Ухвала суду № 65820053, 28.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м. Київ К/800/33016/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та Прокуратури Львівської області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року

по справі № 813/2977/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектргаз»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

третя особа Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»

за участю Прокуратури Львівської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектргаз» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», за участю Прокуратури Львівської області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2015 року №0000102201/530.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Третя особа та прокуратура у своїх касаційних скаргах просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області в період із 11.12.2014 року по 19.12.2014 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Спектргаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні р.19 (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду) за вересень 2014 року та р.24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.22-23) декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ в Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС в Львівській області було складено акт №3785/13-03-22-01-13/39258250 від 26.12.2014 року, у якому зафіксовані порушення ТОВ «Спектргаз» податкового законодавства, а саме: 1) п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено р.17 - податковий кредит з податку на додану вартість по взаєморозрахунках із ПАТ «Іскра» всього на суму 3960000,00 грн., що призвело до завищення р.19 за вересень 2014 року на суму 3960000,00 грн. та завищення значення р.24 за жовтень 2014 року на суму 3960000,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ в Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС в Львівській області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000102201/530 від 19.01.2015 року, яким ТОВ «Спектргаз» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3960000,00 грн. за жовтень 2014 року.

За результатами оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Львівській області та до Державної фіскальної служби України, скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Спектргаз» і ПАТ «Іскра» укладено договір купівлі-продажу №060914/0703 від 20.08.2014 року.

Відповідно до пп.1.1 вказаного договору, ПАТ «Іскра» зобов'язалося за плату передати у власність позивача газопровід високого тиску ПАТ «Іскра» - ГРС «Винники» та 4 катодних станції.

Ціна купівлі-продажу такого об'єкта була визначена сторонами в п.1.8 договору №060914/0703 від 20.08.2014 року в розмірі 23760000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3960000,00 грн.

Відповідно до п.п.2.2, 2.3 договору №060914/0703 від 20.08.2014 року, право власності на предмет договору купівлі-продажу переходить до позивача після отримання майна та підписання акту приймання-передачі.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає з дати тієї події, що відбулася раніше - списання коштів з банківського рахунка платника податку або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не може бути віднесено до податкового кредиту сума податку, нарахованого, як у даному випадку, у зв'язку з придбанням товарів, які підтверджуються податковими накладними, що оформлені з порушенням вимог. Вказані порушення можуть бути спростовані в ході проведеної податковим органом перевірки, однак за умови наявності документів, що підтверджують факт придбання таких товарів чи послуг, а відповідно - реальність здійсненої операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Обов'язковість ведення такого обліку як бухгалтерський передбачено п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Даною нормою визначено, що саме на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

При цьому п. 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують з факти здійснення господарських операцій і ці документи повинні підтверджувати її здійснення.

Аналогічно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, а самі ж операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дотримались правових позицій, що висловлені Верховним Судом України в постановах від 21 січня 2011 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 14367304) та від 27 березня 2012 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) та надали вірну оцінку обставинам реального здійснення господарських операцій.

Так, на підставі доказів, що містяться у справі: договір купівлі-продажу, акт приймання-передачі, податкова накладна, видаткова накладна, довіреності, платіжні доручення та ін., оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій зробили юридично правильний висновок про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, за результатами зустрічної звірки ДПІ в Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області підтверджено реальність здійснення господарської операції за договором купівлі-продажу газопроводу, її вид, обсяг, якість та розрахунки (розділ 4 «Висновки») та встановлено відсутність розбіжностей між податковими зобов'язаннями ПАТ «Іскра» та податковим кредитом ТОВ «Спектргаз».

Задекларована сума позивачем за наслідками спірної господарської операції повністю відповідає з тією сумою, яка вказувалась контрагентом позивача (ПАТ «Іскра») при оформленні та поданні документів за наслідками такої операції контролюючому органу.

Вироки по кримінальних провадженнях, які б вказували на незаконність господарської операції, відсутні.

Крім того, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, слід звернути увагу на те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2015 року, яка залишена в силі Вищим господарським судом від 13 січня 16 року у справі №914/622/14 встановлено, що оскільки ТОВ «Спектргаз» вже прийняло газопровід по акту приймання-передачі від ПАТ «Іскра» від 01.09.2014 року, такий не може бути повторно прийнятий по акту приймання-передачі від ПАТ «Львівгаз».

Таким чином, судовим рішення в справі №914/622/14, що набрало законної сили, підтверджено, що ТОВ «Спектргаз» отримало газопровід на підставі договору купівлі-продажу, а, отже, підтверджено законність переходу права власності на газопровід до ТОВ «Спектргаз».

Безпідставними є посилання і на неможливість вчинення такого правочину, як купівля-продаж газопроводу високого тиску ПАТ «Іскра» - ГРС «Винники» та чотирьох станцій катодного захисту, оскільки складові Єдиної газотранспортної системи України, до яких належить і предмет договору купівлі-продажу від 20.08.2014 року, є обмеженим в обігу об'єктом цивільного права, з огляду на те, що в господарській справі №914/4401/14 (рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2015 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року) суди відхилили доводи ПАТ «Львівгаз» щодо обмеженої оборотоздатності предмета договору купівлі-продажу, а також щодо відсутності в ТОВ «Спектргаз» ліцензії на розподіл газу, як підставу твердження про неможливість вчинення такого правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, вважаються встановленими та не підлягають доказуванню обставини, які були встановлені рішенням в господарській справі, що набрало законної сили, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди також вірно звернули увагу на те, що оскільки відповідно до роз'яснення Державної реєстраційної служби України від 16.08.2014 року за вих. №1888/22-14-07 та Міністерства юстиції України від 07.05.2014 року №7295-0-33-14/61, газопровід не відноситься до об'єктів нерухомого майном, а відтак не підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та Прокуратури Львівської області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року по справі № 813/2977/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписПриходько І.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 31.03.2017 р.