Ухвала суду № 65816705, 04.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 р. Справа № 876/4150/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участі представника позивача: Симотюк М.А.

представника відповідача: Звір Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Галнафтохім» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001083900/12546 від 23.09.2016 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач вважає хибним висновок щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік в термін до 01.05.2016 року, оскільки такі не відбувалися.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС № 0001083900/12546 від 23.09.2016 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Галнафтохім» з питань дотримання вимог п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України у зв'язку з неподанням звіту про контрольовані операції за 2015 рік до 01.05.2016 року, про що складено акт № 285/28-06-39/23958622 від 08.09.2016 року та доповнення і зміни до нього від 15.09.2016 року.

Не погоджуючись із вказаним вище актом позивач, подав на такий заперечення від 22.09.2016 року.

Так, за результатами проведеної перевірки 23.09.2016 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 0001083960/12546 за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції на суму 365400,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, необґрунтованим та таким, що порушує його права, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відносини, що розглядаються, регулюються приписами ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення цих відносин).

Зокрема, згідно з п.п. 39.4.2 п.39.4 ст. 39 ПК України платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 01 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Форма звіту (уточнюючого звіту) про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 ПК України контрольованими операціями є, зокрема, господарські операції, які впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України. Під час визначення переліку держав (територій) враховуються такі критерії: держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Положеннями пп.39.2.1.7 п.39.2 ст.39 ПК України встановлено, що господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що законодавець встановив суб'єктний, об'єктний та вартісний критерій для визнання господарських операцій контрольованими.

Так, матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (позичальник) та Nuvarena Limited (кредитор) укладено: кредитний договір № К-22/09-1001 від 17.09.2010 року, відповідно до якого кредитор зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним в розмірі 15000000,00 доларів США у безготівковій формі на поповнення обігових коштів. За фактичне користування кредитом позичальник сплачує кредитору 10,75% річних. Згідно з додатковою угодою від 28.05.2013 року про внесення змін та доповнень сторони погодили внесення змін. Зокрема, за фактичне використання кредиту позичальник, починаючи з 01.07.2013 року сплачує, кредитору 11% річних.

Позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше 31.12.2015 року. Відповідно до додаткового договору № 1 від 12.04.2011 року про внесення змін до вказаного договору сторони погодились внести зміни в п.1.2 Кредитного договору та викласти його в наступній редакції: «Кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 20000000,00 доларів США». Крім вказаного, сторони домовились про повернення кредиту не пізніше 11.03.2016 року».

Додатковим договором № 2 від 01.01.2012 року про внесення змін сторони погодили, зокрема, зміну суми кредиту до 25000000,00 доларів США, а повернення кредиту не пізніше 18.01.2017 року.

Крім вказаного, між сторонами укладено додатковий договір № 4 від 22.06.2015 року про внесення змін та доповнень, відповідно до якого, сторони погодились внести зміни в договір від 17.09.2010 року, а саме: сплачувати за користування кредитом нараховані відсотки в доларах США шляхом перерахування коштів за відповідними реквізитами.

Судом апеляційної інстанції встановлено та сторонами не заперечується виконання ПрАт «Галнафтохім» умов вказаного вище договору, зокрема, сплата обумовлених відсотків за користування кредитними коштами.

Крім того, позивач, як податковий агент, утримав та сплатив до державного бюджету України 2% від загальної суми виплачених нерезидентові відсотків.

Факт сплати відсотків на користь контрагента та сплата податку з доходів юридичних осіб нерезидентів з дати оплати відсотків за кредитним договором №К-22/09-1001 від 17.09.2010 року підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «ПУМБ» від 11.11.2016 року.

Утримання та сплата до державного бюджету України 2% від загальної суми виплачених нерезидентові відсотків проведена у відповідності до норм Конвенції, підписаної 08.11.2012 року між Урядом України та Республікою Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно сплати податків на доходи , яка набрала чинності 07.08.2013 року.

Дія цієї Конвенції поширюється на осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав.

Відповідно до ст. 11 вказаної Конвенції Проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.

Термін "проценти" у випадку використання в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій чи боргових зобов'язань, у тому числі премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.

Отже, для кожної із сторін Конвенції встановлено можливість (за умови дотримання вказаних вимог) застосовувати при виплаті відсотків податок у розмірі, що не перевищує 2 відсотків від загальної суми процентів.

З огляду на вказані положення, за операцію сплачується або податок на прибуток в Україні в розмірі 2% або корпоративний податок на прибуток в Республіці Кіпр в розмірі не більше 2%.

До того ж, судом першої інстанції також підставно взято до уваги положення підп. 141.4.2 п. 141.4 статті 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до якого резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відтак, оскільки позивачем утримано з контрагента 2% від загальної суми процентів, а контрагентом сплачено у бюджет Республіки Кіпр корпоративний податок на прибуток за ставкою 12,5% на виконання вимог п.2 статті 25 Закону Республіки Кіпр «Про податок на прибуток» від 2002 року (з врахуванням внесених змін), а загалом 14,5%, з точки зору суб'єктного критерію, а саме - належність нерезидента до країни, в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсотків нижче, ніж в Україні, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що проаналізована господарська операція не належить до контрольованої.

Факт сплати ТОВ «Нуварена Лімітед» у бюджет Республіки Кіпр корпоративного податку за ставкою 12,5% з доходів, отриманих у 2015 році від ПрАТ «Галнафтохім» у вигляді процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором №К-22/09-1001 від 17.09.2010 року, а також відповідна ставка корпоративного податку підтверджується наявними в матеріалах справи довідками податкового управління Нікосії Міністерства фінансів Республіки Кіпр. Зазначені матеріали були досліджені судом першої інстанції в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне звернути особливу увагу на те, що законодавець, визначаючи критерії віднесення господарської операції до контрольованої, наголошує також на тому, що така повинна впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Однак досліджувана господарська операція між ПрАТ «Галнафтохім» та ТОВ «Нуварена Лімітед» з виплати процентів за користування кредитними коштами такому критерію не відповідає, позаяк не може відображатися на рахунках бухгалтерського обліку, які передбачені для обліку прибутків, збитків та фінансових результатів. Вона з одного боку зменшує активи (грошові кошти), так як є за своєю суттю операцією, яка передбачає списання коштів на користь отримувача, а з другого боку зменшує зобов'язання по виплаті таких відсотків, відтак не змінює фінансовий результат.

Отже за невідповідності фінансово-господарських взаємовідносин між ПрАТ «Галнафтохім» та ТОВ «Нуварена Лімітед» (м. Нікосія, Республіка Кіпр) не відповідають критеріям, встановленим вимогами підпунктів 39.2.1.2 та 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, такі відповідно не відносяться до контрольованих операцій.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність підстав для визнання операцій контрольованими, вчинених позивачем із ТОВ «Нуварена Лімітед» (м. Нікосія, Республіка Кіпр), виключає обов'язок позивача подавати звіт про контрольовані операції за 2015 рік, і як наслідок, застосування податковим органом штрафних санкцій за неподання звіту є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 365400,00 грн є безпідставним та підлягає скасуванню.

Згідно з ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 року у справі №813/3748/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.04.2017 року