Рішення № 65820592, 05.04.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/148/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1094/17Головуючий у 1-й інстанції Беркута Л. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

суддів: Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

прокурора Снісаренко Ю.В.

представника заінтересованої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві апеляційну скаргуОСОБА_3

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 14 березня 2014 року

у цивільній справі за заявою прокурора Решетилівського району Полтавської області в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області про визнання спадщини ОСОБА_4 відумерлою,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року прокурор Решетилівського району звернувся до суду з заявою про визнання відумерлою спадщину померлої 22 грудня 1995 року ОСОБА_4, яка до смерті мешкала в с. Піщане Решетилівського району Полтавської області та якій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серія РН № 811760, виданого Решетилівською райдержадміністрацією 26 травня 2000 року № 229, належала земельна ділянка, що знаходиться на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області площею 5,04 га, вартістю 109 872,22 грн. станом на 01.01.2014 р. згідно інформації відділу Держземагенства у Решетилівському районі.

РішеннямРешетилівського районного суду Полтавської області від 14 березня 2014 року заява прокурора Решетилівського району задоволена.

Визнано відумерлою спадщина, а саме земельна ділянка площею 5,04 га., вартістю 109872 грн. 22 коп., яка розташована на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та залишилася відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 811760 після померлої 22 грудня 1995 року ОСОБА_4, що проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та передано у власність дану земельну ділянку до територіальної громади Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Згідно ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З рішенням місцевого суду не погодився ОСОБА_3, який не залучався до участі у справі, проте вважає, що судовим рішенням вирішено питання про належні йому права та обовязки, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ухвалення судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1,4 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необгрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК Українизанаслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. 1,3,4ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що22 грудня 1995 року в с. Піщане Решетилівського району Полтавської області померла ОСОБА_4, що підтверджується копією запису акта про смерть від 24 грудня 1995 р. та Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 6,7).

За життя ОСОБА_4 мала право на земельну ділянку площею 5,04 га, вартістю 109872,22 грн., розташовану на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, що підтвердується копією сертифіката на право на земельну частку (пай) (а.с. 8).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 36442718 від 27.01.2014 р. вбачається, що спадкова справа на ім»я ОСОБА_4, померлої 22.грудня 1995 року відсутня (а.с. 10).

Задовольняючи заяву на підставі ст. 1277 ЦК України та ст. 278 ЦПК України, місцевий суд виходив з того, що з часу відкриття спадщини сплило понад рік, протягом цього часу ніхто не прийняв спадщину після померлої ОСОБА_4, тому є всі підстави для задоволення заяви.

Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд допустив неповне зясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 померла 22 грудня 1995 року, тобто коли був чинним ЦК УРСР у редакції 1963 року.

Місцевим судом неправильно застосована норма матеріального права, а саме ст. 1277 ЦК України у ред. 2003 р., оскільки на час відкриття спадщини вона не існувала та спірні відносини не регулювала.

Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р. правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадшини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

Таким чином, у справах про визнання спадщини відумерлою місцевому суду слід було звернути увагу на застосування абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, відповідно до якого правила ст. 1277 ЦК про відумерле майно застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК.

Зазначені положення застосовуються, якщо спадщина не перейшла до держави в порядку, передбаченому ст. 555 ЦК УРСР.

Згідно ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Клдексу); 5) якщо ні один із спадкоємці не прийняв спадщини.

Місцевому суду слід було звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Отже, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Отже, щодо спадкування державою (ст. 555 ЦК УРСР) та переходу спадщини, визнаної судом відумерлою, у власність територіальної громади (ст. 1277 ЦК), правила абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК слід застосовувати, якщо спадщина відкрилась після 1 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Таким чином, сплив однорічного строку, встановленого ч. 2 ст. 1277 ЦК та абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 1 липня 2003 року.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», який був чинним на час пред»явлення заяви, право подавати заяви про визнання спадщини відумерлою в інтересах територіальної громади також мають право органи прокуратури.

Як встановила колегія суддів, місцевим судом неправильно встановлено правовідносини, які виникли із відкриттям спадщини. У даному випадку спадщина перейшла до держави на підставі ст. 555 ЦК УРСР, тому вимоги про визнання права власності за територіальною громадою та заява про визнання спадщини відумерлою не підлягають задоволенню.

Крім цього, в апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує на те, що він є рідним сином померлої матері ОСОБА_4 та на момент її смерті він проживав разом з нею, що можуть підтвердити свідки, жодних заяв та відмов від прийняття спадщини він не заявляв, тобто вважає себе таким, що прийняв спадщину. ОСОБА_3 не був притягнутий до участі у справі, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості перевірити зазначені ним обставини.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заяви про відмову у її задоволенні.

Керуючись ст. ст. 303 ч. 4, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 1,3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

РішенняРешетилівського районного суду Полтавської області від 14 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті заяви.

У задоволенні заяви прокурора Решетилівського району в інтересах держави в особі Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області про визнання спадщини ОСОБА_4 відумерлою - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моментуйого проголошення і може бути оскаржене безпосередньо доВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

С У Д Д І: