Ухвала суду № 65821920, 29.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/16538/16-ц Головуючий суддя І інстанції Цвіра Д. М.

Провадження № 22-ц/790/1817/17 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: заява про забезпечення позову

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Піддубного Р.М., Кругової С.С.,

за участю секретаря - Пролагаєвої А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, приватне акціонерне товариство «Місто» про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2016 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2016 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову в повному обсязі та накласти арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_1. Накласти заборону відчуження нежитлового приміщення № АДРЕСА_1. Посилається на порушення судом процесуального права, неповне з*ясування обставин справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Згідно із статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до п.п. 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз ст. 151 ЦПК України дає підстави вважати, що вжиття заходів забезпечення позову є правом а не обов'язком суду у разі якщо існують обставини, що можуть ускладнити виконання рішення в майбутньому.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, приватне акціонерне товариство «Місто» про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію.

У заяві про забезпечення позову представник позивача, просить накласти арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_1; накласти заборону відчуження нежитлового приміщення № АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви зазначила, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.07.2015 р. визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на 1/2 частину майнових прав на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 33,9 кв.м, корисною площею 32,19 кв.м. Рішення набрало законної сили та є чинним. Однак виконання даного рішення виявилось неможливим, оскільки позивач з відповіді на запит до ПрАТ «Місто» від 02.06.2016 р. дізналась про те, що зазначене приміщення, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.12.2015 р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Манерко Л.М. належить на праві власності ОСОБА_5 Зазначений договір був укладений в період судового провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова по справі 2011/3915/2012.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції послався на відсутність відомостей про власника майна станом на дату подання заяви.

Між тим, відомості, що були надані позивачем, про належність спірного нерухомого майна ОСОБА_5 не спростовані, ОСОБА_5 і на цей час є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, що вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, суд першої інстанції не надав оцінки доводам представника позивача про те, що відчуження спірного нерухомого майна може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

За таких обставин, ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2016 року не відповідає вимогам ст. 210 ЦПК України.

На підставі п. 3 ст. 312 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судом порушено порядок вирішення заяви.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.2 ст.307, п.3 ч.1 ст.312, ст.313,п.4 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319,325, 361 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2016 скасувати, питання передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - Р.М. Піддубний

С.С. Кругова