Ухвала суду № 65818859, 30.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2017 р. м. Київ К/800/4478/17

К/800/4517/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В,

Калашнікової О.В.,

секретар судового засідання: Оврамець Ю.О.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представників Петропалівсько-Борщагівської

сільської ради Києво-Святошинського району

Київської області Задорожньої К.С.,

Дідескуль А.Л.,

представника ОСОБА_6 ОСОБА_7,

представника Петропалівсько-Борщагівської сільської ради

Києво-Святошинського району Київської області Дерди І.І.,

третіх осіб: ОСОБА_9,

ОСОБА_10,

ОСОБА_11,

ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_6 та Петропалівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 листопадаа 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_13 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ОСОБА_6, Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд», ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_19, про визнання протиправними дій та бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року ОСОБА_13 (надалі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (надалі також - Рада), Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (надалі також - Адміністрація), треті особи: ОСОБА_6, Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд», ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_19, у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення 13-тої сесії VI скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 6 червня 2012 року №4 «Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка»;

визнати протиправною бездіяльність Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, що полягає у невиконанні належним чином публічно-правових обов'язків у плануванні територій на місцевому рівні, зокрема, під час розроблення генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради;

визнати протиправними дії Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області щодо зміни затвердженого 6 червня 2012 року генерального плану села Петропавлівська Борщагівка;

визнати протиправним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 23 вересня 2015 року №527 «Про надання дозволу на дострокове внесення змін до генерального плану села Петропавлівська Борщагівка».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Рада та ОСОБА_20 звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами.

У своїй касаційній скарзі Рада просила оскаржувані рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_20 у скарзі просив рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивачем були надіслані заперечення на касаційні скарги, в яких ОСОБА_13 просила залишити їх без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, представників сторін, третіх осіб, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 6 червня 2012 року рішенням 13-тої сесії VI скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №4 «Про затвердження генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка» затверджено генеральний план села Петропавлівська Борщагівка.

23 вересня 2015 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області прийнято розпорядження № 527 «Про надання дозволу на дострокове внесення змін до генерального плану села Петропавлівська Борщагівка».

На думку позивача, дії відповідачів щодо прийняття оскаржуваного рішення та розпорядження порушують її права, а тому ОСОБА_13 звернулась до суду.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про протиправність оскаржуваних дій та рішень, оскільки не було дотримано порядку проведення процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, а тому, незалежно від того, чи виявлені порушення законодавства, подальші дії суб'єктів владних повноважень не можуть вважатись правомірними, а будь-яке прийняте на підставі цих результатів рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із даним висновком не погоджується з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Отже, підставою для звернення до суду із адміністративним позовом є порушення права позивача, внаслідок дії, бездіяльності чи рішень суб'єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує рішення 3-тої сесії VI скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 6 червня 2012 року №4 «Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка»; розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 23 вересня 2015 року № 527 «Про надання дозволу на дострокове внесення змін до генерального плану села Петропавлівська Борщагівка».

Обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування передбачено статтею 73 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (надалі - Закон N 280/97-ВР).

Частиною першою даної статті Закону № 280/97-ВР передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Враховуючи вищенаведену норму, вбачається, що оскаржувані акти передбачають права та обов'язки осіб, які проживають в АДРЕСА_1.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач з 1991 року зареєстрований та проживає в м. Києві, а не в селі Петропавлівська Борщагівка.

Таким чином, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не встановлено, які саме права позивача, як особи, що з 1991 року не проживає на відповідній території, порушені оскаржуваними рішеннями.

Також необхідно зазначити, що частинами першою, другою статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_13 звернулась до суду із даним позовом 30 серпня 2016 року, оскаржуючи рішення Ради від 6 червня 2012 року та розпорядження Адміністрації від 23 вересня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суди попередніх інстанцій встановили, що про наявність оскаржуваного рішення позивач дізналась в липні 2016 року із листа виконавчого комітету Ради від 22 червня 2016 року № 37, що був адресований її дочці, а безпосередньо про зміст оскаржуваного рішення ОСОБА_13 дізналась із листа Ради від 3 серпня 2016 року № 68, до якого було додано копію оскаржуваного рішення.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що дані листи є відповідями на інформаційні запити дочки позивача - ОСОБА_21 Даними листами було повідомлено, що генеральний план с. Петропавлівська Борщагівка Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, затверджений оскаржуваним рішенням, знаходиться на об'ємному паперовому носії в архітектурному відділі у приміщенні Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, є вільним для ознайомлення.

Таким чином, у справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій не встановлено підстави за яких позивач звернулась до суду лише у 2016 році, оскільки із відповідними запитами громадяни мали можливість звернутись із моменту прийняття оскаржуваного рішення.

Суди попередніх інстанцій також прийшли до висновку, що Радою порушено норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не виконано вимоги Порядку проведення громадських слухань, оскільки після набрання чинності даним порядком відповідачем не було оприлюднено у належній формі повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка.

Однак із даним висновком колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодитись не може з огляду на наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямування на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів передбачені Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон № 3038-VI).

Частинами першою, другою, п'ятою, шостою, десятою статті 17 Закону № 3038-VI передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Отже, законодавством передбачено відповідну процедуру щодо подання, розроблення, розгляду та затвердження генеральних планів населених пунктів та змін до них.

Проте, дана процедура судами попередніх інстанцій досліджена не була, не встановлено, коли подано оскаржуваний генеральний план.

Судами попередніх інстанцій не встановлено момент виникнення спірних правовідносин.

Судами першої та апеляційної інстанцій застосовані норми Закону України «Про планування та забудову територій», який втратив свою чинність згідно із Законом № 3038-VI - 17 лютого 2011 року, вказано на порушення Радою вимог Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року N 555, при цьому зазначено, що дата набрання чинності вищенаведеним Порядком є більш пізньою ніж дата розміщення повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості щодо генерального плану території с. Петропавлівська Борщагівка Київської області.

Отже, судами не досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведені порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення в даній справі, оскільки без їх виправлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно дати оцінку спірному рішенню відповідача.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 листопада 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Касаційну скаргу Петропалівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити в повному обсязі.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: