Ухвала суду № 65817217, 30.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/26101/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем"єр-Ліга" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27.10.15р. №13062-23 про сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 134 610 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу від 27.10.15р. №24988/10/26-54-23-04; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Ш» Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 05.11.15р. №0001942100 про сплату штрафу в сумі 37 255, 20 грн.; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві внести в інтегровану картку (картку особового рахунку) ТОВ «Прем'єр -Ліга» відомості про сплату останнім сум за платіжним дорученням №17586 від 04.09.15р. на суму 279 000 грн., спрямовані на сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі акцизних товарів (код 14040001). В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач здійснює діяльність з роздрібного продажу пального, продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів і є платником акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами.

Як свідчать обставини справи та вбачається із роздрукованої електронної облікової картки платника податку, станом на 30.09.15р. за ТОВ «Прем'єр - Ліга» рахувалась переплата з акцизного податку на суму 817 590 грн.; 11.09.15р. позивачем була подана декларація, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання в розмірі 1 063 553 грн., внаслідок чого утворилась недоїмка в сумі 245 974 грн.

Так, внаслідок несплати задекларованої суми податку, податковим органом було сформовано податкову вимогу від 27.10.15р. №13062-23 та винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 27.10.15р. №24988/10/26-54-23-01.

Представник відповідача в запереченнях зазначив, що сума боргу станом на 02.11.15р. була погашена, в зв'язку з чим податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу автоматично відкликано.

05.11.15р. ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку, за результатами якої складено акт №156/21-12.

Так, камеральною перевіркою даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з акцизного податку за серпень 2015 року та уточнених декларацій за лютий, квітень - червень 2015 року встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання: граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання за уточнюючими деклараціями - 05.10.15р., за серпень 2015 року - 30.09.15р., тоді як за даними ІС «Податковий блок», суми податку фактично сплачені 02.10.15р. та 30.10.15р.

За наслідками перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 05.11.15р. №0001942100 на суму штрафу в розмірі 37 255, 20 грн.

Правомірність винесеної податкової вимоги, податкового повідомлення - рішення та рішення про опис майна у податкову заставу є, поміж іншого, предметом даного позову.

Задовольняючи часткового позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що встановлено відсутність вини позивача за несвоєчасне надходження до бюджету сплаченого акцизного податку, а тому висновок податкового органу про порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (п. 57.1 ст. 57 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктами 129.6, 129.7 ст.129 Кодексу передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Так, згідно ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно п.22.4 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Отже, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року у справі №К/800/18047/15.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Прем'єр-Ліга" відкрито в АТ "Банк "Національні інвестиції" поточний рахунок №260013013336/980/978/840.

04 вересня 2015 року позивачем подано до АТ "Банк "Національні інвестиції" платіжне доручення №17586 про сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 279 000 грн.

Банк прийняв вищевказане платіжне доручення на виконання 04 вересня 2015 року, що підтверджується штампом банку.

Листом від 04.09.2015 №19-14/2897 позивач повідомив ДПІ про сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на підтвердження чого надав копію платіжного доручення від 04.09.2015 №17586. Вказаний лист був отриманий ДПІ 07.09.2015.

Листом від 11.09.15р. № 19-14/2972 ТОВ «Прем'єр-Ліга» було повідомлено відповідача про подання засобами електронного зв'язку податкової декларації з акцизного податку за серпень 2015 року.

Крім того, позивач звернувся до АТ «Банк «Національні інвестиції» листом №19-14/3210 від 01.10.15р. з проханням надати довідку про залишок коштів на рахунку станом, зокрема, на 04.09.15р.; із отриманою позивачем від банку довідки від 05.11.15р. слідує, що банком не було перераховано кошти за платіжним дорученням від 04.09.15р. №17586 на суму 279 000 грн.

Внаслідок не перерахуванням банком суми податкового зобов'язання позивача, у обліковій картці позивача рахувалась недоїмка, в зв'язку з чим 27.10.15р. автоматично була сформована податкова вимога №13062-23 про сплату податкового боргу та винесено рішення про опис майна у податкову заставу №24988/10/26-54-23-04.

З наявного в матеріалах справи копії платіжного доручення від 04.09.2015 №17586 вбачається, що на вказаному платіжному дорученні наявна відмітка банку про його одержання та відсутні будь-які ознаки того, що банком було повернуто дане платіжне доручення без виконання.

Крім того, позивачем надано до суду довідку ПАТ "Банк "Національні інвестиції" від 23.10.2015 №3936/14-1, з якої вбачається, що на момент пред'явлення платіжного доручення від 04.09.2015 №17586 (станом на 04 вересня 2015 року) залишок коштів на рахунку ТОВ "Прем'єр-Ліга" був достатнім для перерахування до бюджету вказаного у платіжному дорученні зобов'язання з акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Отже, факт направлення позивачем вищенаведеного платіжного доручення з належними та допустимими реквізитами дозволяє дійти висновку про виконання позивачем обов'язку покладеного на нього законодавцем та закріпленого статтею 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Доводи апелянта, як на підставу для відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог на те, що оскаржувана позивачем вимога відповідно до п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України вважається відкликаною, колегія суддів не бере до уваги, оскільки та обставина, що на день розгляду справи податкова вимога є відкликаною не є доказом відсутності предмету спору.

Так, відкликання податкової вимоги не є тотожним визнанню її протиправною та скасуванню. У разі набрання законної сили рішенням про задоволення позову та визнанню протиправною податкової вимоги вона вважається протиправною (неправомірною) з моменту її прийняття. Така вимога не створює будь-яких правових наслідків, а при відкликанні податкової вимоги вона вважається чинною протягом усього часу від моменту її формування та надіслання платнику до її відкликання, і в цей період її чинності платнику податків може бути завдана шкода, якщо на підставі цієї вимоги виникли певні правовідносини. Тому, на думку суду, відкликання податкової вимоги не позбавляє позивача право на звернення до суду з позовом про визнання протиправною податкової вимоги та її скасування, а також скасування подальших заходів стягнення податкового боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що надсилання податкової вимоги та винесення рішення про опис майна у податкову заставу платнику податків, який своєчасно сплатив свої податкові зобов'язання є протиправним, у зв'язку з чим податкова вимога від 27.10.15р. №13062-23 про сплату податкового боргу та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.10.15р. №24988/10/26-54-23-04 підлягають скасуванню, що і було вірно враховано судом першої інстанції.

Крім того, механізм ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, регулюється Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016р. за №751/28881 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до п. 2 р. 1 Порядку, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Згідно п. 3 р. 1 Порядку передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Зі змісту пункту 1 підрозділу 1 розділу 2 Порядку вбачається, що інтегровані картки платників відкриваються за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску органами ДФС.

Пунктом 1 підрозділу 1 розділу 3 Порядку передбачено, що Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @В; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Відповідно до п.1-3 підрозділу 4 розділу 3 Порядку дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються органом ДФС, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Тобто, у картках особових рахунків відображається повна хронологія нарахувань податкових зобов'язань, їх сплата.

Враховуючи зазначене, оскільки позивачем вчинені всі необхідні дії для фактичної сплати податкового зобов'язання, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку зобов'язати відповідача відкоригувати дані особової картки позивача, шляхом зазначення в них відомостей про сплату останнім сум за платіжним дорученням №17586 від 04.09.15р. на суму 279 000 грн., спрямовані на сплату акцизного податку з реалізації роздрібної торгівлі акцизних товарів (код 14040001).

В силу приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 04.04.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.