Ухвала суду № 65818935, 30.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року м. Київ К/800/6574/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Мороза В.Ф.,

Донця О.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "П І Компані" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, третя особа: ГУ ДКСУ у м. Києві, про визнання протиправними та скасування рішення, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «П І КОМПАНІ» звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06 серпня 2015 року № 100270002/2015/700014/2; визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 серпня 2015 року № 100270002/2015/00081; стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «П І КОМПАНІ» надмірно сплачене ввізне мито в сумі 7989,12 грн.; надмірно сплачений додатковий імпортний збір в сумі 3994,56 грн.; надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 18374,97 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міською митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів (вироби зі скловолокна), що ввозилися на територію України, прийняте необґрунтоване рішення щодо її коригування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06 серпня 2015 року № 100270002/2015/700014/2; визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 серпня 2015 року № 100270002/2015/00081; в решті позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Київська міська митниця із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17 листопада 2014 року між компанією «DANYANG XINGYE PLASTIC MANUFACTURE Co., LTD» (Китайська Народна Республіка) (продавець) та ТОВ «П І КОМПАНІ» (Україна) (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № PIC2015/07, згідно з умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець - придбати сітку скловолоконну, за найменуванням, у кількості та за ціною, визначеною у специфікаціях та рахунках-фактурах (інвойсах) до контракту.

На виконання умов вказаного контракту на підставі інвойсу від 18 червня 2015 року № DB15WS045-1 контрагентом позивача здійснена поставка товару, на умовах FOB (Інкотермс 2010).

05 серпня 2015 року позивачем через свого митного брокера в порядку електронного декларування подано до Київської міської митниці ДФС України, митний пост «Столичний» митну декларацію № 100270002/2015/257633 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом від 17 листопада 2014 року № PIC2015/07, а саме: вироби зі скловолокна: сітка для штукатурних робіт в будівництві в рулонах шириною 1 м по 50 п.м., розмір вічка 5х5 м., жовтого кольору щільністю 160 г/кв.м - 218 200 кв.м. Торговельна марка: Budmonster. Країна виробництва: CN. Виробник: Ningbo Weishan Duo Bao Building Material Co Ltd;

Разом з МД позивачем подано до органу доходів і зборів перелік документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: картку особи, яка здійснює операції з товарами від 05 листопада 2012 року № 504/2012/0000134; міжнародні автомобільні накладні (CMR) від 31 липня 2015 року № 8506 та № 8506/1; коносамент від 27 червня 2015 року №B; банківський платіжний документ, що підтверджує перерахування коштів продавцю за товар від 30 липня 2015 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 03 серпня 2015 року № 195500; банківський платіжний документ, що підтверджує перерахування коштів за надання транспортно-експедиційних послуг від 04 серпня 2015 року № 1888; довідку про транспортні витрати від 04 серпня 2015 року № 2803; заявку про надання транспортно-експедиційних послуг від 28 липня 2015 року № 4/L; лист виконавця робіт з транспортно-експедиційних послуг від 04 серпня 2015 року № 2812; виписку з бухгалтерської документації від 08 липня 2015 року № ПК-0002888; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 30 квітня 2015 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений незалежною спеціалізованою експертною організацією - Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області від 29 липня 2015 року № 120-967/1; розрахунок ціни (калькуляція) від 18 червня 2015 року; рахунок-фактура (інвойс) від 18 червня 2015 року №WS045-1; пакувальний лист від 18 червня 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контакт) від 17 листопада 2014 року № PIC2015/07; додаткову угоду від 23 лютого 2015 року № 1 за контрактом від 17 листопада 2014 року № PIC2015/07; доповнення від 21 травня 2015 року № 6 до контракту від 17 листопада 2014 року № PIC2015/07; договір транспортно-експедиційних послуг від 02 квітня 2015 року № 548/13 з додатками; сертифікат про походження товару від 26 червня 2015 року № G153800027700016; митну декларацію країни відправлення від 26 червня 2015 року № 310120150518502628; лист відправника від 27 липня 2015 року.

За наслідками розгляду зазначених документів відповідачем виявлено розбіжності та неточності у наданих до митного оформлення документах, у зв'язку із чим декларанту запропоновано електронним повідомленням надати додаткові документи для її підтвердження, а саме: каталоги, специфікації виробника товарів; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаного електронного повідомлення декларантом надано додаткові документи: каталоги виробника товару та документи, що містять довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними або подібними оцінюваним товарам.

Також декларант проінформував митний орган про те, що заявлений товар не є предметом торгів на біржі, що унеможливлює надання даних додатково витребуваних документів (лист від 05 серпня 2015 року № 05/08).

У зв'язку з наданням витребуваних документів не у повному обсязі Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06 серпня 2015 року № 100270002/2015/700014/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 серпня 2015 року № 100270002/2015/00081.

Вважаючи протиправними зазначені рішення про коригування митної вартості та картку відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішень митного органу про коригування митної вартості товару та картки відмови як таких, що прийняті за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Також позивачем надано відповідачу додаткові документи, що витребовувались митницею для підтвердження митної вартості.

Інформацію біржових організацій про вартість товару не було надано декларантом у зв'язку з тим, що імпортований позивачем товар не є предметом торгів на біржі.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що сам факт ненадання в повному обсязі документів, які додатково витребувані контролюючим органом, не може бути самостійною підставою для визначення відповідачем митної вартості за резервним методом за умови, що подані декларантом документи містять в собі відомості, які підтверджують заявлену митну вартість.

Під час судового розгляду відповідачем не доведено, що подані декларантом разом з митною декларацією та додатково витребувані митним органом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у їх достовірності, що унеможливлює визначення імпортованого в Україну товару за ціною договору.

Також, з матеріалів справи убачається, що в липні 2015 року (тобто за два місяці до виникнення спірних правовідносин) митницею проведено оформлення вантажу з ідентичним товаром та переліком документів за ціною контракту (митна декларація від 03 липня 2015 року № 100270002/2015/256372).

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби відхилити, а на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: