Ухвала суду № 65818664, 05.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/172/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Канівець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області, Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області, Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 27.10.2016 №65021-13, яким позивачу визначено зобов'язання в сумі 6482,20 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та рішення Головного управління ДФС у Черкаській області (від 28.12.2016 №25466/23-00-10-0116, яким залишено без змін вищевказане податкове повідомлення рішення за наслідками його адміністративного оскарження.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 27.10.2016 №65021-13 та рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 28.12.2016 №25466/23-00-10-0116. Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області та Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 640,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Головне управління Державної фіскальної служби в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідач, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18.11.2013 (а.с.9) та згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником житлового будинку, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 723,6 кв.м. та житловою площею 240,5 кв.м. (а.с. 25-26).

27 жовтня 2016 року Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області, на підставі пп. 54.3.3. п.54.3. ст.54, пп. 266.7.2. п.266.7. ст.266 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 65021-13, відповідно до якого яким ОСОБА_2, визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2015 рік, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 6482,20 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 28.12.2016 №24566/23-00-10-0116 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 27.10.2016 № 65021-13 та рішенням від 28.12.2016 №24566/23-00-10-0116, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 27.10.2016 №65021-13 та рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 28.12.2016 №25466/23-00-10-0116

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про правомірність скасування податкового повідомлення-рішення Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 27.10.2016 №65021-13 та рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 28.12.2016 №25466/23-00-10-0116, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18.11.2013 та згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником житлового будинку, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 723,6 кв.м. та житловою площею 240,5 кв.м.

27 жовтня 2016 року Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 65021-13, відповідно до якого яким ОСОБА_2, визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2015 рік, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 6482,20 грн.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIІI від 28.12.2014, яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України, було введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до пп. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.1., пп.266.3.2. п.266.3. ст. 266 Податкового кодексу України).

Таким чином, нежитлове приміщення - магазин, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а позивач (як власник приміщення) зобов'язана сплачувати вказаний податок відповідно до вимог ст.266 Податкового кодексу України.

Водночас, пп. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази.

Стаття 265 Податкового кодексу України визначає склад податку на майно, зокрема, він включає в себе: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортний податок; плату за землю.

Наведене вище свідчить, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки безумовно є підвидом місцевих податків, особливість яких, серед іншого, заключається в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України, адже, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, віднесено до компетенції відповідних місцевих рад.

В силу приписів п. 8.3. ст.8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад фактично продубльовано і п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів, що здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Пункт 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Так згідно з ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З аналізу наведених норм вбачається, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014. Тоді як податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлений Черкаської міської ради №2-672 від 22.01.2015 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси».

Водночас, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2016 року рішенням сесії Червонослобідської сільської ради №18-16 від 28.10.2016 визнано непридатним для проживання житловий будинок, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 723,6 кв.м., та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18.11.2013 з моменту набуття нею права власності.

Незважаючи на це, Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 65021-13, відповідно до якого яким ОСОБА_2, визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2015 рік, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 6482,20 грн. протиправно у оскаржуваному рішенні визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, відповідно до ставок встановлених місцевою радою,

Оскільки Черкаською міською радою рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки у м. Чернігові не було оприлюднене до 15.07.2014, та з огляду на те, що рішенням сесії Червонослобідської сільської ради №18-16 від 28.10.2016 визнано непридатним для проживання, з моменту набуття права власності (18.11.2013) житловий будинок., який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 723,6 кв.м., та належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 18.11.2013, тому не підлягає сплаті податок на нерухоме майно, відмінний від земельної ділянки.

Також необхідно зазначити, що відповідно до листа Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби №27547/10/25-10-06-11 від 23.12.2015 «Щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» дано пояснення в межах повноважень зазначеного органу. Відповідно до яких зазначено, що якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення ставок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то мінімальною ставкою такого податку є "0" відсотків.

Відповідь аналогічного змісту також викладена в загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі Державної фіскальної служби України в категорії 106.08.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, у розмірі 6482,20 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Зазначене також узгоджується з практикою Європейський суд з прав людини .Зокрема у справі «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо сумісності способу, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, з принципами Конвенції та практикою ЄСПЛ в світлі захисту прав, гарантованих статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Європейський суд зазначив: «перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним… Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» , № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96). На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника». У цій справі Суд постановив, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у тому числі через те, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Як зазначив Європейський суд у пункті 53 свого рішення «Суханов та Ільченко проти України», яке набуло статусу остаточного 26 вересня 2014 року, «Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 27.10.2016 № 65021-13 та рішення від 28.12.2016 №24566/23-00-10-0116 підлягають скасуванню.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 06 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.