Ухвала суду № 65818784, 05.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13653/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

05 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Грибан І.О.,

Губської О.А.,

за участю секретаря Маменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.08.2014 №000279,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося державне підприємство спиртної та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (надалі - позивач або ДП «Укрспирт») з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач або ДФС України), за участі третьої особи - Головного управління ДФС у Харківській області (надалі - третя особа або ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 12.08.2014 №000279.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2014 у справі №826/13653/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2016 №К/800/11600/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року у задоволенні адміністративного суду відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, думку учасників процесу, доводи апеляційної скарги позивача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Міндоходів в Харківській області 14.07.2014 проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» та іншого законодавства, регулюючого відносини у сфері виробництва та обігу алкоголю, проведення інвентаризації спирту та спиртовмісних рідин в місцях зберігання Караванського МПД ДП «Укрспирт» за адресою місця провадження діяльності: Харківська область, Люботинський район, с. Караван, вул. Заводська, 23. За наслідками даної перевірки було складено акт №137/20-40-21-01-12/37199618 від 14.07.2014 (далі - акт перевірки).

Як зазначено в акті перевірки та встановлено судами під час попереднього розгляду даної справи, 12.07.2014 з території акцизного складу Караванського МПД ДП «Укрспирт», на підставі наказу ДП «Укрспирт» від 01.07.2014 №285, акту про відвантаження та приймання спирту від 11.07.2014 №118, товарно-транспортної накладної від 11.07.2014 серія АННА №000678, без дозволу уповноваженого представника Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, вивезено фракцію головну етилового спирту у кількості 2741,49 декалітрів (далі - дал) на адресу Лужанського МПД ДП «Укрспирт» (Чернівецька обл., Кіцманський р-н, смт. Лужани, вул. Дентальна, 53).

Зазначене стало підставою для висновку контролюючого органу про допущення позивачем порушення вимог ст. 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон № 481).

А саме в тексті акта перевірки зафіксовано, що в порушення ст. 14 зазначеного Закону, розпорядження Міністерства доходів і зборів від 01.07.2014 №141-р «Про порядок контролю під час відвантаження спирту етилового з акцизного складу», уповноваженому представнику Харківської ОДПІ на акцизному складі Караванського МПД ДП «Укрспирт» під час відвантаження ФГЕС в кількості 2741,49 декалітрів (далі - дал) на адресу Лужанського МПД ДП «Укрспирт» не надано документи, які підтверджують сплату акцизного податку або забезпечення його сплати податковим векселем, авальованим банком, через що представником не було погоджено відпуск ФГЕС шляхом проставлення штампу «Виїзд дозволено» та особистого підпису. Незважаючи на відсутність штампу «Виїзд дозволено» на товарно-транспортній накладній ФГЕС у кількості 2741,49 дал б.с. було вивезено з території акцизного складу.

В результаті проведеної перевірки контролюючий орган встановив порушення позивачем норм пп. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, ст. 14 Закону №481.

12.08.2014 ДФС України на підставі акта перевірки прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000279, яким до позивача за порушення ст. 230 Податкового кодексу України, відповідно до абз.16 ч. 2 Закон №481 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 4640577,36 грн.

Крім того, 04.08.2014 Броварська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі цього ж акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення за №0000252102, яким визначила позивачу до сплати грошове зобов'язання по акцизному податку з вироблених в Україні товарів у розмірі 2900359,35 грн. (в тому числі за основним платежем - 1933572,90 грн., і штрафна (фінансова) санкція - 966786,45 грн.).

Вважаючи рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 12.08.2014 протиправним, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Положеннями цієї норми встановлено, зокрема, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше 15000 гривень, у разі вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску.

Згідно з ч. 6 ст. 14 цього Закону відвантаження спирту етилового з акцизного складу здійснюється на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником органу доходів і зборів на такому акцизному складі. Дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу (крім відпуску спирту етилового на експорт) надається за умови сплати акцизного податку з спирту, що повинен бути переданий, грошовими коштами або забезпечення сплати акцизного податку податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою).

Таким чином, приведеними нормами встановлено відповідальність за вивезення з території акцизного складу спирту етилового без відмітки представника контролюючого органу доходів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску.

Вирішуючи питання віднесення фракції головної етилового спирту до категорії етилового спирту, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

За визначенням пп. 14.1.237 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) спирт етиловий - це всі види спирту етилового, біоетанол, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до Митного тарифу України, встановленого Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII, до товарної позиції 2207 відноситься спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об. % або більше; спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації; до товарної позиції 2208 відноситься спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту менш як 80. об %; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт.

Згідно положень Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України, встановленого Законом України «Про Митний тариф України», класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Згідно з наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.12.2013 №1469 «Про прийняття національних стандартів України та пробних національних стандартів України, гармонізованих з міжнародними та європейським стандартами, затвердження національних стандартів України, змін до національних стандартів України, скасування національних стандартів України та нормативних документів в Україні» відповідно до Законів України «Про стандартизацію» і «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» та з урахуванням висновків за результатами експертизи державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» прийнято зокрема національний стандарт України «Фракція головна етилового спирту. Технічні умови» ДСТУ 7402:2013, з набранням чинності з 01.07.2014.

Відповідно до розд. 1 Національного стандарту України «Фракція головна етилового спирту. Технічні умови» ДСТУ 7402:2013 (в редакції чинній станом на 11.07.2014) він поширюється на фракцію головну етилового спирту та визначено, що фракція головна - це спирт етиловий, збагачений супутніми домішками у процесі елю рації бражного дистиляту або спирту етилового - сирцю і є сумішшю спирту етилового, води та супутніх домішок, які сконцентровані у цьому технологічному процесі (альдегіди, естери, спирт метиловий, вищі спирти (сивушне масло), кислоти та інші органічні сполуки).

Як визначає вказаний стандарт, фракція головна є побічним продуктом виробництва спирту етилового ректифікованого та спирту етилового технічного. У результаті подальшого перероблення фракції головної одержують спирт ректифікований «Вищої очистки», спирт етиловий технічний. Використовують фракцію головну у виробництві високооктанової кисневмісної добавки до бензинів (біоетанолу), розчинників, товарів побутової хімії.

У розд. 4 стандарту «Технічні вимоги» вказано, що за фізико-хімічними показниками фракція головна показниками об'ємна частка спирту етилового за температури 20 градусів С у фракції головній має становити від 92,0 до 95,0 %.

Виходячи із поняття фракції головної етилового спирту та положень Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Митного тарифу України, встановленого Законом України «Про Митний тариф України», а саме: будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини; суміші, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, повинні класифікуватися за тим компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу, що основну частку фракції головної етилового спирту складає спирт етиловий, і саме спирт етиловий є тим, компонентом, який визначає основні властивості фракції головної етилового спирту, та зроблено правильний висновок, що фракцію головну етилового спирту належить класифікувати за товарними позиціями 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД, в залежності від відсоткового вмісту спирту.

Наявною у матеріалах копією посвідчення Караванського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» № 1832 від 11.07.2014 засвідчено якість ФГЕС в кількості 2741,49 дал, відвантаженої в автоцистерні за накладною № 000678 (що відповідає реквізитам ТТН на переміщення спирту етилового серії ААА № 000678 від 11.07.2014). За даними аналізу ФГЕС остання є прозорою рідиною без сторонніх домішок і без осадку, з жовтувато-зеленуватим відтінком, має запах характерним ефірам та альдегідам, та з об'ємною часткою етилового спирту у ФГЕС 93,2%.

Тобто, матеріалами справи засвідчується, а позивачем не спростовано той факт, що частка спирту етилового у спірній партії ФГЕС становить не менше ніж визначено національним стандартом України «Фракція головна етилового спирту. Технічні умови» ДСТУ 7402:2013 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Кваліфікуючи ФГЕС як продукт, який є відходом від спиртової промисловості (а саме отримується під час виробництва спирту етилового ректифікованого з харчової сировини) та повинен класифікуватися у товарній позиції групи 23 «Залишки та відходи харчової промисловості» згідно УКТЗЕД, позивач посилався на ТУ.У 18.401-97 «Фракція головно етилового спирту. Технічні умови», згідно яких здійснювалося виробництво спірної партії ФГЕС.

Також в судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача пояснила, що ФГЕС непридатна для переробки та подальшого використання за місцем виробництва (Караванське МПД), та оскільки державне підприємство не володіє технологією утилізації цієї ФГЕС, то остання перевозилася виключно для зберігання. На підтвердження наведеного позивачем до матеріалів справи була надана копії довідки керівника Караванського МПД ДП «Укрспирт» ОСОБА_3 б/н і б/д, витягів з журналу актів інвентаризації Лужанського МПД.

Такі твердження позивача судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки за даними посвідчення про якість №182 від 11.07.2014, виданого позивачем на спірну партію ФГЕС, остання мала відповідати вимогам ТУ.У 20.1-07199618-003-2003. Копію цих документів, що визначають технологію виробництва фракції головної етилового спирту (Технічних умов), якими керувалося ДП «Укрспирт» при виробництві спірної партії ФГЕС, позивач не надав ані до суду першої, ані до апеляційної інстанції та про причини відсутності таких документів суду не повідомив.

Не знайшли свого підтвердження посилання позивача на те, що відвантажена згідно ТТН від 11.07.2014 № 000678 ФГЕС являється за своєю суттю відходом в розумінні Закону України «Про відходи» та такі спростовуються фактом видачі посвідчення №182 від 11.07.2014 з метою засвідчення якості ФГЕС як товару та обставинами, встановленими судами в ході розгляду адміністративних справ №826/14876/15 та №818/2791/14, які набрали законної сили.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача технічних можливостей використання ФГЕС для виробництва будь-якого іншого продукту та/або його реалізації на адресу третіх осіб в якості товару, що у свою чергу свідчить про те, що в межах спірних правовідносин правомірним є визначення ФГЕС як спирту етилового, а не відходу, та що відповідно є підставою для застосування до відносин з її вивезення норм Закону №481.

Посилання позивача на листи ДНУ «УкрНДІспиртбіопрод» від 17.02.2012 № 01-5/91 та Національного університету харчових технологій від 13.08.2012 № 22-004, де містяться висновки про те, що ФГЕС не є спиртом, а відходами спиртового виробництва, є необґрунтованими, оскільки останні є лише суб'єктивною думкою вказаних осіб, доказів на підтвердження того, що ФГЕС, вивезення якої стало підставою для прийняття спірного рішення, вироблена, як зазначено у листах по ТУ У 18.401-97 та/або по ТУ У 15.9-30219014-004:2009, позивачем суду не надано, та вказані листи складено у 2012 році, натомість спірні відносини виникли в липні 2014 року.

При цьому позивачем не надано жодних доказів того, що висновки в зазначених листах ДНУ «УкрНДІспиртбіопрод» та Національного університету харчових технологій зроблені в результаті будь-якого дослідження спірної партії ФГЕС.

Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать, зокрема, спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво.

Враховуючи наведені вище висновки, суд погоджується з правомірністю позиції відповідача стосовно того, що ФГЕС належить до підакцизних товарів.

Із матеріалів справи вбачається, що в ході фактичної перевірки встановлено, що у липні 2014 року ДП «Укрспирт» здійснило відвантаження ФГЕС з Караванського МПД на адресу Лужанського МПД у кількості 2741,49 дал згідно товарно-транспортної накладної серії АННА №000678 від 11.07.2014 та акту про відвантаження та приймання спирту № 118 від 11.07.2014. Тобто, позивачем здійснено транспортування ФГЕС з одного акцизного складу на інший без дозволу, виданого уповноваженим представником контролюючого органу та без штампу «Виїзд дозволено» на товарно-транспортних накладних, а також не було сплачено акцизний збір і не оформлено податковий вексель на вищевказану продукцію.

Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів. В розумінні ч. 2 ст. 5 Закону №481, акцизним складом вважаються приміщення, в яких здійснюється виробництво спирту етилового, та місця зберігання спирту, розташовані на державному підприємстві, яке виробляє спирт етиловий.

Положеннями п.п. 230.1, 230.2, 230.11 ст. 230 ПК України передбачено, що акцизні склади утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету акцизного податку.

На акцизних складах постійно діють представники контролюючого за місцем розташування акцизного складу.

Основним завданням представника контролюючого органу на акцизних складах є здійснення постійного безпосереднього контролю за дотриманням установленого порядку виробництва, зберігання, відпуску спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів і сплати податку, вжиття заходів для недопущення порушення законодавства України.

Процедуру визначення виробників і покупців спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, спирту етилового ректифікованого денатурованого, спирту етилового денатурованого (спирту технічного), абсолютованого спирту, біоетанолу (далі - спирт), фракції головної етилового спирту, а також механізм здійснення контролю за обігом спирту і поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, постачальників, у тому числі виробників (далі - постачальники), і тих, що провадять його закупівлю (далі - покупці), незалежно від форми власності, установлює Порядок визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 №1266.

Відповідно до п. 6 цього Порядку відвантаження спирту етилового з акцизного складу здійснюється на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником органу державної податкової служби на цьому складі, та документів, зазначених у пункті 3 Порядку. Форма довідки та порядок її видачі визначаються ДПС. Дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу (крім відпуску спирту етилового на експорт) видається за умови сплати акцизного податку із спирту, що повинен бути переданий, грошима або забезпечення його сплати податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою).

