Суд критично відноситься до посилання відповідачки на те, що сертифікат на право на земельну частку (пай), який вказаний у свідоцтві про право на спадщину виданий взамін сертифіката, вказаного у заповіті, оскільки дане твердження не підтверджено жодним доказом. Та, як вбачається з наданих суду доказів, не було перевірено нотаріусом під час видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно вимог п.1.3, 1.4. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану. У разі неможливості пред'явлення спадкоємцями свідоцтва про смерть спадкодавця нотаріус повинен витребувати від органу державної реєстрації актів цивільного стану копію актового запису про смерть спадкодавця або повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

При цьому, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. всупереч вказаним нормам не було отримано належних доказів смерті ОСОБА_7 та не отримано доказів того, що саме ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року. І навпаки всупереч викладеному,отримавши копію актового запису про смерть ОСОБА_5, він не встановив наявність чи відсутність у спадковому реєстрі відомостей за вказаним ім'ям та по батькові.

Суд приймає до уваги також той факт, що приватним нотаріусом Малим О.С. було направлено запит на отримання копії актового запису про смерть ОСОБА_5 01.10.2010 року, а спадкову справу заведено згідно заяви відповідача, поданої 29.10.2015 року.

Суд вважає, що нотаріусом безпідставно було встановлено тотожність осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_7, оскільки це не входить до його повноважень та випливає за рамки чинного законодавства. Так само безпідставно у свідоцтві про смерть вказано спадкове майно, яке фактично не охоплено заповітом, що вказує на те, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 01.02.2016 року є законними та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Момент відкриття спадщини міститься в правилі ст. 525 ЦК УРСР , а саме моментом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

За змістом розділу VІІ ЦК УРСР (1963 р.), прийняття спадщини це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР (1963 р.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР (1963 року), якщо спадкоємець в установлений ст. 549 ЦК УРСР строк вступив в управління або володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання не про продовження пропущеного строку, а про визнання права на спадкове майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, ОСОБА_16 вступив у володіння спадковим майном після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_5, так як проживав разом з померлою.

Згідно сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7 ОСОБА_7, яка проживає в АДРЕСА_5 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Агрофірми «Колос» розміром 2,05 в умовних кадастрових гектарах.

Відповідно до довідки Відділу Держгеокадастру у Бершадському районі Вінницької області № 1325 від 30.09.2015 року (а.с.68) встановлено, що згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Бершадською РДА Вінницької області на ім'я ОСОБА_7 зареєстрований 07.03.2000 року за № 1123 та виданий сертифікат на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7, на підставі розпорядження Бершадської РДА від 22.02.2000 року № 46. При цьому, з довідки Баланівської сільської ради №67 від 31.01.2017 року (а.с.80), вбачається, що дійсно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 мала земельну ділянку (земельний пай), якою користувалося господарство ТОВ «Агрофірма Баланівська», тепер ПрАТ «Зернопродукт МХП».

Відповідно до довідки Відділу Держгеокадастру у Бершадському районі Вінницької області №01.1-21/676 від 06.02.2017 року (а.с.86), вбачається, що 07.03.2000 року ОСОБА_7 отримала сертифікат на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7, на підставі розпорядження Бершадської РДА від 22.02.2000 року № 46. Відповідно до розпорядження Бершадської РДА від 04.02.2000 року №31 визнано недійсним розрахунок вартості по паюванню земель по агрофірмі «Колос», затверджені розпорядженням від 17.12.1996 року №324 та сертифікати, що були видані членам господарства згідно цього розпорядження. Зіпсовані бланки сертифікатів були списані та видані нові членам господарства.

Ч. 6 ст. 256 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що розбіжності у написанні імені та імені по батькові спадкодавця у свідоцтві про смерть та сертифікаті про право на земельну частку (пай) є випадковими, оскільки дійсно ОСОБА_5 мала земельну частку (пай) на території Баланівської сільської ради, однак невірно була вказана у правовстановлюючому документі. Дані обставини вказують на те, що позовні вимоги позивача про встановлення факту належності правовстановлюючого документу є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки встановлення даного факту необхідне для реалізації права на оформлення спадщини.

Державним нотаріусом Бершадської державної нотаріальної контори Касевич М.В. позивачеві ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (постанова а.с. 75), що належала ОСОБА_5 в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В п. 11 Постанови від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", Пленум Верховного Суду України висловив наступну правову позицію, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

16.05.2013 року ВССУ в Інформаційному листі № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" у п.3.5. було висловлено правову позицію з вирішення аналогічного питання, відповідно до якого, спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Оскільки у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено, суд вважає, що належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

При цьому факт відсутності оригіналу правовстановлюючого документу у володіння позивача ніким не оспорюється, і навпаки, приватний нотаріус Малий О.С. у своїх запереченнях вказував, що оригінал даного документу перебуває у володіння відповідачки.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Суд критично ставиться до вимоги відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки свідоцтво про право на спадщину, яке є предметом позовних вимог видане у 2016 році, тобто в межах строку позовної давності, визначеному ЦК України.

Щодо спрямування справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва, то спір про підсудність між судами не допускається, а Шевченківський районний суд м. Києва однозначно висловив свою позицію про підсудність даної справи Бершадському районному суду за місцем знаходження спадкового майна.

Ч. 2 ст. 88 ЦПК України визначає, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Враховуючи те, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи на підставі довідки №029555 (а.с.63) та згідно ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір із відповідача.

При визначенні суми судового збору, суд враховує те, що позивачем було заявлено позовну вимогу про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, за яку згідно із ЗУ «Про судовий збір» варто сплатити 320 грн., позовну вимогу немайнового характеру, які відповідає ставка судового збору 640 грн. та позовну вимогу майнового характеру про визнання права власності за яку теж слід сплатити 540 грн. судового збору, що в сукупності складає 1 600 грн.

Керуючись ст.ст. 524, 531, 534, 548, 549, 550 Цивільного кодексу Української РСР (від 18 липня 1963 року), ст. ст. 328, 392, 1218, 1268 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 61,174, 212-215, 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 року належав Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5, виданий на підставі рішення Бершадської районної державної адміністрації від 22.02.2000 року №46 на ім'я ОСОБА_7.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченого 01 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстроване в реєстрі №99.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) відповідно до Сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5, виданий на підставі рішення Бершадської районної державної адміністрації від 22.02.2000 року №46.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державної судової адміністрації України (вул. Липська,18/ 5 м.Київ,01601 код ЄДРПОУ 26255795 отримувач коштів: ГУК у у м.Київ/м.Київ/22030106 код за ЄДРПОУ: 37993783 банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві код банку отримувача: 820019 рахунок отримувача: 31215256700001 код класифікації доходів бюджету : 22030106) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот грн.)

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р. В. Хмель