Постанова № 65815954, 04.04.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р.Справа № 916/36/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Ярош А.І.,

Суддів: Діброви Г.І., Ліпчанської Н.В.,

секретар судового засідання Маленкова О.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився, повідомлений належним чином;

від відповідача: ОСОБА_1, на підставі ордеру №ОД159586 від 03.01.2017р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ТК Кредит»

на ухвалу господарського суду Одеської області від 06 березня 2017року про залишення позову без розгляду

у справі № 916/36/17

за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ТК Кредит»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія ІНТАЛ»

про стягнення 22 901 124,36 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк "ТК КРЕДИТ" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення 22901124,36 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія ІНТАЛ" разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення по справі..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.01.17р. провадження по справі порушено, відстрочено сплату судового збору до 30.01.2017р. та зобовязано позивача надати оригінали документів доданих до позовної заяви (для огляду у судовому засіданні), докази сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 березня 2017 року у справі № 916/36/17 (суддя Літвінов С.В.) позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ТК Кредит» залишено без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України, з мотивів неподання доказів сплати судового збору в установленому розмірі та порядку у встановлений судом строк, та ненадання витребуваних судом документів.

Не погодившись з ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ТК Кредит» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції вимог чинного законодавства, неповне зясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також невірне застосування норм матеріального права, та просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області і винести нову ухвалу, якою продовжити строк оплати судового збору до винесення рішення у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд, дослідивши майновий стан позивача, встановив, що він перешкоджає сплаті судового збору та є належною підставою для надання відстрочки такої сплати. Позивачу було надано відстрочку для сплати судового збору до 06.03.2017 року.

Однак, на думку апелянта, суд не взяв до уваги, що позивач у клопотанні просив відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення по справі, що дало б можливість акумулювати необхідну суму коштів, для сплати судового збору.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив права банку на судовий захист, оскільки в статті 81 ГПК України визначено виключний перелік підстав для залишення позову без розгляду, серед яких несплата судового збору відсутня.

Крім того, апелянт вважає, що суд не взяв до уваги той факт що банк не має змоги оплатити суму судового збору до 06.03.2017 року у звязку зі скрутним майновим станом, а саме відсутністю коштів у розмірі 206 700 грн., що виходить за рамки кошторису.

Враховуючи, що провадження у справі було порушено з відстроченням сплати судового збору, АТ КБ «ТК Кредит» мав всі підстави просити суд про продовження відстрочення сплати судового збору до дати прийняття рішення по суті, що дало б можливість акумулювати необхідну суму коштів.

Представник апелянта в судове засідання 04.04.2017 року не зявився, хоча був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Пунктом 3.9.1 Постанови визначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, враховуючи викладене, оскільки ухвалу суду було направлено за адресою місцезнаходження позивача, його повідомлено належним чином про проведення судового засідання. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило.

За таких обставин, зважаючи на обмежений 15-денний строк розгляду апеляційних скарг на ухвали суду, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ТК Кредит» без участі представника апелянта.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.4.8, 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій.

При цьому, береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів для усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Обов'язковою умовою для залишення позову без розгляду є, за відсутності витребуваних судом документів, неможливість вирішення спору по суті.

Виходячи з наведених норм, перш ніж залишити позов без розгляду або продовжити розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами у разі неподання стороною витребуваних судом документів, суд має з'ясувати наявність поважних причин, що унеможливили виконання вимог суду.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК (п. 2.3 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України).

Також, відповідно до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про залишення без розгляду позову, виходячи з такого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За ст.8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк "ТК КРЕДИТ" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення 22 901 124,36 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія ІНТАЛ" разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору до прийняття судом рішення по справі.

Клопотання про відстрочення обґрунтоване неможливістю сплатити суму судового збору у звязку з важким фінансовим становищем позивача, а саме відсутністю на даний час у нього коштів у розмірі 206 700 грн.

Банк зазначав, що Постановою Правління НБУ №60/БТ від 09.02.2016 року АТ КБ «ТК Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних. У звязку з цим, позивач не здійснює господарської діяльності та знаходиться у скрутному фінансовому стані, і фактично прибутків не отримує. Відстрочення сплати судового збору дозволить акумулювати необхідну суму коштів.

Кошторис витрат, затверджений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, передбачає лише 208 052,85 грн. на оплату послуг нотаріусів та судового збору по іншим справам, та не передбачає додаткових витрат зі сплати судового збору по даній справі.

При цьому, на даний час ОСОБА_2 виплачує кредиторам суму заявлених та акцептованих вимог у розмірі 1 696 924 925,98 грн., та має понад 50 боржників, тому повинен вживати заходи, направлені на стягнення з боржників заборгованості в судовому порядку для задоволення заявлених вимог кредиторів та забезпечення здійснення ліквідаційної процедури.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України). Таким законом є Закон України "Про судовий збір".

