Рішення № 65816832, 31.03.2017, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 399/1001/16-ц

Провадження № 2/399/60/17

РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2017 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участі секретаря судового засідання Гриценко Т.М., представників відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Онуфріївського відділу Олександрійської місцевої прокуратури та Головного управління Державного Казначейства України в Кіровоградській області простягнення заподіяної шкоди,

встановив:

Позивач звернувсь до суду з позовом до відповідачів в якому просив суд ухвалити рішення яким стягнути на користь позивача шляхом стягнення з Держави завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 35100 гривень та моральної (нематеріальної) шкоди в розмірі 17000 гривень за рахунок державного бюджету.

Свій позов мотивував тим, що 22.01.2011 року брати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 викрали в позивача гречку на суму 35100 грн. та були затримані працівниками правоохоронних органів у звязку з чим була відкрита кримінальна справа. До 23.12.2015 року по вказаних справах проводилося досудове розслідування. 23.12.2015 року постановою прокурора Онуфріївського відділу Олександрійської місцевої прокуратури було закрито кримінальне провадження за відсутністю в діях братів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складу злочину, про таке прийняте рішення прокураторою позивач дізнався лише 07.12.2016 року. Позивач зазначає, що постановою про закриття кримінального провадження прокуратура проявила неправомірну бездіяльність, не виконувалися ухвали суду, що і привело до неможливості притягнути до відповідальності зловмисників у викраденні гречки та заподіяння позивачеві матеріальної шкоди на суму 35100 гривень. Моральну шкоду позивач обгрунтовує тим, що грабіжники його пограбували, а працівники правоохоронних органів за пять років не встановили злочинців, значна втрата майна на суму понад 35100 грн. суттєво подіяла на його моральний стан. Позивач переніс та переносить значні моральні страждання.

Позивач ОСОБА_6 та представник позивача ОСОБА_7 до суду не зявилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача держава Україна в особі Кабінету Міністрів України ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні з підстав наведених в поданому раніше запереченні.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Співвідповідач Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області до суду свого представника не направили, про причини неявки не повідомили, заяви про розгляд справи без участі їх представника не подавали.

Суд, заслухавши представників відповідачівОСОБА_1, та ОСОБА_2,дослідивши матеріали справи,встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Щодо позовних вимог про стягнення завданої матеріальної шкоди в сумі 35100 гривень суд зазначає наступне.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3) збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 59 Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120100000123 від 25.03.2015 року закрите у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 та ч. 1 ст. 309 КК України та у ОСОБА_5 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України /а.с. 5-6 /.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з наступними змінами та доповненнями, зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, згідно наведених норм відповідальність заподіюваної шкоди настає лише за наявності сукупності умов, що складають цивільне правопорушення, а саме: дії (бездіяльність) останньої повинні бути неправомірними, в результаті цих дій завдається шкода, між діями і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, є вина зазначеної особи.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями субєктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Стаття 1173 Цивільного кодексу України визначає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

А стаття 1174 Цивільного кодексу України передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

На відміну від загальної норми статті 1167 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіюваної шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Заявляючи позовні вимоги позивач посилався на завдання моральної шкоди, яка полягала в тому, що працівники правоохоронних органів за пять років не встановили злочинців, значна втрата майна на суму понад 35100 грн. суттєво подіяла на його моральний стан. Позивач переніс та переносить значні моральні страждання.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обовязковому зясуванню підлягає наявність такої шкоди.

Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Абзац другий пункту 5 вказаної Постанови визначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювання, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювання та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В ході розгляду справи позивачем та його представником не було доведено факту заподіяння йому моральної шкоди. Належних та допустимих доказів, які б надали підстави для відшкодування моральної шкоди завданої ОСОБА_3 до суду не надано. Позивач не вмотивовано просить суд стягнути моральну шкоду в розмірі 17000 гривень.

Згідно частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно статті 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

За таких обставин, оцінюючи усі докази, які були досліджені у судовому засіданні у їх сукупності та приймаючи до уваги те, що необхідною умовою для звернення особи до суду з позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів, однак позивачем не доведено, що відповідачами порушенійого права, свободи чи інтереси, що і дає підстави вважати заявлені позовні вимоги необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1ст. 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 80 ЦПК України у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог. Даний позов складається із однієї вимоги майнового характеру ( відшкодування матеріальної шкоди) та однієї вимоги немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди).

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Позивач ОСОБА_3 заявляючи одночасно дві позовні вимоги:немайнового характеру (стягнення на свою користь 17000 грн.) та майнового характеру (стягнення на свою користь 35100 грн.)посилався на п. 13 ч. 2ст. 3 Закону України "Про судовий збір", згідно якої, він вважає себе звільненим від сплати судового збору, з посиланням на те, що судовий збір не справляється за поданняпозову про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суд.

Проте для застосування вказаної норми закону позивачем не надано суду доказів незаконності дій щодо нього з боку органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду (відповідного рішення, постанови, ухвали суду тощо), що в свою чергу підтверджувало те, що він є звільненим від сплати судового збору саме на підставі п.13ст.3 Закону України "Про судовий збір.

Відповідно до п.п. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами і доповненнями), ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, а позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що станом на день звернення до суду з позовом складав 551, 20 гривень.

Позовна заява, також, містить вимогу немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди) і розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви складав 551 грн. 20 копі. Згідно із ст. 5 ЗУ«Про судовий збір», пільги щодо сплати судового збору за відшкодування моральної шкоди не передбачені.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_3 звернувсь до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, він при подачі позову до суду, у відповідності до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1102, 40 гривень.

Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено з нього необхідно стягнути на користь держави несплачений ним при зверненні до суду судовий збір.

Керуючись ст.ст.10, 60, 80, 88, 209,212,213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Онуфріївського відділу Олександрійської місцевої прокуратури та Головного управління Державного Казначейства України в Кіровоградській області простягнення заподіяної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1102 гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 3 квітня 2017 року.

Суддя М.М. Лях