Рішення № 65820895, 05.04.2017, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/1170/16-ц

Провадження № 2/628/33/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 р. Купянський міськрайонний суд Харківської області

У складі: головуючого судді Коваленко О. А.

при секретарі Горбашовій І.М.

З участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Купянську цивільну справу за позовом ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 звернувся до Купянського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів, визнання договору № 001563 від 28 грудня 2015 р. недійсним, стягнення коштів в розмірі 98000, 00 грн., вказавши наступне.

28 грудня 2015 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» було укладено договір фінансового лізингу № 001563, предметом якого був транспортний засіб трактор МТЗ-82.1.26, з повною ціною договору 98000, 00 грн. На виконання умов договору позивачем на день підписання договору було сплачено 98000, 00 грн. Згідно заявки на укладання угоди фінансового лізингу, позивач свідомо обрав та зазначив предмет лізингу , а саме трактор МТЗ-82.1.26, за ціною 98000,00 грн. Примірник договору фінансового лізингу позивачу не було надано, а повідомлено, що примірник договору буде надіслано поштою, тому, як в представництві відсутня печатка для договорів. Таким чином, позивачу було надано ксерокопію договору , яка не містить всіх сторінок, додатків, крім того, були надані дві заяви на укладання договору, які істотно відрізняються одна від одної. Перша заява підписана позивачем і відповідає його волевиявленню на придбання трактора МТЗ-82.1.26, з повною ціною договору 98000, 00 грн., інша заява містить зовсім інший товар та суттєво більшу ціну товара. Так, згідно отриманої копії договору стало відомо, що в предметі договору зазначений трактор «Білорус» 1221.2, а не той, що був обраний позивачем. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням надати повний екземпляр договору та копію заяви на укладання вказаного договору, проте до теперішнього часу він відповіді не отримав, техніка за договором не поставлена. Згодом, доповнивши позовні вимоги позивач зазначив, що оспорюваний договір фінансового лізингу, вчинений ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» без наявності відповідної ліцензії, яка б дозволяла здійснення такого роду господарської діяльності.

За таких обставин позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що його інтереси в суді буде представляти його представник ОСОБА_1

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, надавши заяву про розгляд справи без участі представника, та заперечення, в яких пояснив, що умови надання позивачу послуг на підставі договору та інформація про ці послуги викладені детально і ясно в договорах і додатках до нього, позивач мав повну і достовірну інформацію про послуги, порядок їх надання та порядок сплати коштів за укладеним договором. Позивач не довів, що умови договору є несправедливими та порушують принцип добросовісності, отже, умови договору не є несправедливими, а є логічними для специфіки інституту лізингу. Крім того, нотаріальне посвідчення договору лізингу є необовязковим, згідно положень Закону України «Про фінансовий лізинг» ліцензування такого виду діяльності як фінансовий лізинг не передбачено.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28 грудня 2015 року ОСОБА_2 надав заявку до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на укладення угоди фінансового лізингу, згідно якої предметом лізингу зазначений трактор МТЗ-82.1.26 за ціною 98000,00 грн. (а.с. 15).

Згідно запиту салону лізингової компанії «Ваш Авто» на надання рахунку фактури згідно договору № 001563 у графі «тип техніки, що купується» зазначений трактор МТЗ -82.1.26, повна сума контракту - 98000,00 грн., сума, що буде внесена 98000,00 грн.(а.с. 13).

Квитанцією № 0.0.483329473.1 від 28 грудня 2015 року підтверджується, що ОСОБА_2 сплатив адміністративний платіж згідно договору фінансового лізингу № 001562 від 28 грудня 2015 року у розмірі 98000, 00 грн. (а.с. 14).

Проте, матеріали справи містять договір фінансового лізингу № 001563 від 28 грудня 2015 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», в особі представника ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності № 1 від 29 вересня 2015 року (надалі Лізингодавець) та ОСОБА_2 (надалі Лізингоодержувач), за умовами якого відповідач зобов'язувався придбати та передати позивачу трактор «Белорус 1221.2», з повною сумою контракту 35714, 29 дол. США з урахуванням ПДВ, що в гривневому еквіваленті вартості предмета лізингу на дату укладання цього договору становить 900000, 00 грн. (а.с. 47-58). Крім того, матеріали справи містять ще одну заявку на укладення угоди фінансового лізингу від 28 грудня 2015 року, в якій предметом лізингу вказаний трактор Белорус 1221.2 (а..с 16).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Закон України «Про фінансовий лізинг» визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). За приписами ст. 6 Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Положеннями статті 16 Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом під час розгляду справи, між сторонами виникли цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

Представник відповідача зазначив, що ТОВ « Лізингова компанія «Ваш авто» у своїй діяльності керується Положенням про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами субєктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовою установою, затвердженим розпорядженням Держкомінпослуг № 21 від 22.01.2004 року , яке не передбачаєотримання ліцензії на здійснення своїх послуг.

