Ухвала суду № 65819936, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Київ К/800/15649/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Мороз Л.Л.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016

року

у справі № 808/8279/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон"

до Київської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліон" звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.

Позивач просив суд

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 125110011/2015/010077/2 від 16.06.2015 року Київської митниці ДФС ;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110011/2015/00100 від 16.06.2015 року Київської митниці ДФС .

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року, позов задоволено у повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем неправомірно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а відтак вони підлягають скасуванню.

Не погоджуючись рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська митниця Державної фіскальної служби звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилалася на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На адресу Вищого адміністративного суду України письмових заперечень від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Пелагос П/Ф, Фарерські острови (Постачальник) укладено Контракт № 188F/2015Р від 30.04.2015 року на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару).

Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - морожена скумбрія ціла.

Згідно Інвойсу постачальника від 05.06.2015 року № SDA140330.2 товар постачався за ціною 1,125 доларів США за кг, на умовах FСА м. Клайпеда, Литва.

Для здійснення митного оформлення товару 16.06.2015 року позивачем по електронній системі «MD Office™. МDDeclaration» до М/п "Східний термінал" Київської митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 (реєстраційний номер митниці 125110011.2015.008054) довідковий № 573 (згідно графи 7 МД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 470978,06 гривень (тобто 24,17 грн або 1,15 доларів США за 1 кг)

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Заявлена позивачем митна вартість включає вартість товару згідно рахунків - 461978,07 грн. (21937,50 доларів США х 21,058829 курс), та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 9000,00 грн., інших витрат які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом з ВМД позивачем був наданий пакет необхідних документів, а саме, - контракт № 188F/2015Р від 30.04.2015 року; - Інвойс від 05.06.2015 року № SDA140306.2; - калькуляція постачальника від 05.06.2015 року; - прайс-лист від 20.05.2015 року; - міжнародна товарно-транспортна накладна № 0001898 від 10.06.2015 року; - довідка про транспортні витрати б/н від 11.06.2015 року; - договір доручення № 30-10/14 від 30.10.2014 року; - дублікат ветеринарного свідоцтва від 02.06.2015 року серії ЄРД-00 № 203095; - ветеринарний (санітарний) сертифікат від 10.06.2015 року № LТ0176627/L2-6106; - сертифікат походження № ВС 29056 від 05.06.2015 року; - сертифікат якості № 54-2015 від 05.06.2015 року; - експортна декларація № 15LTUB000EK000Е667 від 10.06.2015 року, - експертний висновок Запорізької ТПП № ОИ-287 від 08.06.2015 року.

16.06.2015 року надійшло повідомлення від митниці декларанту про необхідність надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, 2) копію митної декларації країни виробника; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій пре вартість товару або сировини.

Позивач надав відповідачу лист № 06/02-539 від 16.06.2015 року з повідомленням про неможливість надати додаткові документи у 10-ти денний термін та про їх надання на протязі 80 днів з моменту митного оформлення.

При цьому, експортна декларація та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів ЗТПП надавались разом з МД.

16.06.2015 року відповідач, без проведення консультацій, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № 125110011/2015/010077/2 від 16.06.2015 року.

На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 1,84 доларів США за 1 кг товару.

На підставі вказаного рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110011/2015/00100 від 16.06.2015 року.

Позивач не згоден з прийнятим рішенням відповідача, але з метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів скористався правом наданим частиною третьою статті 52 Митного кодексу України.

16.06.2015 року позивач оформив нову МД по формі МД-2 № 125110011/2015/008093 сплативши митні платежі згідно із заявленою позивачем митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою позивачем митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 92816,01 грн.) про що зазначено в графі 47 МД (під кодом « 55»).

Не погодившись із рішенням, карткою відмови та діями митниці щодо відмови у митному оформлені товару за ціною угоди, позивач оскаржив їх до суду.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини п»ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно статті 55 Митного коджексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частин четвертої та п»ятої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари, тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Скаржник касаційну скаргу обґрунтовує, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, документи, які надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Позивачу була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Оскільки документи не були подані в повному обсязі, митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України. Відповідачем була використана наявна в органу Міндоходів і зборів інформація щодо раніше визнаних органами митниці митних вартостей.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з твердженням скаржника з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у повідомленні від 16 червня 2015 року, яким витребовувалися додаткові документи, не зазначено які саме розбіжності містять документи надані позивачем.

Крім того, експортна декларація №15LTUB000EK000Е667 від 10 червня 2015 року, сертифікат походження №ВС 29056 від 05 червня 2015 року, сертифікат якості №54-2015 від 05 червня 2015 року та експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-287 від 08 червня 2015 року надавалися разом з митною декларацією.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 06 лютого 2012 року справа № 21-418а11; від 11 вересня 2012 року справа № 21-262а12.

Пізніше, при наданні документів, визначених у повідомленні від 16 червня 2015 року, декларантом у повному обсязі виконані вимоги митниці щодо подання додаткових документів та висновків щодо ціни товару, проте вони не були прийняті до уваги.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

При цьому, в рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом визначення митної вартості товару, з урахуванням інформації, наявної у митному органі, зокрема з посиланням на рішення про коригування митної вартості від 14 травня 2015 року №1120500000//2015/000090/1, від 27 травня 2015 року №504050002/2015/000007/2 та від 03 червня 2015 року №112050000/2015/000105/2.

За загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, митницею для коригування митної вартості товарів використано митні декларації, які подавались для пропуску товару на митну територію України та по яким картки відмови та рішення про коригування митної вартості були оскаржені. Митний орган повинен був утриматись від їх використання у митному оформленні товарів, оскільки на момент такого існував невирішений спір щодо попереднього митного оформлення.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі № 808/8279/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановлених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді