Постанова № 65816190, 03.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року Справа № 876/2372/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 31.01.2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання поновити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29.12.2016 року звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 01 січня 2016 року виплати їй щомісячної соціальної допомоги на неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 30% прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку відповідно до положень ст. 18-3 «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811-ХІІ в редакції від 18 грудня 2015 року, зобов'язати відповідача поновити нарахування і виплату їй, як особі, яка має статус одинокої матері, щомісячної соціальної допомоги на неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 30% прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку, починаючи з 01 січня 2016 року відповідно до положень ст.18-3 Закону України «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811-ХІІ в редакції на час призначення відповідної державної допомоги, стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 31.01.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги у сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що з 17 квітня 2014 року позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради як одержувач державної соціальної допомоги одиноким матерям на неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначена соціальна допомога була призначена позивачці у розмірі 30% прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811-ХІІ (зі змінами від 01.07.2007), статтею 18-3 якого визначено, що допомога на дітей одиноким матерям, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а прожитковий мінімум визначається Законом України «Про Державний бюджет» на кожен календарний рік. Позивач станом на 31 грудня 2015 року отримувала допомогу в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто в мінімальному розмірі, передбаченому діючим на той час законодавством.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» №911-VІІІ від 24 грудня 2015 року було скасовано гарантований розмір допомоги на дітей одиноким матерям та передбачено з 01 січня 2016 року нові умови набуття одинокими матерями права на отримання соціальної допомоги на дітей, зокрема, у розмірі, що дорівнює різниці між 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Згідно із абзацом другим пункту 34 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

Відповідно до статті 18-4 Закону України «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми» виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі: тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;тимчасового працевлаштування дитини. У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.

Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи із вимог статті 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Судом встановлено, що з 01 січня 2016 року відповідач припинив нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 соціальну допомогу на дитину, як одинокій матері.

Листами від 09 березня 2016 року №771/04 та №Г-696 від 29 грудня 2016 року позивачці було запропоновано звернутися до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради із заявою та відповідним пакетом документів для вирішення питання про поновлення виплати вказаної соціальної допомоги.

Однак як встановлено апеляційним судом вказані листи направленні без підтвердження про отримання із рекомендованим повідомленням, а тому не вважаються належним повідомленням позивачки. Щодо припинення виплати судом досліджується вищенаведені законодавчі умови, які не виникли у позивачки, а тому припинення виплати допомоги є протиправним.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Пред'явлені позивачем вимоги про визнання права на поновлення виплати з січня 2016 року одержуваної допомоги на дитину одинокій матері у зв'язку із зміною порядку визначення її розміру та визнання за нею права на звернення, однак звернулася із позовною заявою до суду 29.12.2016 року, а тому відповідно до статті 99 КАС України в межах звернення до суду, що становить шість місяців, колегія суддів задовольняє позовні вимоги, що гарантує дотримання і захист прав, свобод чи інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Тому апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню. Порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 31.01.2017 року у справі №165/2727/16-а провадження №2-а/165/36/17 - скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання поновити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги на неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради поновити нарахування і виплату ОСОБА_1, як особі, яка має статус одинокої матері, щомісячної соціальної допомоги на неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановленого на дитину відповідного віку, починаючи з 29 червня 2016 року відповідно до положень ст.18-3 Закону України «Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811-ХІІ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у сумі 1157 (одна тисяча сто п'ятдесят сім) грн. 52 коп. за рахунок бюджетних асигнувань управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради (бульвар Шевченка, 7, м. Нововолинськ, 45400, ЄДРПОУ 03191986).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку частини 3 статті 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст постанови виготовлено 05.04.2017 року