Постанова № 65821896, 29.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/16866/16-п Головуючий 1 інстанції: Золотарьова Л.І.

Провадження № 33/790/66/17

Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Цілюрик В.П. за участю особи, у відношенні якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_2, прокурора Мацегори В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 07.12.2016 року у відношенні ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Київського районного суду м. від 07.12.2016 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має вищу юридичну освіту, раніше працюючий на посаді головного спеціаліста відділу правового забезпечення Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Суддею суду першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом декларування, після отримання ним 14.09.2016 року інформації про його звільнення з 08.09.2016 року в 20-ти денний термін заходів щодо заповнення та подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 01.01.2016 року по 08.09.2016 року за останнім місцем роботи без поважних причин у 20-ти денний строк, визначений абзацем 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, не подав, чим вчинив корупційне правопорушення.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 07.12.2016 року і закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Вважає, що на його думку при розгляді справи суддею суду першої інстанції були допущені грубі порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, безпідставно застосовано як нормативно - правовий акт роз'яснення НАЗК щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції».

Вказує на те що, він обіймаючи посаду головного спеціаліста державної служби у регіональному відділенні Фонду державного майна України по Харківській області 14.09.2016 року, в період його хвороби та відсутністю на роботі на підставі листа непрацездатності з 09.09.2016 року, отримав наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 08.09.2016 року № 120 про звільнення його з посади державного службовця 08.09.2016 року за ініціативи роботодавця. Зазначений наказ було ним оскаржено, та вимогою Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях від 30.09.2016 року № 2 було зобов'язано керівника регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області скасувати наказ про його звільнення до 04.10.2016 року з поновленням його трудових відносин.

Зазначає, що вимоги Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях від 30.09.2016 року № 2 про скасування наказу про звільнення регіональним відділення Фонду державного майна України по Харківській області не було виконано, і 13.10.2016 року за № 44-5395 було подано звернення регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до прокуратури Харківської області та начальника Управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Апелянт посилається на те, що в результаті не виконання вимоги Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях від 30.09.2016 року № 2 про скасування наказу про його звільнення, він перебував у вимушеному прогулі, та у зв'язку з чим, за відсутності обов'язку дострокового подання декларації, подав декларацію про майно, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період неохоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2016 року по 08.09.2016 року на 20-тий робочий день з дня усвідомлення невиконання регіональним відділення Фонду державного майна України по Харківській області вказаної вимоги, а саме 02.11.2016 року.

У доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що для державних службовців категорії «В», при звільненні з 01.09.2016 року до 01.01.2017 року форма та порядок декларування були визначені положеннями Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», який не передбачає конкретного строку для подання декларації особами, що звільняються, за період, неохоплений раніше поданими деклараціями.

Також вказує, що на сьогоднішній день, згідно листа в.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 від 12.01.2017 року СВ Київського ВП ГУНП у Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017220490000028 щодо службового підроблення при фабрикуванні та видачі вказаного наказу про звільнення його з посади, а також зазначив, що акт від 08.09.2016 року про ознайомлення його з наказом від 08.09.2016 року про звільнення є завідомо неправдивий, і з цього приводу він звернувся з заявою до органів прокуратури, та наполягає, що строки подання декларації визначені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» до 1 квітня за минулий рік, а за наявності поважних причин неподання до 1 квітня - до 31 грудня за звітний рік.

Заслухавши ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

Встановлено, що з 16.08.2004 року по 08.09.2016 року ОСОБА_2 обіймав посади юрисконсульта юридичного відділу, спеціаліста-юрисконсульта, головного спеціаліста відділу правового забезпечення у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Харківській області, яке засноване на державній формі власності і підпорядковане Фонду державного майна України.

З 27.04.2016 року по 08.09.2016 року ОСОБА_2 обіймав посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, та мав «В» категорію і 9 ранг державної служби.

У відповідності до наказу начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 08.09.2016 року № 120 ОСОБА_2 було звільнено з посади державної служби з 8 вересня 2016 року за вчинення ним дисциплінарного проступку, відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

За таких обставин, обіймаючи посаду спеціаліста відділу правового забезпечення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та маючи 9 ранг державної служби, ОСОБА_2 був особою, зазначеною у підпункті «В» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: державним службовцем, і відповідно до положень ст. 1 цього Закону є суб'єктом декларування.

09.09.2016 року ОСОБА_2 у письмовій формі було направлено лист із зазначеними вище вимогами ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» про необхідність подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 01.01.2016 року по 08.09.2016 року, цей лист він отримав 14.09.2016 року, про що є підтвердження ДП «Укрпошта» про вручення кореспонденції.

Однак, ОСОБА_2, який відповідно до наказу начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 08.09.2016 року № 120 був звільнений з посади державної служби з 08.09.2016 року за вчинення дисциплінарного проступку, дізнавшись про цей наказ і отримавши 14.09.2016 року листа з вимогою подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 01.01.2016 року по 08.09.2016 року за останнім місцем роботи без поважних причин з дня його виходу на роботу 19.09.2016 року згідно листа непрацездатності (а.с. 43) до 01.11.2016 року за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, не подав, подавши її лише 02.11.2016 року.

Апелянтом не надано суду відомостей про існування поважних причин неподання ним за вказаний період декларації протягом з 19.09.2016 року по 01.11.2016 року.

