Ухвала суду № 65817265, 04.04.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/677/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Запорожець О. М.

Доповідач Чельник О. І.

УХВАЛА

іменем України

04.04.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.

за участі секретаря: Постоєнко А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Копенкуватської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Новоархангельської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі по тексту Новоархангельська РДА), Копенкуватської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області (далі по тексту Копенкуватська сільська рада) про визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що 27 квітня 1987 року він був прийнятий в члени колгоспу «Червона комуна» Новоархангельського району Кіровоградської області на посаду шофера, де працював до 20 січня 1996 року. Вказує, що на час розпаювання земель колективного сільськогосподарського товариства «Червона комуна» перебував членом КСП і мав право на земельну частку (пай), але до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай) помилково включений не був. Зазначає, що у колгоспі «Червона комуна» в той період часу також працював ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. У листопаді 2016 року, звернувшись до Новоархангельскої РДА з метою отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) позивача повідомлено про те, що на ім'я ОСОБА_2 зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 14.06.2002 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,59 га, який отримано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2. Вважає, що має право на земельну частку (пай), оскільки був членом колективного сільськогосподарського підприємства, землі якого було розпайовані. Просив поновити строк звернення до суду, оскільки про порушення свого права довідався лише у 2016 році після звернення до Новоархангельської РДА, а також просив визнати за ним право на земельну частку (пай) та зобов'язати Новоархангельську РДА видати на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Червона комуна».

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Новоархангельської РДА, Копенкуватської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник Копенкуватської сільської ради Новоархангельсокго району направив до суду клопотання про невизнання позовних вимог та залишення рішення суду першої інстанції без змін, а також про розгляд справи у відсутності представника Копенкуватської сільської ради. Перший заступник голови Новоархангельської РДА Т.Скрипка направив до суду заяву про невизнання позовних вимог. Колегія суддів ухвалила слухати справу без участі Копенкуватської сільської ради та Новоархангельської РДА на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, представника позивача ОСОБА_4, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з такого.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки були пред'явлені після спливу строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він є обґрунтованим та відповідає обставинам справи, виходячи з такого.

Відповідно до ст.71 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), що була чинна на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст.76 ЦК УРСР).

Статтею 75 ЦК УРСР передбачено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін по справі.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року) правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, повинні регулюватися законодавством, яке діяло на час їх виникнення, а пунктом 6 передбачено застосування його правил про позовну давність до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

На пред'явлення позову про витребування належного громадянину майна, інших вимог про захист приватної власності поширюється встановлений ст.50 Закону України «Про власність» і ст.71 ЦК УРСР (чинних на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами у справі, що 27 квітня 1987 року позивач був прийнятий в члени колгоспу «Червона комуна» Новоархангельського району Кіровоградської області на посаду шофера, що підтверджується копією трудової книжки серії БТ-ІІ №1617945 (а.с.7).

Відповідно до п.2.7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» розпаювання земель колективної власності КСП «Червона комуна» проводилось у 1995 році на підставі державного акту на право колективної власності на землю КПС «Червона комуна» від 24.11.1995 року (а.с.27). На момент розпаювання земельних ділянок на території Копенкуватської сільської ради проживали та були зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Копенкуватської сільської ради від 11.01.2017 року №21 (а.с.10). Позивач на час розпаювання земель КСП «Червона комуна» у 1995 році був членом КСП з 10.04.1993 року та працював у сільськогосподарському підприємстві до 20 січня 1996 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.7зв.). ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, було отримано державний акт на право приватної власності на землю площею 2,59 га, розташованої на території Новоархангельської РДА, та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №396 (а.с.11). В той час як відомості про оформлення позивачем у встановленому законом порядку свого права на земельну частку (пай) у колективній власності КПС «Червона комуна», членом якого він був, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Згідно з п.2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Позивач звернувся до суду з позовом у лютому 2017 року, тобто більш як через 20 років після того, як відбулося розпаювання земель КСП «Червона комуна» Копенкуватської сільської ради Новоархангельськго району.

Право на звернення в суд з позовом про захист свого права у ОСОБА_2 виникло ще у 1995 році, про що він, будучи членом колективного сільськогосподарського підприємства, повинен був знати. У зв'язку із чим трирічний строк позовної давності минув ще до набрання чинності ЦК України 2004 року, а саме у 1998 році.

Позивач як на підставу своїх вимог вказував на те, що про порушення свого права дізнався лише у 2016 році після звернення до Новоархангельської РДА з метою отримання сертифікату на належну йому земельну частку (пай), оскільки був впевнений, що саме його, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, внесено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай). Про те, що проживав на території Копенкуватської сільської ради та був членом КСП «Червона комуна» інший ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, йому відомо не було та дізнався про ці обставини лише у 2016 році.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача наголошував на тому, що його довіритель віднісся до цього питання халатно та був юридично необізнаним, а також про те, що ОСОБА_2 був впевнений у тому, що до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) було внесено саме позивача, у зв'язку з чим позивачем і пропущено строк для звернення до суду.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належних та допустимих доказів для визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними позивач суду не надав.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що рішення суду ухвалене з порушенням норм права, а відтак є незаконним.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий: О.І. Чельник

Судді: Т.М. Авраменко

Л.В. Суровицька