Постанова № 65815839, 05.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017 року Справа № 904/9742/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №2043 від 25.10.2016р.

від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №2512 від 02.12.2016р.

від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №1/81 від 03.01.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016р. у справі №904/9742/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_4 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 39133,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016р. у справі №904/9742/16 (суддя Ніколенко М.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_4 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу в сумі 39133,44 грн. та 1378,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Місцевий господарський суд виходив із того, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували відсутність його вини у затримці вагонів, натомість, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач (ПрАТ "ПІВНГЗК"), не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016р. у справі №904/9742/16, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до помилкового рішення судом, ґрунтуючись на висновках, зроблених після неповного та необ'єктивного з'ясування всіх дійсних обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати означене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Українська залізниця".

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що господарський суд при прийнятті оскарженого рішення не приділив уваги наявним доводам відповідача у їх сукупності, судом не було здійснено належного аналізу документального обґрунтування відсутності вини відповідача у затримці спірних вагонів на підходах до ст. Терни. Зазначає, що скаржник тільки тоді сплачує залізниці збір за зберігання вантажу та плату за користування вагонами за час їх затримки на станції призначення або на підходах до неї, коли буде доведено факт такої затримки з причин, що залежать від отримувача вантажу та з його вини. Натомість, за твердженням відповідача, залізниця мала можливість подати затримані за спірними наказами вагони на вільні в той час колії, що вбачається, як з наявних у справі доказів, так і з фактичних обставин, що спричинили затримку спірних вагонів. Вважає, що судом 24.11.2016р. безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про витребування від позивача належних доказів в обґрунтування позовних вимог, а саме: графіка руху поїздів та локомотивів по ст. Терни, графіка виконаного руху та витяги з журналів форми ДУ-3, ДУ-4. Таким чином, на думку скаржника, судом порушено вимоги ст.ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України, оскільки ПрАТ "ПІВНГЗК" було позбавлено можливості отримання будь-яких додаткових доказів в обґрунтування правомірності затримки спірних вагонів на підходах до ст. Терни. Також вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що диспетчер в порушення п. 16.6. розділу 16 ПТЕЗУ, ТРА, ЄТП не прийняв затримані вагони на підходах до станції ОСОБА_4 згідно спірних наказів №№504,505,506 на наявні вільні колії (більше п'яти), які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції. Крім того зазначає, що позивач неправомірно посилається на Акти загальної форми, що стосуються спірних наказів №№504,505,506, оскільки на момент видачі цих наказів вагони знаходились на шляху перевезення, тобто їх ще не було затримано та в технічному і комерційному відношенні вагони не були готові до видачі на під'їзний шлях ПрАТ "ПІВНГЗК". Також вважає, що судом не прийнято до уваги, що дії диспетчера з руху поїздів по затримці вагонів ґрунтуються безпосередньо лише на його особистій думці, суд не дав належної правової оцінки діям диспетчера, оскільки для цього потрібні спеціальні знання. Тому відповідач робить висновок, що вагони затримуються на шляху слідування без фактичного аналізу наявності вільних та зайнятих колій на станції призначення, а з метою "штучної затримки" вагонів з вини ПрАТ "ПІВНГЗК". На думку скаржника, судом не враховано, що на момент видачі наказів вільні колії на станції призначення були, а наявність локомотиву і вільних колій попутних станцій є обов'язком залізниці, а не одержувача вантажу ПрАТ "ПІВНГЗК". Вказує, що не врахувавши таких обставин, суд дійшов хибного висновку про наявність вини скаржника у затримці спірних вагонів, відтак і збір за зберігання вантажу та плату за користування вагонами нараховано позивачем неправомірно. скаржник вбачає помилковість висновків місцевого господарського суду, за наслідками чого, на його думку, було прийнято протиправне рішення, оскільки доводи ПрАТ "ПІВНГЗК" у їх сукупності судом були залишені поза увагою, отже таке рішення підлягає скасуванню.

Позивач (ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "ОСОБА_4 залізниця" ПАТ "Українська залізниця") у відзиві проти апеляційної скарги заперечує та вважає, що вина відповідача була доведена в повному обсязі. Позивач зазначає, що повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу відповідача зареєстровані у Книзі повідомлень ф.ГУ-2 і не пізніше 2-х годин після отримання повідомлення про прибуття на його адресу власних вагонів, ПрАТ "ПІВНГЗК" повинен був їх забрати на свою під'їзну колію з передавальних колій, які є приймально-відправними. Вказує, що факти затримки вагонів на станції ОСОБА_4 з вини відповідача засвідчені в актах загальної форми ГУ-23, які наведені в якості доказу правомірності нарахування спірної суми у позовній заяві. Позивач зазначає, що в нормативних документах не передбачено при нарахуванні плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу потрібно враховувати проміжки часу між технологічними операціями з вагонами, час обробки вагонів та наявність вільних колій на станції призначення. Позивач наголошує на тому, що ані в договорі, ані в жодному іншому нормативному документі не зазначено зобов'язання залізниці займати виключно всі колії станції призначення. Навпаки, для забезпечення нормальної роботи, на станції ОСОБА_4 повинні бути вільні колії не тільки для обгону локомотива, а й для проведення маневрових робіт, прийняття для відправлення навантажених і порожніх власних вагонів і парку УЗ, які ПрАТ "ПІВНГЗК" пред'являє залізниці для перевезення, для видачі одержувачам прибулих вантажів, підготовки вагонів в комерційному і технічному відношенні вагонів перед пред'явленням до забирання на під'їзну колію та інших технологічних процесів пов'язаних з перевезенням вантажів. Позивач вказує, що згідно наказу ДП "ОСОБА_4 залізниця" №99-К від 17.12.1999р. "Про введення переліку відомостей, що становлять конфіденційну інформацію на ОСОБА_4 залізниці", графіки руху поїздів, графіки виконаного руху поїздів входять до переліку відомостей, що мають гриф "конфіденційно", через що графіки для огляду, ознайомлення та копіювання залізниця надати не може. Щодо надання Журналу форми ДУ-3, позивач зазначає, що вказаний Журнал ведеться працівниками станції в одноособовому порядку для обліку прибулих поїздів та містить відомості лише про прибуття поїздів (зазначається номер поїзду та колія) і не відображає всієї роботи станції, пов'язаної з підготовкою вагонів для передачі на під'їзну колію, відправлення чи проведення маневрових робіт чи будь-яку іншу необхідну інформацію. При цьому Журнал форми ДУ-3 не являється доказом правомірності затримки вагонів на підходах до станції призначення, не містить інформацію підтверджуючу або спростовуючи вину відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення. Позивач вважає, що вина вантажовласника підтверджується актами загальної форми ГУ-23, витягами із Книг повідомлення про прибуття вантажу ф.ГУ-2, повідомленнями про затримку вагонів, наказами на затримку вагонів, відомостями плати за користування вагонами ф.ГУ-46, накопичувальними картками ф.ФДУ-92, накладними, оформленими у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів: п.п. 3, 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст.ст. 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України. Позивач погоджується в частині твердження відповідача, що деякі Акти загальної форми (наприклад, 2009,2014,2018,2026,2030,2032…) було складено після видачі спірного наказу 504 на затримку вагонів на станціях підходу і датовані вони від 22-23 квітня 2016р., але зазначає, що їх залучено до справи не у якості підтвердження правомірності видачі наказу №504 від 21.04.2016р., а у якості підтвердження їх правомірної тривалої дії, оскільки наказ діяв до 24.04.2016р. Вказує, що на початок дії наказу діяли інші акти загальної форми, які було складено раніше: 1996,2001,2002,2003,2004,2011,2022,2024.

Під час судових засідань представники відповідача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, а представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили оскаржене рішення місцевого господарського суду залишити без змін. За результатами перегляду даної справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом у судовому засіданні 05.04.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, між Державним підприємством "ОСОБА_4 залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", в особі Регіональної філії "ОСОБА_4 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (Власник колії), укладено договір №ПР/М-12-2/14-1438НЮдч від 21.09.2012р. про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції ОСОБА_4 і Рядова ДП "ОСОБА_4 залізниця" з відповідними протоколами узгодження розбіжностей від 12.06.2013р. та від 10.07.2013р. (а.с.121-125 т.1).

Пунктом 1 вказаного вище Договору сторонами погоджено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить Власнику, що примикає до станцій ОСОБА_4 залізниці: ОСОБА_4 - стрілками №№2,4,6 до колій №6 та №8 станції ОСОБА_4; Рядова - стрілкою № 8 до колії № 6 станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено: По станції ОСОБА_4: біля: маневрового світлофору М-10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки № 2 станції ОСОБА_4; маневрового світлофору М-8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки №4 станції ОСОБА_4; маневрового світлофору М-6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика №6 станції ОСОБА_4. По станції Рядова: біля: вхідного світлофору ЧК, розташованого на відстані 500м від вістряка стрілки №8 станція Рядова.

Відповідно до п. 5 Договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій ОСОБА_4, Рядова здійснюється: порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години; порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; інші вагони - за повідомленнями, які передає відповідальний працівник Залізниці прийомоздавальнику Власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2. У разі здавання вагонів Залізницею Власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу передача вагонів здійснюється поза інтервалом.

Згідно п. 6 Договору вагони, що прибули на станцію ОСОБА_4 залізниці для ПАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції ОСОБА_4, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом Власника колії.

Вагони, що прибули на станцію Рядова ОСОБА_4 залізниці для ПАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VІ, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом Власника колії.

Пунктом 7 Договору встановлено, що вагони на під'їзні колії ПАТ "ПІВНГЗК" передаються у кількості не більше 240 осей і не менше 60 осей. Передача вагонів під навантаження з меншою кількістю осей дозволяється тільки за згодою Власника колій.

В п. 8 Договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання Власник колії повідомляє Залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього залізничного транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання вагонів до здачі, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113.

В п. 11 Договору сторонами узгоджено, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до пункту 15 Договору, Власник колії сплачує Залізниці: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва №1); за зберігання вантажів у вагонах - разі затримки їх з причин, залежних від Власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується не залежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

Цей договір укладається терміном на 5 років і діє з моменту його підписання сторонами. Термін дії з 29.10.2012р. до 28.10.2017р. (п. 20 Договору).

В квітні 2016 року залізницею за накладними (а.с.126-176 т.1) було прийнято до перевезення на адресу одержувача - ПАТ "Північний ГЗК" порожні власні вагони.

По прибутті вагонів на станцію призначення ОСОБА_4 позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2 (а.с.44-97 т.1).

Однак на шляху прямування дані вагони були затримані, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Північний ГЗК" на свою під'їзну колію по причині скупчення вагонів на станції ОСОБА_4 і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, на наступних станціях:

- Грекувата (за наказом №504 від 21.04.2016р. о 17 год. 42 хв. були затримані вагони №№ голова 56521230 хвіст 53567087 у кількості 34 вагонів індекс поїзда 4670-599-4573 з вантажем на своїх осях, поїзд №3502);

- Рядова (за наказом №505 від 24.04.2016.2016р. о 09 год. 30 хв. були затримані вагони №№ голова 56482185 хвіст 53567087 у кількості 59 вагонів індекс поїзда 4670-599-4573 з вантажем на своїх осях, поїзд №3502);

- Рядова (за наказом №506 від 24.04.2016.2016р. о 21 год. 02 хв. були затримані вагони №№ голова 59180240 хвіст 55117915 у кількості 36 вагонів індекс поїзда 4572-43-4573, з вантажем на своїх осях, поїзд №3503).

Про затримку вагонів відповідачу були вручені відповідні повідомлення про затримку вагонів:

- за наказом №504 повідомлення №170, отримане відповідачем 21.04.2016р. о 18:20 год. (а.с.32 т.1);

- за наказом №505 повідомлення №171, отримане відповідачем 24.04.2016р. о 10:00 год. (а.с.33 т.1);

- за наказом №506 повідомлення №172, отримане відповідачем 24.04.2016р. о 21:20 год. (а.с.34 т.1).

Вказані повідомлення №№170, 171 підписані представниками відповідача із зауваженням про затримку вагонів на шляху прямування з незалежних від ПАТ "ПІВНГЗК" причин та про готовність прийняти вагони на момент видачі наказів №№504, 505, а при підписанні повідомлення №172 крім вищезазначеного, представником відповідача було зауважено, що на момент видачі наказу №506 про затримку вагонів по станції ОСОБА_4 були вільні колії №3, 7.

За фактом затримки станціями Грекувата та Рядова в порядку передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №13 від 21.04.2016р. (а.с.35 т.1), №34 від 24.04.2016р. (а.с.36 т.1), №35 від 24.04.2016р. (а.с.37 т.1), акти загальної форми ГУ-23 №64 від 21.04.2016р. (а.с.38 т.1), №34 від 24.04.2016р. (а.с.39 т.1), №35 від 24.04.2016р. (а.с.40 т.1).

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №13 від 21.04.2016р., затримані вагони, що прибули поїздом №3502 20.01.2016р. о 08 год. 50 хв. відправлені поїздом №3502 24.04.2016р. о 02 год. 50 хв.

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №34 від 24.04.2016р., затримані вагони, що прибули поїздом №3502 24.04.2016р. о 3 год. 25 хв. відправлені поїздом №3501 24.04.2016р. о 20 год. 58 хв.

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а №35 від 24.04.2016р затримані вагони, що прибули поїздом №3503 24.04.2016р. о 15 год. 20 хв. відправлені поїздом №3503 25.04.2016р. о 13 год. 50 хв.

За час затримки вагонів з вини вантажовласника позивачем було нараховано плату за користування спірними вагонами у розмірі 38169,60 грн. та збір за зберігання вантажу у розмірі 963,84 грн. за відомостями форми ГУ-46 №№ 25049148, 27049149, 28049150 (а.с.25-30 т.1) та по накопичувальній картці форми ФДУ-92 №20079041 (а.с.31 т.1).

Відомості плати за користування вагонами та накопичувальна картка працівниками відповідача було підписано з зауваженням, що вагони затримані на шляху перевезення по незалежних від ПАТ "ПІВНГЗК" причинах, з нарахованою сумою не згодні, є вільні колії для приймання затриманих вагонів.

Відтак, предметом спору є вимога Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_4 залізниця" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями абзацу 1 статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно ч.ч. 1, 2 та 7-9 статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Пунктом 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва №1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

За приписами п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №113 від 25.02.1999р., облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф.ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п. 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Згідно п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення №504 від 21.04.2016р., №505, №506 від 24.04.2016р. були видані через наявність на коліях станції призначення ОСОБА_4 неприйнятих відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу та які заважали залізниці виконувати технологічні операції з вантажами. За цим фактом станціями затримки Рядова, Грекувата у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №13 від 21.04.2016р., №34 від 24.04.2016р., №35 від 24.04.2016р., а також акти загальної форми ГУ-23 №64 від 21.04.2016р., №34 від 24.04.2016р. та №35 від 24.04.2016р., в яких засвідчено факти скупчення вагонів по станції призначення ОСОБА_4 з вини вантажоодержувача.

Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення ОСОБА_4 представникам відповідача вручено в порядку і строки, визначені, абзацом 4 пунктом 10 розділу III Правил користування вагонами та контейнерами. Накази на початок і кінець затримок надавались, враховуючи наявність (відсутність) затримок в просуванні вагонів, які слідують на адресу підприємства, з метою уникнення заторів на шляху прямування через скупченість вагонів з вини цього підприємства. Позивачем надано докази повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу ПАТ "Південний ГЗК", які зареєстровані у книзі повідомлень форми ГУ-2. За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 25049148, 27049149, 28049150 та збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 №20079041 на загальну суму 39133,44 грн.

В силу ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів на станціях підходу та викладених у відомостях ф. ГУ-46 та накопичувальних картках зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування вагонами та контейнерами. Письмові зауваження представників відповідача, викладені ними при підписанні відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток, не свідчать самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих зауваженнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.

Так факти скупчення вагонів через несвоєчасного забирання відповідачем з колій станції призначення на свою під'їзну колію вантажів, які прибули на його адресу, підтверджується вказаними вище актами загальної форми ГУ-23 №64 від 21.04.2016р., №34 від 24.04.2016р. та №35 від 24.04.2016р. та є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст. 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору або іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони та доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника скаржник зі свого боку не надав.

Що стосується доводів скаржника про те, що затримка вагонів відбулася з вини залізниці, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. При цьому, підпунктом 14.2.1. пункту 14.2. Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 30.08.2005р. за №5076 визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути вільними. Визначеної Договором домовленості між залізницею та ПрАТ "Північний ГЗК" про незайнятість всіх або певних колій також не існує.

Таким чином, наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями ЄТП.

Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, у т.ч. поїздів відповідача.

Крім того, наявність вільних під'їзних колій на станції призначення ОСОБА_4, з урахуванням відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження вживання ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме вини останнього у такому скупченні, внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.

Щодо визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що це питання відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера до руху поїздів. При цьому надати пояснення щодо фактичної затримки спірних вагонів та неможливості доставити затримані за наказами вагони до колій станції призначення може будь-який поїзний диспетчер шляхом вивчення графіків виконаного руху поїздів за певний період часу на конкретній ділянці.

До матеріалів справи позивачем надані пояснення поїзних диспетчерів залізниці з обґрунтуванням обставин затримки спірних вагонів та неможливості їх доставити на станцію призначення (а.с.53-55 т.2), з яких вбачається, що у своїх діях вони керувалися обстановкою на конкретній ділянці, при цьому мали заздалегідь передбачати рух усіх поїздів та сукупність усіх технологічних операцій як на спірній та суміжній ділянках залізниці загального користування, так і на під'їзних коліях відповідача.

Вантажоодержувач зі своєї сторони повинен надавати суду документально підтверджені відомості про те, з яких причин готові до передавання на під'їзну колію і оброблені порожні власні вагони на його адресу простоювали на станції призначення більше нормативного часу і не забиралися на під'їзну колію. Проте відповідач зі своєї сторони таких доказів до матеріалів справи не надав.

За таких обставин, висновок відповідача про можливість у позивача доставити спірні вагони на станцію призначення внаслідок наявності вільних колій слід визнати таким, що має односторонній характер та не підтверджений належними докзами.

Судова колегія також вважає правомірною відмову місцевим господарським судом в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача графіку руху поїздів по вузлу ОСОБА_4 на дату затримки вагонів, графіку виконаного руху по вузлу ОСОБА_4, у тому числі зайнятість приймально-відправних колій, витягу з журналу форми ДУ-3 на момент прибуття поїзду, витягу з журналу форми ДУ-4 на момент прийняття поїзду, оскільки акти загальної форми ГУ-23, акти про затримку вагонів форми ГУ-23а, витяги із Книг повідомлення про прибуття вантажу форми ГУ-2, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, накопичувальна картка форми ФДУ-92 та накладні, додані до матеріалів справи є достатніми доказами правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Також, з огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, колегія суддів відхиляє решту доводів відповідача, наведених в обґрунтування апеляційної скарги, які зводяться до оцінки дій диспетчерів з руху поїздів під час затримки означених вагонів, оскільки, як зазначено вище, для аналізу таких дій необхідно враховувати не лише наявність вільних колій на станції призначення в момент видання наказу про затримку вагонів на підходах до такої станції, а й низку інших чинників, які впливають на рух усіх поїздів та технологічних операцій як на спірній та суміжній ділянках залізниці загального користування, так і на під'їзних коліях відповідача, без встановлення яких неможливо дослідити та встановити факт "штучної затримки" вагонів з вини відповідача.

Відтак лише безпосереднє дослідження судом графіків руху поїздів на конкретній ділянці, щодо яких місцевий господарський суд доречно відзначив, що згідно наказу ДП "ОСОБА_4 залізниця" №99-К від 17.12.1999р. графіки руху поїздів входять до переліку відомостей, що мають гриф "конфіденційно", не надасть можливості перевірити правильність дій диспетчерів залізниці.

Таким чином, відповідачем наявними матеріалами справи не доведена відсутність своєї вини у спричиненні скупчення вагонів на станції призначення ОСОБА_4 залізниці, тому твердження відповідача про відсутність законних підстав для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу під час затримки вагонів на підходах до неї - підлягає відхиленню, як необґрунтоване.

Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про правомірність нарахування залізницею плати за користування вагонами в сумі 38169,60 грн. та збору за зберігання вантажу в сумі 963,84 грн.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ПАТ "Українська залізниця" стала правонаступником ДП "ОСОБА_4 залізниця" в особі регіональної філії "ОСОБА_4 залізниця".

Відповідно до частини 4 статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворено постановою Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014р., Додатком 1 до якої затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено позивача. До переліку, зокрема, увійшло Державне підприємство "ОСОБА_4 залізниця" (код ЄДРПОУ 01073828).

Постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02.09.2015р. "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" був затверджений статут Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", відповідно до пункту 2 якого товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200. Пунктом 12 Статуту визначено, що товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

21.10.2015р. відповідно до чинного законодавства відбулася державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815). До даних "про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" увійшло й Державне підприємство "ОСОБА_4 залізниця". Регіональна філія "ОСОБА_4 залізниця" (код ЄДРПОУ ВП 40081237) значиться як відокремлений підрозділ юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

18.08.2015р. Міністерством інфраструктури України відповідно до статті 107 Цивільного кодексу України був затверджений передавальний акт Державного підприємства "ОСОБА_4 залізниця", згідно з яким правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків підприємства після його реорганізації шляхом злиття переходять до Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

01.12.2015р. було складено заключний передавальний акт, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" прийняло майно, правонаступництво щодо якого, у тому числі всі права та обов'язки, переходило до останнього. Тобто, нова юридична особа - Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" була створена та набула право/дієздатності, зокрема, й у спірних правовідносинах, за визначеною законодавчими приписами процедурою.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, в тому числі й ті, що засвідчують право особи на звернення до суду з позовом. У спірних відносинах саме факт створення, реєстрації та набуття Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" прав та обов'язків за передавальними актами, як одна з підстав для звернення до суду з цим позовом, має значення для вирішення спору, тоді як внесення до ЄДР відомостей про припинення Державного підприємства "ОСОБА_4 залізниця" не впливає на визначення моменту матеріального правонаступництва Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", адже зі змісту Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та Цивільного кодексу України вбачається, що створення нової юридичної особи в результаті злиття, набуття нею прав та обов'язків правопопередників, є складовими процесу цього виду реорганізації, які за часом виникнення, передують моменту державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття, визначеного нормою частини 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Тобто, у разі злиття, поділу, приєднання підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається днем підписання передавального або розподільного акта чи балансу, і тому може не співпадати у часі з моментом включення запису про припинення юридичної особи до державно реєстру.

Відтак, оскільки приписи зазначених вище нормативних актів не визначають іншого моменту для набуття юридичною особою право/дієздатності, реалізація суб'єктом господарювання прав, фактично набутих у визначений законом спосіб, є безумовною підставою, зокрема і для їх судового захисту в порядку визначеному Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016р. у справі №904/9742/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 06.04.2017р.

Головуючий суддяІ.М. Подобєд

СуддяЛ.П. Широбокова

СуддяЕ.В. Орєшкіна