Частиною 2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» встановлено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що ціна позову становить 22 901 124,36 грн., а позов було подано до суду 28.12.16 року згідно поштового конверту, сума судового збору, що підлягає до сплати, становить 206 700 грн.

Ухвалою господарського суду першої інстанції від 05.01.17р., відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та з урахуванням поданих позивачем доказів на підтвердження незадовільного майнового стану підприємства провадження по справі порушено, судом було відстрочено сплату судового збору до 30.01.2017р. та зобовязано позивача надати оригінали документів доданих до позовної заяви (для огляду у судовому засіданні), докази сплати судового збору в установленому розмірі та порядку.

27.01.2017 року позивач надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. 30.01.2017р. судове засідання по справі №916/36/17 не відбулося у звязку з перебуванням судді Літвінова С.В. на лікарняному з 24.01.2017р., будь-яких документів на виконання вимог ухвали суду на даний час до канцелярії суду не надходило.

Ухвалою суду від 28.02.2017р. розгляд справи призначено на 06.03.2017р. та повторно відстрочено сплату судового збору до 06.03.2017р., тобто на 6 днів, та знову зобовязано позивача надати оригінали документів доданих до позовної заяви (для огляду у судовому засіданні), докази сплати судового збору в установленому розмірі та порядку.

Згідно протоколу судового засідання від 06 березня 2017р., представник позивача зявився в судове засідання, але вимог ухвали суду від 28.02.2017 року не виконав, витребувані судом документи не надав.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом документи, необхідні для вирішення спору по суті та не надання доказів сплати судового збору в установленому розмірі та порядку, господарський суд першої інстанції позовну заяву Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк "ТК КРЕДИТ" залишив без розгляду.

При цьому, суд послався на положення, зокрема, ст.8 ЗУ «Про судовий збір», про можливість відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Втім, такі висновки господарського суду першої інстанції судова колегія вважає помилковими, з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "ОСОБА_3 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена.

Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "ОСОБА_3 проти України").

Отже, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Судова колегія зазначає, що залишаючи позовну заяву без розгляду, господарським судом першої інстанції не враховано доводи Банку про те, що він не може виконати обов'язок зі сплати судового збору через обставини, які від нього не залежать.

З матеріалів справи вбачається, що банківська ліцензія ПАТ КБ "ТК КРЕДИТ" відкликана і триває процедура ліквідації банку, операційна діяльність банку припинена, що підтверджується постановою Правління НБУ від 07.04.2016 року № 241 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "ТК КРЕДИТ", рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів від 08.04.2016 № 493 "Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ "ТК КРЕДИТ" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Судова колегія зауважує, що наведені обставини підтверджують фактичну неможливість виконання Банком обов'язку зі сплати судового збору та надання суду першої інстанції доказів з його сплати та є поважними причинами для відстрочення сплати судового збору.

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що ані до 31.01.2017 року, ані до 06.03.2017 року зазначені обставини не змінились.

Враховуючи викладене, залишаючи позовну заяву без розгляду, господарським судом першої інстанції не надано відповідної оцінки всім обставинам, на які посилався позивач щодо неможливості сплати ним судового збору.

Крім того, господарським судом першої інстанції також не враховано роз'яснення, які містяться у п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно яких якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Однак, судом першої інстанції не було застосовано вказаних положень законодавства.

Виходячи з наведеної правової позиції, судова колегія доходить висновку, що у суду першої інстанції після задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору не було процесуальних підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з несплатою судового збору на час вирішення спору, оскільки у даному випадку наступають інші правові наслідки, зазначені вище.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 917/995/15.

Відтак, для забезпечення реалізації заявником в господарському спорі принципу визначеного статтею 55 Конституції України щодо гарантування права на судовий захист, а також враховуючи доводи Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ТК Кредит» щодо обставин відсутності коштів на сплату судового збору з об'єктивних на те причин, а також роз'яснення, які містяться у п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", господарський суд першої інстанції не був позбавлений можливості стягнути несплачену суму судового збору під час прийняття судового рішення по суті спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ст. 81 ГПК України, а тому ухвала господарського суду Одеської області від 06 березня 2017 року підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, а справа № 916/36/17 - направленню на розгляд господарського суду Одеської області.

Керуючись ст.ст. 81, 99, п.2 ст.103, 104, 105, 106 ГПК України,

Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ТК Кредит» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 06 березня 2017 року у справі № 916/36/17 скасувати.

Справу № 916/36/17 направити на розгляд до господарського суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 06.04.2017 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.В. Ліпчанська