Посилання на існування вимоги Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях від 30.09.2016 року № 2 про скасування наказу про його звільнення як на підставу задоволення його апеляційних вимог судом відхиляються, оскільки рішення про його поновлення Регіональним відділенням Фонду державного майна України на роботі ОСОБА_2 на даний момент відсутнє, зазначене міжрегіональне управління, виносячи вимогу про скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області "Про звільнення", посилався на п.14 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про державну службу". Приписами вказаної правової норми визначено, що саме центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби направляє державним органам та їх посадовим особам вимоги про скасування рішень таких органів з питань державної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації громадянами права на державну службу. Положення про Національне агентство України з питань державної служби затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 500. Відповідно до п. 7 цього Положення, Національне агентство з питань державної служби здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Зазначене кореспондує з нормами ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», відповідно до якої територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права. Поставною Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 року № 30 «Питання оптимізації діяльності територіальних органів Національного агентства з питань державної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Міжрегіональне управління Нацдержслужби (НАДС) у Харківській та Сумській областях. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про державну реєстрацію як юридичної особи Міжрегіонального управління внесені до реєстру із наданням ідентифікаційного коду юридичної особи 39840663. У свою чергу, Положення про міжрегіональні управління Національного агентства України з питань державної служби в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі затверджено наказом Національного агентства з питань державної служби від 21.05.2015 року № 98. Апеляційний суд відмічає, що правом виносити обов'язкові до виконання вимоги територіальні органи НАДС були наділені наказом НАДС від 29.11.2016 року № 261 "Про внесення змін до Положення про міжрегіональні управління Національного агентства України з питань державної служби в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі", котрим пункт 8 Положення було доповнено новим абзацом наступного змісту: «вимоги Управлінь про скасування рішень державних органів та їх посадових осіб з питань державної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації громадянами права на державну службу, про усунення порушень прав державного службовця або про скасування результатів конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорій «Б» і «В» обов'язкові для виконання державними органами та їх посадовими особами у встановлений у цих вимогах термін». Зазначений наказ було зареєстровано в Міністерстві юстиції 14.12.2016 року та набрав він чинності 06.01.2017 року з моменту його опублікування в Офіційному віснику України 06.01.2017 року за № 2, стор. 602, стаття 65. Крім того апеляційний суд відмічає, що згідно наданих до суду матеріалів, ОСОБА_2 був звільнений наказом № 120 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (а.с. 14), а вимога Межрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях від 30.09.2016 № 2 (а.с. 55) стосується наказу № 2016 без зазначення прізвища та жодних інших даних звільненої особи, і 28.10.2016 року під час складання протоколу про вчинення корупційного правопорушення ОСОБА_2 відмовився від дачі пояснень та не надав правоохоронному органу відомості про наявність вказаної вище вимоги, а крім того, відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", вимога органів Національного агентства з питань державної служби не підлягають примусовому виконанню та не є виконавчим документом.

Також апеляційний суд відмічає, що ОСОБА_2 після його звільнення 08.09.2016 і до теперішнього часу не приступив до виконання своїх трудових обов'язків в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Харківській області. Відомостей про встановлення факту наявності протиправних дій Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області щодо обставин його звільнення до суду не надав.

Виходячи з системного аналізу приписів Закону України «Про державну службу», відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходження та припинення регламентуються виключно цими приписами.

Приймаючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги апеляційний суд вважає зайвим посилання в постанові, яка оскаржена на рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 року № 3, оскільки воно не стосується тієї категорії декларантів, до якої відноситься ОСОБА_2, та погоджується з доводами апелянта в цій частині.

Суддя суду першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_2 при вищевказаних обставинах були порушені вимоги ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», де вказано, що особи, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що ч. 2 розділу ХIII Прикінцевих положень ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає, що до початку роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб'єкти декларування подають декларації про майно, доходи витрати і зобов'язання фінікового характеру в порядку, встановленим Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», частиною 1 статті 12 якого передбачено, що:

Суб'єкти декларування зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

Суб'єкти декларування, які не мали можливості подати до 1 квітня за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік через перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України, під вартою, подають таку декларацію за звітний рік до 31 грудня. Суб'єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Суб'єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом.

Виходячи з телеологічного (цільового) тлумачення вказаної правової норми треба зробити висновок, що ця норма відокремлює етапи подання декларації особами, які є декларантами і

а) які виконують функції держави або місцевого самоврядування - подають декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру щорічно до 1 квітня за місцем роботи (служби) за минулий рік;

б) які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування - подають декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру в момент звільнення;

в) крім того, особи, вказані у пункті «б» - зобов'язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік.

Апеляційний суд відмічає, що категорія осіб, та строки подання ними декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, які визначені у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» таким же самим чином визначені і в ч. ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завчасно, а саме 14.09.2016 року будучи обізнаним про необхідність подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 01.01.2016 року по 08.09.2016 року, і не маючи для цього жодних перешкод, несвоєчасно, а саме 02.11.2016 року, вже після складання 28.10.2016 року стосовно нього протоколу № 37, подав таку декларацію, чим винив передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП правопорушення.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови судді суду першої інстанції і вважає необхідним доповнити її мотивувальну частину посиланням на ч. 2 розділу ХIII Прикінцевих положень цього Закону та абзац 2 частини 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 07.12.2016 року у відношенні ОСОБА_2 - змінити.

Виключити з мотивувальної частини вказаної постанови посилання на рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3.

В мотивувальній частині вказаної постанови після посилань на положення статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» доповнити посиланнями на ч. 2 розділу ХIII Прикінцевих положень цього Закону та абзац 2 частини 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

В решті вказану постанову залишити без змін

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області В.П. Цілюрик