Постанова № 65815822, 04.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017 року Справа № 904/11137/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від прокурора: Волкогон Т.В. прокурор відділу ( посв. від 05.06.2013 р. № 017508 )

від позивача: ОСОБА_1 представник ( дов. від 28.12.2016 р. № 7/10-2564 )

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від третьої особи-1: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від третьої особи-2: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від третьої особи-3: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від третьої особи-4: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС - КЛУБ"

на рішення у господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 р. у справі

за первісним позовом:

Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС - КЛУБ", м. Дніпро

за участю:

третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНІНВЕСТГРУПП", м. Кривий Ріг

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, м. Дніпро

третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКЕТГРУП", м. Київ

третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "АГЕНСТВО З ПИТАНЬ НОТАРІАТУ ОСОБА_2",

м. Дніпро

про витребування майна

за зустрічним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ", м. Дніпро

до Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави

в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні власністю

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС - КЛУБ" про витребування майна.

Ухвалою суду від 19.12.2016 р. прийнято та призначено до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" до Першого заступника прокурора Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні власністю.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 р. ( суддя Ніколенко М. О. ) у справі № 904/11137/16 первісний позов задоволено. Витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю РЕНЕССАНС-КЛУБ на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради нежитлове приміщення № 38, розташоване на першому поверсі поз.1-12, І-лоджия, ІІ- лоджия, ІІІ - лоджия, а-ганок житлового будинку 32 (літ. А-9) по вулиці Діївська велика ( раніше - вулиця братів Трофімових ) в м. Дніпро, загальною площею 120,6 кв. м. ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 76441112101). Стягнуто з ТОВ РЕНЕССАНС-КЛУБ на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір в розмірі 2 136,73 грн. Зустрічний позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки ТОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" не виконало вимоги ухвали суду - надати у судове засідання докази сплати судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у Відповідача, як добросовісного набувача в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю РЕНЕССАНС-КЛУБ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2016 р. скасувати, в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, Відповідач зазначає на те, що суд першої інстанції без достатніх правових підстав застосував положення статті 35 ГПК України, а обставини викладені в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/5752/2012 не є преюдиційними та мали бути досліджені судом при розгляді даної справи. Спірне нерухоме майно на момент визнання банкрутом комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпропетровська, залишалось закріпленим за ним на праві повного господарського відання, тому відповідно до ст.ст. 74, 78, 219 ГК України та ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації. Вимоги Позивача про витребування нерухомого майна у ТОВ «Ренессанс-клуб», на підставі ст. 388 ЦК України, не можуть бути задоволені тому, що майно не може бути витребуване як таке, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Визнання недійсним договору не свідчить про відсутність волі власника, виключно з наявністю якої закон повязує можливість витребування майна у добросовісного набувача. Господарський суд Дніпропетровської області розглядаючи спір по суті, не надав належної правової оцінки заявленому клопотанню Відповідача про застосування строків позовної давності. Оскільки, ТОВ «Ренессанс-клуб» є добросовісним набувачем та не є особою винною ані в недійсності правочину, ані особою внаслідок неправомірних дій якою виник спір, то покладення судового збору на Відповідача є таким, що суперечить ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що доводи апеляційної скарги зводяться до оспорювання фактів, які вже встановлені судовими рішеннями у справі № 38/5005/5752/2012. Дніпропетровською міською радою не приймалося рішення щодо відчуження спірного майна, тому воля власника майна відсутня. Спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею шляхом включення до ліквідаційної маси комунального підприємства, яке безпідставно обліковувало його на своєму балансі та не мало на нього жодних речових прав.

Представник Позивача у судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Треті особи відзиви на апеляційну скаргу не надали, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 р. у справі № 904/11137/16, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 14.03.2017 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 р. у справі № 904/11137/16, розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.04.2017 р.

У судовому засіданні проведеному 04.04.2017 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 р. Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів, яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 р. затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках ( розділи І XIII ), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 р. територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/5829/13-ц від 14.05.2013 р. за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 р. та рішення Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 р. відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 19.06.2013 р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 38, розташоване на першому поверсі поз. 1-12, І-лоджия, ІІ-лоджия, ІІІ-лоджия, а-ганок житлового будинку 32 (літ. А-9) по вулиці Діївська велика ( раніше - вулиця братів Трофімових ) в м. Дніпро, загальною площею 120,6 кв. м.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України ).

Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Так, на виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 р., передано об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, КВЖРЕП Ленінського району на баланс КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю.

Необхідність передачи об'єктів була обґрунтована реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012 р. відкрито провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району.

Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011р. КВЖРЕП Ленінського району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 р. у справі № 38/5005/5752/2012 КВЖРЕП Ленінського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором КВЖРЕП Ленінського району призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 38, розташоване на першому поверсі поз. 1-12, І-лоджия, П-лоджия, Ш-лоджия, а-ганок житлового будинку 32 (літ. А-9) по вулиці Діївська велика (раніше - вулиця братів Трофімових) в м. Дніпро, загальною площею 120,6 кв. м. з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею Регіональна універсальна біржа торгів з продажу нежитлового приміщення № 38, розташованого на першому поверсі поз. 1-12, І-лоджия, ІІ-лоджия, ІІІ-лоджия, а-ганок житлового будинку 32 (літ. А-9) по вулиці Діївська велика (раніше - вулиця братів Трофімових) в м. Дніпро, загальною площею 120,6 кв.м, оформлених протоколом № 24 від 27.12.2012, та переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю МАРКЕТГРУП.

На підставі протоколу № 24 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 38, розташованого на першому поверсі поз. 1-12, І-лоджия, ІІ-лоджия, ІІІ-лоджия, а-ґанок житлового будинку 32 (літ. А-9) по вулиці Діївська велика (раніше - вулиця братів Трофімових) в м. Дніпро, загальною площею 120,6 кв.м. - 25.07.2013 р. між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району Дніпропетровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю МАРКЕТГРУП укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 38, розташованого на першому поверсі поз.1-12, І-лоджия, ІІ-лоджия, ІП-лоджия, а-ганок житлового будинку 32 (літ. А-9) по вулиці Діївська велика ( раніше - вулиця братів Трофімових ) в м. Дніпро, загальною площею 120,6 кв. м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 5338, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району, задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута низки об'єктів нерухомого майна комунальної власності, його продажу з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.

Зокрема, рішенням господарського суду визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району арбітражного керуючого ОСОБА_6 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення № 38, розташованого на першому поверсі поз. 1-12, І-лоджия, ІІ- лоджия, ІІІ-лоджия, а-ганок житлового будинку 32 ( літ. А-9) по вулиці Діївська велика ( раніше - вулиця братів Трофімових ) в м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 р. Товарною біржею Регіональна універсальна біржа з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 38, розташованого на першому поверсі поз. 1-12, І-лоджия, ІІ-лоджия, ІІІ-лоджия, а-ганок житлового будинку 32 ( літ. А-9 ) по вулиці Діївська велика ( раніше - вулиця братів Трофімових) в м. Дніпро, оформлених протоколом № 24 від 27.12.2012 р. та визнано недійсним Договір купівлі-продажу № 5338 від 25.07.2013 р., зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, укладений між ліквідатором-арбітражнимкеруючим ОСОБА_7 та ТОВ МАРКЕТГРУП з відчуження спірного нежитлового приміщення.

З урахуванням, положень ч. 4 ст. 8 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/5752/2012 є такою, що набрала законної сили.

Зазначене в позові нерухоме майно було відчужене Товариством з обмеженою відповідальністю МАРКЕТГРУП на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РЕГІОНІНВЕСТГРУПП за Договором купівлі-продажу № 5078 від 24.10.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Далі, нежитлове приміщення № 38, розташоване на першому поверсі поз. 1-12,1-лоджия, ІІ-лоджия, ІІІ-лоджия, а-ганок житлового будинку 32 ( літ. А-9 ) по вулиці Діївська велика ( раніше - вулиця братів Трофімових) в м. Дніпро було відчужено ТОВ РЕГІОНІНВЕСТГРУПП на користь ТОВ РЕНЕССАНС-КЛУБ за Договором купівлі-продажу № 1777 від 28.07.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника про безпідставне застосування місцевим господарським судом ст. 35 ГПК України та необхідність доказування в даній судовій справі факт правомірності чи неправомірності дій арбітражного керуючого щодо нерухомого майна.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищим господарським судом України в постанові пленуму від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розяснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом ( п. 2.6 ).

Вищенаведені обставини щодо безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро обєкту нерухомого майна шляхом його відчуження стали підставою для подання позову про витребування майна.

Ч. 1 ст. 317 ЦК України встановлено належність власникові права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. . Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ст. 658 ЦК України продавцем за договором може виступати особа, що є власником товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

За приписами ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ст. 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Ст. 143 Конституції України і ст. 327 ЦК України закріплено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97 Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

За змістом ч. 5 ст. 60 наведеного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу.

Ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Наведений правовий аналіз свідчить про необхідність прийняття рішення про відчуження нерухомого майна його власником Дніпропетровською міською радою. Відповідне рішення щодо продажу спірного обєкта в матеріалах справи відсутнє. Крім того, незаконність набуття права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу Відповідачем, встановлено по справі № 38/5005/5752/2012.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на розяснення, надані пленумом Вищого господарського суду України в п. 2.15. постанови від 29.05.2011 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями), в яких зазначено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах № 916/2129/15 від 05.10.2016 р., № 916/2131/15 від 25.01.2017 р. дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього ( ст. 330 ЦК України ).

Ч. 1 ст. 388 ЦК України визначені випадки на витребування майна від добросовісного набувача власником. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України).

Таким чином, Дніпропетровська міська рада здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності від імені територіальної громади виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, тобто без прийняття відповідного рішення, не є вираженням волі територіальної громади.

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність правової оцінки суду на заявлене ТОВ Ренессанс-Клуб клопотання про застосування строків позовної давності.

Зазначене не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки матеріали справи не містять відповідного клопотання сторони.

Позовною давністю згідно ст. 256 ЦК України є строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу.

Ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно п. 25 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. №01-8/211 Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України господарський суд за власною ініціативою не має права застосовувати позовну давність.

Посилання Відповідача в апеляційній скарзі на сплив строку позовної давності також не може вважатись заявленими у суді апеляційної інстанції, оскільки відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. N10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів (із змінами і доповненнями) у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

За вимогами ч. 3 ст. 101 ЦК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

До того ж Вищим господарським судом України в постанові від 26.04.2016 р. в справі № 916/2129/15 зроблено висновок, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність ( ст. 344 ЦК України ). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються. З наведеним висновком погодився і Верховний Суд України при перегляді справи ( постанова від 05.10.2016 р. № 3-604гс16 ).

Інші доводи наведені в апеляційній скарзі також є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції.

ТОВ РЕНЕССАНС-КЛУБ подало зустрічний позов до Прокуратури Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні власністю з клопотанням про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою суду від 19.12.2016р. зустрічний позов прийнято судом. Відповідачу було в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору відмовлено та зобов'язано ТОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" сплатити судовий збір до 20.12.2016 р. надати у судове засідання докази сплати судового збору. Вимоги ухвали суду Відповідач не виконав. Тому, суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ "РЕНЕССАНС-КЛУБ" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

За встановлених обставин і наведених правових норм місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНЕССАНС-КЛУБ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 р. у справі № 904/11137/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 06.04.2017 року

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяВ.О. Кузнецов

СуддяО.В. Чус