Суд вважає, що такий вид господарської діяльності, як фінансовий лізинг підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Згідно п.11-1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовою вважається послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Відповідно до цього Закону, зокрема до п.4 ч.1 ст.34, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами, а саме: діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє законвідінших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Ще однією ознакою,якавідрізняєзаконвідінших нормативно-правових актів,єкритерійрегулюваннянайбільш важливихсуспільнихвідносин. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість такихактів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відповідач не представив суду документи, які б підтвердили, встановлене законом ліцензування даного виду господарської діяльності (фінансового лізингу) ТОВ « Лізингова компанія «Ваш Авто».

Частина 1 статті 227 Цивільного кодексу України вказує, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається зі змісту договору лізингу, укладеного між сторонами, адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, підлягає сплаті за розгляд та підготовку документів для укладення Договору, та становить відсоток від вартості предмета Лізингу. Тобто адміністративний платіж - це одноразова плата лізингоодержувачалізингодавцю при укладанні договору.

З п.4.1 Договору вбачається, що Лізингодовець передає у користування Предмет Лізингу Лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок Лізингодавця наступних платежів: Адміністративного платежу, Авансового платежу в розмірі 50 % вартості предмету лізингу (стаття 9 Договору), Комісії за передачу предмета лізингу.

Як вбачається із наведених договірних умов, складові першого лізингового платежу - «адміністративний платіж» виходить за межі переліку таких платежів, передбачених законом.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» розмір лізингових платежів є істотною умовою договору.

Пункт 10.15 Договору передбачає, що в разі відмови лізингоодержувача від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів та вартості предмету лізингу, лізингодавець вправі в односторонньому порядку розірвати договір, вимагати повернення предмету лізингу, а вже сплачені споживачем платежі не повертаються.

Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру предмету лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови, надають лише одному учаснику відносин право на збільшення платежів та вартості у формально правильній поведінці і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору.

Договором передбачено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, проте таке право в жодному випадку не передбачається для лізингоодержувача. Одночасно, для лізингоодержувача встановлюються жорсткі зобов'язання та непропорційно великий розмір штрафу. Так, у п. 10.14 передбачено, що за дострокову сплату платежів лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 10% від суми достроково погашення.

Виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача. В п.п.12.4, 12.5, 12.6 Договору лізингу передбачена сплата лізингоодержувачем штрафу, пені. При цьому адекватного захисту прав лізингоодержувача від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем, умовами договору не передбачено.

Таким чином, забезпечено захист інтересів лише лізингодавця, що свідчить про очевидний дисбаланс між правами та обов'язками сторін.

Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства.

Законом України «Про захист прав споживачів», встановлено недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введені в оману споживачів, шляхом пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, позбавлення споживачів достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Згідно з положеннями ч. 1, п. п. 2, 4, 7 ч. З, ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Так, згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 названого Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Аналізуючи норми статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Згідно п. 12.13 Договору лізингу у випадку відмови від прийняття предмету лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір та вимагати від лізингоодержувача сплатити на користь лізингодавця неустойку (штраф) у розмірі 10 % від вартості предмета лізингу. У такому випадку лізингодавець не повертає лізингоодержувачу сплачені ним на виконання даного договору кошти.

Суд вважає, що вказана стаття Договору суперечить положенням п. 4 частини 3 статті 18 Закону України « Про захист прав споживачів», оскільки, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору - є несправедливою умовою договору. В даному випадку адміністративний платіж є окремою оплачуваною послугою відповідача в розмірі 98000,00гривень. Тому неповернення і цих коштів суперечить п.4 та п.5 ч.3 вищевказаного Закону.

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, врахувавши в системному звязку норми чинного законодавства, які регулюють відносини в сфері фінансового лізингу, та обставини справи, зокрема те, що між сторонами було укладено цивільно-правовий договір без дотримання усіх передбачених чинним законодавством вимог, суд вважає, що відповідачем не надано доказів на спростування обставин, які виклав позивач.

Беручи до уваги всі вищевикладені обставини, суд вважає, що укладений 28 грудня 2015 року договір між ОСОБА_2 та ТОВ "Лізингова компанія «Ваш Авто» , є недійсним у відповідності до вимог статті 227 ЦК України з моменту його вчинення, внаслідок чого позивачу в порядку застосування статті 216 ЦК України слід повернути всі сплачені на виконання цього договору платежі в загальній сумі 98000,00 грн. шляхом їх стягнення з відповідача.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача також треба стягнути в дохід держави і судовий збір у розмірі 1470, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 215,216,227, 236, 806, 807 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про про захист прав споживачів, визнання договору недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 001563 укладений 28 грудня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" та ОСОБА_2.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь ОСОБА_2 - 98 000 грн. сплачених за договором фінансового лізингу № 001563 від 28 грудня 2015 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" в дохід держави судовий збір в розмірі 1470, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Купянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий Коваленко О.А.

Повний текст рішення складений 06 квітня 2017 року.