Ухвала суду № 65818843, 28.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2017 р. м. Київ К/800/19342/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф., Іваненко Я.Л.,

та секретаря Музички Н.В., за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії внутрішніх справ України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Національної академії внутрішніх справ від 06 листопада 2015 року №178о/с в частині звільнення ОСОБА_1, майора міліції, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 «г» Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновити позивача на посаді старшого викладача кафедри загальноправової та гуманітарної підготовки факультету підготовки фахівців для спеціальних підрозділів Національної академії внутрішніх справ з 07 листопада 2015 року; стягнути з Національної академії внутрішніх справ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов'язати відповідача внести виправлення до трудової книжки позивача; допустити до негайного виконання постанови суду в частині поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого викладача кафедри загальноправової та гуманітарної підготовки факультету підготовки фахівців для спеціальних підрозділів Національної академії внутрішніх справ та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі або рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Перевіривши доводи касаційної скарги та рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 27 липня 1994 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом Національної академії внутрішніх справ від 06 листопада 2015 року №178о/с майора міліції ОСОБА_1, старшого викладача кафедри загально-правової та гуманітарної підготовки факультету підготовки фахівців для спеціальних підрозділів, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Підставою звільнення позивача зазначено Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем дотримано норми Закону України «Про Національну поліцію» під час його звільнення.

Проте на думку колегії суддів суду касаційної інстанції, висновок судів попередніх інстанцій є передчасним та таким, що зроблений без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно до пункту 3.1. Статуту Національної академії внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2010 року №555, Академія є юридичною особою, права та обов'язки якої вона набуває з моменту реєстрації цього Статуту.

Відповідно до пункту 1.3 Статуту Національна академія внутрішніх справ підпорядкована Міністерству внутрішніх справ України є державним вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.

Пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), при відсутності можливості подальшого використання на службі, через скорочення штатів.

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.

Згідно пунктів 9, 10 «Прикінцеві та перехідні положення» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, Законом України «Про Національну поліцію» передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність документальних доказів того, що до 06 листопада 2015 року позивач виявив бажання скористатися своїм правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, що в силу Закону України «Про Національну поліцію» вважається відсутністю згоди на проходження служби в поліції.

Разом з тим, ОСОБА_1 в доводах касаційної скарги посилається на те, що виявляв згоду проходити службу в поліції і подавав свою кандидатуру на конкурс та був обраний тренером для підготовки патрульних поліцейських міста Києва (роздруківка електронного листа а.с. 56-60).

Проте суди на ці обставини уваги не звернули. В свою ж чергу, з'ясування вищенаведених обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

Крім того, в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи особова справа ОСОБА_1 не витребовувалась та не оглядалась, представником відповідача для огляду в судовому засіданні не надавалась.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки рішення судів прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з урахуванням положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства щодо відсутності можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, що відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий М.М. Заїка

Судді А.Ф. Загородній

Я.Л. Іваненко