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що відповідного дозволу від уповноваженого представника контролюючого органу на акцизному складі на відвантаження ФГЕС позивач не отримував у зв'язку з несплатою акцизного податку, а на згаданій товарно-транспортній накладній відсутні відповідні відмітки про погодження відпуску.

Таким чином, суд визнає факт вчинення позивачем порушень законодавства у сфері обігу спирту етилового, що зафіксовані в акті перевірки, такими, що підтверджені матеріалами справи та не спростовані позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону №481 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Зокрема, абз. 16 ч. 2 ст. 17 цього Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску - 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше 15000 гривень.

Відповідачем надано розрахунок фінансових санкцій, застосованих до позивача за порушення вимог ч. 6 ст. 14 Закону №481 та на підставі абз. 16 ч. 2 ст. 17 цього Закону, з якого вбачається, що до складу вартості нелегально вивезеної ФГЕС включено ПДВ та акцизний податок.

Дослідивши наявний у матеріалах справи розрахунок фінансових санкцій до спірного рішення, суд погоджується із правильністю розрахунку суми застосованих до позивача відповідно до абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону №481 санкцій, яка складається з 200% вартості вивезеної продукції, обчисленої виходячи з її ціни, вказаної в товарно-транспортній накладній від 11.07.2014 №000678 (а саме у розмірі 1,00 грн за 1 дал), ставки акцизного податку на рівні, встановленому пп. 215.3.1 п. 215.3 ст. 215 ПК України (70,53 грн за 1 літр, що в перерахунку на 1 декалітр (дал) становитиме 705,30 грн.) та податку на додану вартість.

Суд вважає необґрунтованим твердження позивача щодо допущених відповідачем порушень під час розрахунку розміру фінансової санкції застосованої оскаржуваним рішенням у зв'язку з наступним.

Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Кодексу. При цьому податок на додану вартість - це непрямий податок, який включений у ціну товару, що представляє собою частину вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва і надання послуг або після митного оформлення.

Відповідно до пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

В силу вимог ч. 6 ст. 14 цього Закону дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу надається лише за умови сплати акцизного податку з спирту.

Згідно зі ст. 189 Господарського кодексу України ціна - виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару (продукції), що підлягає продажу (реалізації), що використовується в системі оподаткування, а в загальноприйнятому розумінні це грошовий вираз вартості товару, (його одиниці). Вартість отримує грошовий еквівалент лише тоді, коли продукт стає товаром.

Отже, абз.16 ч. 2 ст. 17 Закону №481 передбачає нарахування фінансових санкцій з врахуванням вартості вивезеної або транспортованої продукції, до розміру якої повинен включатися податок на додану вартість та акцизний податок. При цьому, за своєю суттю вказана фінансова санкція є мірою відповідальності за вчинене позивачем порушення законодавства у сфері обігу спирту етилового, а не випадком подвійного оподаткування акцизним податком.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом при здійсненні розрахунку фінансових санкцій у розмірі 4 640 577,36 грн., застосованих до позивача згідно оспорюваного рішення від 12.08.2014 №00279, правомірно здійснено включення ПДВ та акцизного податку до вартості продукції.

Судова колегія відхиляє твердження позивача про можливість застосування фінансових санкцій лише при відчуженні спирту іншій особі, адже до об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону №481, відноситься вчинення дій з вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу, незалежно від переходу права власності на цей товар до інших осіб.

Також, помилковими є посилання позивача на те, що місце провадження та зберігання спирту є структурним підрозділом ДП «Укрспирт» на території якого підприємство здійснює частину своєї господарської діяльності, а переміщення спирту з одного складу на інший не зумовлене його переданням іншій особі та реалізації, а лише її зберіганням, тому не підлягає оподаткуванню, оскільки норми Податкового кодексу України не передбачають жодних виключень, незалежно від того, чи транспортування здійснюється між складами одного суб'єкта господарювання чи між складами різних суб'єктів господарювання, а також не містять вказівок щодо звільнення від оподаткування у разі переміщення для зберігання без можливості реалізації в подальшому.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно, підстав для скасування такого судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові №21-2430а16 від 22 листопада 2016 року, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Беручи до уваги встановлене судом апеляційної інстанції в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем виконано обов'язок, встановлений частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо доказування правомірності свого рішення. В свою чергу, позивачем, на спростування доводів податкового органу, не надано жодних належних доказів і таких доказів судом апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням доводів та мотивів, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду у даній справі від 13 квітня 2016 року відповідно до положень ч. 5 ст. 227 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.04.2017.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.О. Грибан

О.А. Губська

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.