Ухвала суду № 65821200, 05.04.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/400/16-ц

Номер провадження 2/623/19/2017

У Х В А Л А

іменем України

05 квітня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Гуренко М. О.

з участю: секретаря - Телешевської В. Ю.

відповідача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору довічного утримання недійсним,

в с т а н о в и в :

В лютому 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернуися до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору довічного утримання недійсним.

17 лютого 2017 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надав письмову заяву про відвід головуючому судді Гуренко М. О. по тим підставам, що суддя на засіданні 02 лютого 2017 року не давав закривав задавати питання позивачу ОСОБА_3 та не давав можливості відповісти, вів себе нахабно, неповажно до людини похилого віку.

В судове засідання вдруге позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні відповідач та її представник проти заяви заперечували і зазначили, що 02 лютого 2017 році були присутніми на судовому засіданні, інформація викладена у заяві про відвід не відповідає дійсності, жодних вказаних дій у відводі головуючий не вчиняв, жодним чином не упереджений, а заявлений відвід є безпідставним і заявлений виключно з метою затягування розгляду справи.

Перевіривши викладені в письмових заявах підстави відводу судді Гуренко М.О., суд вважає, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;

2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді;

5) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений

частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу. { Частину першу статті 20 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 - зміни щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в судах вводяться в дію з 1 січня 2011 року, а щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою.

Відповідно до п.1.1 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.

Неупередженість є необхідною умовою виконанням суддею своїх обов'язків.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Заявляючи відвід судді жодних доказів зацікавленості в результатах розгляду справи судді позивачем не надано.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (FerrantelliandSantangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).

Враховуючи викладене, слід відмітити, що зазначені причини заявленого відводу ніяким чином не пов'язані з порушенням Європейської конвенції з прав людини та Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а тому не можуть викликати сумнів в неупередженості судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренко М.О.

Суд, вивчивши письмову заяву про відвід, проаналізувавши наведені норми права, міжнародними стандартами, судової практики, яка є джерелом права, відсутність підтверджуючих доказів на предмет викладеного та співставлення їх з встановленими обставинами дають суду підстави для прийняття рішення про відмову у задоволення заяві про

відвід судді Гуренко М. О.

Керуючись п.1.1 Бангалорських принципів, ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», рішеннями ЄСПЛ «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», «Пуллар проти Сполученого Королівства», «Ферантелі та Сантанжело проти Італії», ст. 24, 25 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У заяві представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про відвід судді Гуренко М.О. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Гуренко