Постанова № 65817468, 03.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р. Справа№ 910/20286/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Ковтяга О.В. (довіреність №43 від 27.10.2016 р.)

від відповідача - Калусенко В.В. (довіреність №2432-03/392 від 29.04.2016 р.)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.01.2017 р.

у справі №910/20286/16 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал»

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України визначити державне підприємство, у повне господарське відання якого буде передано цілісний майновий комплекс «Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників», що повертається з оренди; зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України видати наказ, яким Регіональне відділення Фонду державного майна України передає, а Міністерство економічного розвитку і торгівлі України примає до сфери свого управління державне майно - цілісний майновий комплекс «Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників», яке розташоване за адресою: 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, відповідно до вимог п. 11 Порядку повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 р. № 847.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2016 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2017 р. припинено провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 24.01.2017 р. та напрвити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, ухвалу скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника третьої особи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 23.03.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина 1 ст. 43 ГПК України містить вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. З огляду на викладені вимоги ГПК України, господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що за суб'єктним складом, характером спірних відносин та їх правовим регулюванням даний спір не підлягає вирішенню у господарському суді, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. У зв'язку з чим, суд першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем як органу управління спірним державним майном ч. 3 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 11 Порядку повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 р. № 847.

Частиною 3 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику.

У разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління.

Згідно п.п. 1, 2 Порядку повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 р. № 847, порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди (надалі - Порядок) забезпечує реалізацію положень ст.ст. 26, 27, 28 і 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна: інвентаризації і оцінки майна орендованих підприємств, визначення часток держави і орендаря у цьому майні, врахування заборгованості орендарів по орендних платежах, приймання-передавання майна, вибору організаційно-правової форми підприємства, заснованого на поверненому після оренди державному майні і, при необхідності та за згодою орендаря, майні орендаря.

Цей Порядок поширюється на випадки повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств та організацій, їх структурних підрозділів, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів (далі - орендовані підприємства) після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду.

У п. 11 Порядку вказано, що у разі надіслання орендарю письмового повідомлення про непродовження або розірвання договору оренди та неможливості проведення інвентаризації і відповідно оцінки майна у зв'язку з ненаданням орендарем представників до складу інвентаризаційної комісії, відмовою утворювати робочі інвентаризаційні групи, допускати членів інвентаризаційної комісії на об'єкт оренди та надавати достовірну і в повному обсязі інформацію, а також настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повернення (передача) майна здійснюється в такому порядку:

орендодавець приймає рішення про згоду на передачу орендованого цілісного майнового комплексу уповноваженому органу управління шляхом видання відповідного наказу та повідомляє про це уповноважений орган управління;

уповноважений орган управління, у тому числі визначений Кабінетом Міністрів України, визначає державне підприємство, у повне господарське відання якого буде передано цілісний майновий комплекс, що повертається з оренди;

орендодавець та уповноважений орган управління приймають рішення про передачу орендованого цілісного майнового комплексу зазначеному органу управління шляхом видання наказу, якщо інше не визначено Кабінетом Міністрів України;

уповноважений орган управління видає наказ щодо приймання зазначеним державним підприємством у повне господарське відання цілісного майнового комплексу, що повертається з оренди, та проведення державним підприємством інвентаризації самостійно протягом трьох місяців після прийняття ним майна на баланс;

на виконання наказу уповноваженого органу управління державне підприємство здійснює комплекс заходів щодо:

приймання цілісного майнового комплексу у повне господарське відання;

прийняття майна на баланс за даними останньої інвентаризації майна;

здійснення інвентаризації майна протягом трьох місяців після прийняття його на баланс.

Проаналізувавши зміст позовної заяви та дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що позивач просить суд зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, як суб'єкта владних повноважень, виконати зобов'язання, покладені на нього вказаними нормативними актами, шляхом прийняття акта індивідуальної дії.

Відповідно до приписів ст.ст. 1, 4-1, 12 ГПК України, справи в порядку позовного провадження розглядаються господарським судом, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до п.п. 1) та 6) ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1)). Тоді як адміністративним позовом є звернення до адміністративного суду із заявою про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах (п.6)).

Згідно ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори та, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що при визначенні судової юрисдикції серед іншого, важливе значення мають предмет та підстави позову.

Предметом позову у справі, що розглядається, є зобов'язання суб'єкта владних повноважень до здійснення дій від імені держави, що випливають з наданих йому владних управлінських функцій. Спір виник не з господарських правовідносин, тому не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства у заявленому позивачем вигляді.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права пов'язаний з судовим примусом відповідача, наділеного, згідно спеціального законодавчого акта, відповідними владними дискреційними повноваженнями, здійснити певні юридично значимі дії.

Проте, з огляду на суб'єктний склад та характер правовідносин сторін даного спору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір є таким, що носить публічно-правовий характер та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у господарській справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За наведених обставин, а також з огляду на предмет і підстави позову, колегія суддів приходить до висновку, що спір, який виник між сторонами підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, тому на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не спростовують висновку місцевого господарського суду.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 24.01.2017 р. у даній справі є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 24.01.2017 р. у справі №910/20286/16 залишити без змін.

Справу №910/20286/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець