Постанова № 65816515, 03.04.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р.Справа № 914/2716/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді:Якімець Г.Г.,

суддів:Бонк Т.Б.,Мирутенко О.Л.,

при секретарі судового засідання Федорів Н.В.,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача (скаржника) не зявився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1», б/н від 04 січня 2016 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.12.2016 року (підписане 23.12.2016 року), суддя Трускавецький В.П.

у справі №914/2716/16

за позовом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1», м. Львів

про стягнення 365 681,69 грн.

в с т а н о в и в :

17 жовтня 2016 року Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1» про стягнення 365 681,69 грн., з яких: 290 000 грн. заборгованість за договором №75-15-УГ від 14.08.2015 року, 5 150 грн. пеня, 14 300 грн. інфляційні втрати, 4 221,31 грн. 3% річних та 52 010,38 грн. подвійна облікова ставка НБУ.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 грудня 2016 року по справі №914/2716/16 позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1» на користь Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» 290 000 грн. заборгованості, 715,50 грн. пені та 588,08 грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Рішення суду мотивоване тим що, позивачем виконано роботи, передбачені договором №75-15-УГ від 14.08.2015 року, а відповідачем прийнято такі роботи, що підтверджується підписаним сторонами 11.11.2015 року актом №1 здачі-приймання виконаних сейсморозвідувальних робіт, однак оплачено не у повному обсязі, у звязку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу суд визнав обґрунтованими, підставними та такими, що підтверджені матеріалами справи. Разом з тим, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та 3% річних, суд вирішив задоволити вимоги позивача щодо їх стягнення частково. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи дефляцію у спірний період, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат задоволенню не підлягають. Щодо вимоги позивача про стягнення подвійної облікової ставки НБУ, суд першої інстанції відмовив з тих підстав, що сторони встановили в договорі розмір пені, а саме: 0,01% від простроченої суми, що виключає можливість іншого нарахування (додатково подвійної облікової ставки).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20 грудня 2016 року по справі №914/2716/16 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом, оскільки ним не дотримано вимог щодо обовязкового досудового врегулювання спору, що погоджений сторонами у п.7.1, 7.2 договору №75-15-УГ від 14.08.2015 року. При цьому, зазначає, що відповідач не отримував від позивача жодних претензій, а докази надіслання відповідачу претензії від 10.03.2016 року в матеріалах справи відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, зазначав, що відсутність досудового врегулювання між сторонами не може бути перешкодою у доступі позивача до правосуддя, при цьому посилаючись на практику Європейського суду з прав людини. Разом з тим, наголошував, що 11 травня 2016 року листом №11/05-1 відповідач, крім іншого, повідомив про часткову оплату та просив позивача погодити графік розтермінування наявної заборгованості до 30.09.2016 року; додатком до листа №08/06-1 08 червня 2016 року відповідач повернув позивачу наданий для підпису графік погашення заборгованості, який відповідач підписав та скріпив печаткою, що свідчить про визнання останнім свого зобовязання.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Слід також зазначити, що розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався за клопотанням відповідача.

Оскільки явка представника відповідача не визнавалась обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 14 серпня 2015 року між Державним геофізичним підприємством «Укргеофізика» (в тексті договору виконавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1» (в тексті договору замовник) укладено договір №75-15-УГ на виконання сейсморозвідувальних робіт МСГТ 2D на Старобогородчанській площі, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 виконавець зобовязався виконати польові сейсморозвідувальні роботи МСГТ 2Д на Старобогородчанській площі (Івано-Франківська область, Богородчанський район) в обсязі 16,0 пог. км, провести їх обробку та інтерпретацію, а також виконати переобробку і переінтерпретацію матеріалів минулих років. Результатами виконаних робіт є кінцевий звіт з рекомендаціями на подальше проведення геологорозвідувальних робіт. Замовник зобовязався прийняти у власність результати виконаних робіт і оплатити їх вартість на умовах Договору.

Згідно з п.1.2 Договору результати виконаних робіт повинні відповідати вимогам Геолого-Технічного завдання на надання послуг, яке є невідємною частиною цього договору ( Додаток №1 до Договору).

У п.2.1 Договору сторони погодили, що загальна вартість робіт цього договору складає 1 000 000 грн., у тому числі ПДВ 166 666,67 грн.

Відповідно до п.2.3 Договору розрахунки за виконані за цим договором роботи здійснюються наступним чином: до початку робіт для закупки виконавцем ПММ та інших розхідних матеріалів замовник здійснює передоплату в розмірі 400 000 грн. Подальші розрахунки між виконавцем і замовником здійснюються після повного виконання робіт протягом 10-ти календарних днів після підписання сторонами акту виконаних робіт. Замовник здійснює оплату вартості наданих виконавцем послуг у безготівковій формі протягом 10 банківських днів з дати підписання обома сторонами без зауважень відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що останній вважається укладеним з дати підписання договору уповноваженим представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та діє до повного виконання взятих на себе зобовязань.

На виконання умов договору №75-15-УГ від 14 серпня 2015 року позивачем виконано передбачені договором роботи, а відповідачем прийнято такі роботи, що підтверджується актом №1 від 11 листопада 2015 року здачі-приймання виконаних сейсморозвідувальних робіт МСГТ 2Д на Старобогородчанській площі згідно договору №75-15-УГ від 14.08.2015 року. Акт №1 підписаний представниками обох сторін, а їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору.

Зазначеним актом встановлено, що виконано польові сейсморозвідувальні роботи МСГТ 2Д на Старобогородчанській площі в обсязі 16 пог. км проведена їх обробка та інтерпретація, виконана переобробка і переінтерпретація матеріалів минулих років; складено кінцевий звіт з рекомендаціями на подальше проведення геологорозвідувальних робіт; всього виконано робіт на суму 1 000 000 грн., у тому числі ПДВ 166 666,67 грн.; замовником перераховано аванс в сумі 400 000 грн., у т.ч. ПДВ 66 666,67 грн.; належить до перерахування замовником 600 000 грн., у т.ч. ПДВ 100 000 грн.

В матеріалах справи знаходиться лист позивача (вих.№14/2 від 10 березня 2016 року), адресований відповідачу, з вимогою-претензією про сплату заборгованості за договором №75-15-УГ від 14 серпня 2015 року в сумі 350 000 грн.

Докази надіслання вказаного листа відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Однак, в матеріалах справи також є лист відповідача (вих.№11/05-1 від 11 травня 2016 року) «Щодо погашення заборгованості ТзОВ «Нафогазрембуд-1» перед ДГП «Укргеофізика», яким відповідач, серед іншого, повідомив позивача про часткову оплату виконаних робіт та просив позивача погодити графік розтермінування наявної заборгованості до 30.09.2016 року.

Листом (вих.№14/2 від 25 травня 2016 року) позивач просив погодити графік погашення заборгованості в розмірі 300 000 грн. та попередив відповідача, що в разі несплати вказаної заборгованості до 30 вересня 2016 року, він буде змушений звернутись до господарського суду про стягнення вказаної суми боргу, судових витрат, інфляційного збільшення суми боргу, подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних.

У відповідь на вказаний лист 08 червня 2016 року додатком до листа №08/06-1 відповідач повернув позивачу наданий для підпису відповідача графік погашення заборгованості, який остатній підписав та скріпив печаткою.

У відповідності з таким графіком сторони погодили терміни погашення заборгованості за договором №75-15-УГ від 14 серпня 2015 року: до 30.06.2016 року 75 000 грн.; до 30.07.2016 року 75 000 грн.; до 30.08.2016 року 75 000 грн.; до 30.09.2016 року 75 000 грн.

Станом на 30 серпня 2016 року з поданого позивачем до суду та направленого відповідачу для підписання акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що у відповідача наявний борг в сумі 290 000 грн.

У жовтні 2016 року Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1» про стягнення з останнього 365 681,69 грн., з яких: 290 000 грн. заборгованість за договором №75-15-УГ від 14.08.2015 року, 5 150 грн. пеня, 14 300 грн. інфляційні втрати, 4 221,31 грн. 3% річних та 52 010,38 грн. подвійна облікова ставка НБУ.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поряд з тим, частиною 1 ст.854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як зазначалось вище, у пункті 2.3 Договору сторони погодили, що до початку робіт для закупки виконавцем ПММ та інших розхідних матеріалів замовник здійснює передоплату в розмірі 400 000 грн.; подальші розрахунки між виконавцем і замовником здійснюються після повного виконання робіт протягом 10-ти календарних днів після підписання сторонами акту виконаних робіт; замовник здійснює оплату вартості наданих виконавцем послуг у безготівковій формі протягом 10 банківських днів з дати підписання обома сторонами без зауважень відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт.

Судом встановлено, що проведені позивачем та прийняті відповідачем роботи за договором №75-15-УГ від 14 серпня 2015 року підтверджується актом №1 від 11 листопада 2015 року здачі-приймання виконаних сейсморозвідувальних робіт МСГТ 2Д на Старобогородчанській площі згідно договору №75-15-УГ від 14.08.2015 року, який підписаний обома сторонами.

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідачем виконані роботи оплачені лише частково, у звязку з чим в останнього існує заборгованість перед позивачем за вказаним договором в розмірі 290 000 грн.

Слід зазначити, що вказаний борг вже був розтермінований за погодженням обох сторін відповідно до графіку погашення заборгованості з кінцевим терміном сплати 30 вересня 2016 року.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 290 000 грн. основного боргу за договором №75-15-УГ від 14.08.2015 року підставною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Поряд з тим, крім основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 150 грн. пені, 14 300 грн. інфляційних втрат, 4 221,31 грн. 3% річних та 52 010,38 грн. подвійної облікової ставки НБУ.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 588,08 грн. (із заявлених до стягнення 4 221,31 грн.). Одночасно вважає підставним висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення 14 300 грн. інфляційних втрат, оскільки позивачем не враховано погоджений сторонами графік погашення заборгованості, яким змінено строки сплати боргу за договором, а також не враховано, що у червні, липні 2016 року індекс інфляції становив менше одиниці (0,999 та 0,997 відповідно), отже мала місце дефляція.

Крім того, відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у п.5.3 Договору сторони погодили, що за порушення строку оплати виконаних робіт (п.2.4 Договору) замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,01 відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що є меншим ніж подвійна облікова ставка НБУ, з огляду на що, підставним є нарахування відповідачу пені в розмірі 0,01%, при цьому, погоджений в договорі розмір пені виключає можливість нарахування відповідачу додатково іншого розміру пені, в даному випадку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, як це здійснено позивачем. Протилежне суперечило б приписам статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Перевіривши розрахунок пені (в розмірі 0,01%), беручи до уваги положення ч.6 ст.232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, а також погоджений сторонами графік погашення заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про стягнення з відповідача на користь позивача 715,50 грн. пені (із заявлених до стягнення 5 150 грн.) та відмову в задоволенні вимоги про стягнення подвійної облікової ставки НБУ (52 010,38 грн.).

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 290 000 грн. заборгованості за договором №75-15-УГ від 14.08.2015 року, 715,50 грн. пені та 588,08 грн. 3% річних.

При прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Щодо доводів апелянта про порушення процедури досудового врегулювання спору, колегія суддів зазначає наступне:

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) розяснено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З огляду на наведене, твердження апелянта про обовязкове досудове врегулювання даного спору є безпідставним, оскільки останнє є правом сторін на врегулювання спору, при цьому, таке не може обмежити позивача на звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Більше того, матеріалами справи підтверджено, що сторони намагались врегулювати даний спір в досудовому порядку, зокрема і за ініціативою відповідача, шляхом підписання графіку погашення заборгованості за договором №75-15-УГ від 14 серпня 2015 року.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 20 грудня 2016 року по справі №914/2716/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/2716/16 повернути до Господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 06.04.2017 року

Головуючий-суддяЯкімець Г.Г.

Судді Бонк Т.Б.

ОСОБА_3