Рішення № 65815113, 29.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/470/17 Справа № 201/4700/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Баранніка О.П., Максюти Ж.І.,

при секретарі Гулієву М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району м. Дніпропетровська на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району м. Дніпропетровська про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що внаслідок аварії системи центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), каналізації, що мала місце 19 жовтня 2015 року на горищі житлового багатоповерхового будинку №4 по вул. Абхазька у м. Дніпропетровську, відбулось залиття квартири №100, належної на праві власності ОСОБА_2 Вартість матеріальної шкоди спричиненої ОСОБА_2 залиттям квартири визначена звітом спеціаліста у розмірі 30385,00 грн. Тому, з урахуванням уточнень, позивач просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 32835,00 грн., моральну шкоду у розмірі 15000,00, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. (а.с.1-3, 79).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 32835,00 грн., з яких 30385,00 грн. розмір шкоди завданої залиттям, 1700,00 грн. вартість послуг оцінщика, 750,00 грн. вартість послуг з дезінфекції; стягнуто з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн., в задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі КВЖРЕП Жовтневого району м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та необхідності часткового скасування оскаржуваного рішення з ухваленням у скасованій нового, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 (дівоче прізвище Самофалова) на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 22 червня 1998 року за реєстровим №5318, на праві власності належить квартира №100, розташована в будинку №4 по вул. Абхазькій у м. Дніпропетровську (а. с. 9-10, 20).

19 жовтня 2015 року на горищі житлового багатоповерхового будинку №4 по вул. Абхазька у м. Дніпропетровську сталася аварія на системі центрального опалення, внаслідок чого відбулось залиття квартири №100 та, як наслідок пошкодження стелі, стін тощо в приміщеннях квартири. Викладене підтверджується актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), каналізації, складеного 20 жовтня 2015 року комісією комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району м. Дніпропетровська (а. с. 21).

Згідно зі звітом про оцінку розміру матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1, складеним 03 листопада 2015 року, обсяг такої шкоди дорівнює 30385,00 грн. (а. с. 22-54).

Апеляційним судом також встановлено, що у грудні 2015 року, тобто до ухвалення оскаржуваного рішення судом, позивачка здійснила ремонт своєї квартири, у зв"язку з необхідністю усунення наслідків залиття.

Сума коштів, яка підтверджена належними доказами, що була витрачена на відновлювальний ремонт квартири АДРЕСА_2, становить 5790,84 грн., а саме: шпалери вінілові на флізеліні, НР фініш, клей флізеліновий сплачено 1013,19 грн. (а.с. 144), респіратор пилозахисний 49,4 грн., рукавички 21,2 грн., мішки для сміття 84,9 грн. (а.с. 145), плівка 47,6 (а.с. 146), пензель плоский 8,95 грн., сітка абразивна 34,2 грн. (а.с. 147), мішок 4,9 грн., сатенгіпс 44,0 грн., A_uastop e_pert 79,0 грн., фарба Снєжа 147,0 грн., biotol home 199,9 грн., шліфувальний папір 20,6 грн., шуруп універсальний 20,83 грн., шпаклівка біла 14,88 грн. (а.с. 148), клей міцний, дюбель ударний, шкант, серветка для прибирання, клей флізеліновий, шпалери вінілові на флізеліновій основі, профіль для стелі сплачено 1655,28 грн. (а.с. 149), плівка прозора 33,4 грн. (а.с. 150), шпалери 572,0 грн. (а.с. 151), виконання робіт з профілактичної дезінфекції 750,00 грн. (а.с. 154), фарба акрилова, колорант сплачено 624,50 грн., клей 76,0 грн., сітка ортофлекс 89,0 грн. (а.с. 170), стрічка малярна 44,5 грн., пігмент колор 16,5 грн., плінтус алюміній 85,41 грн., заглушка на плінтус 7,83 грн., угол на плінтус 3,92 грн. (а.с. 172).

Зазначені вище витрати підтверджені копіями квитанцій, які наявні в матеріалах справи, оригінали були оглянуті апеляційним судом в судовому засіданні.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача частково визнано позов; представник зазначила, що відповідач готовий відшкодувати позивачці матеріальну шкоду за залиття її квартири у розмірі6981,54 грн.; викладене стверджується звукозаписом та журналом судового засідання апеляційного суду від 29.03.2017 року.

Статтею ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За частиною 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобовязаний допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку.

Також згідно до п. 2, 4 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобовязаний вчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, повязаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини.

Відповідно до ч.1 ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такоїж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 1192 цього ж Кодексу встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року, передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобовязаний проводити за власні кошти ремонт квартири, житлового приміщення у гуртожитку, використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, гуртожитку, порушують умови проживання громадян (п.7 Правил).

Згідно п. 22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення встановлені точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, такими точками у багатоквартирному будинку є послуги з централізованого опалення відгалуження від стояків у межах квартири; постачання холодної і гарячої води після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача; водовідведення зливний отвір санітарно-технічних приладів.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує розяснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами та доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5), згідно з яким ця шкода визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи викладене, місцевим судом правильно встановлено факт доведеності вини відповідача у залитті квартири позивачки, що стверджується зазначеним вище актом та фактом визнання відповідачем свого обов"язку щодо відшкодування позивачці матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири, у розмірі 6981,54 грн.

Доводи представника апелянта про те, що працівники відповідача не мали можливості перевірити якість труб під обшивкою, - не спростовують правильність висновку про доведеність вини відповідача у залитті квартири, оскільки пошкоджена труба розташована на горищі будинку і контроль за її належним функціонуванням покладено саме на відповідача.

Разом з тим, при визначенні розміру грошової суми, що підлягає стягненню на користь позивачки у якості відшкодування матеріальної шкоди, місцевий суд не звернув увагу на те, що на час винесення оскаржуваного судового рішення вказана квартира була відремонтована позивачкою. Отже, місцевий суд не врахував, що, у даному випадку, розмір матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню, повинен визначатись, виходячи з розміру фактичних витрат на проведення відповідного ремонту.

З наведених вище письмових доказів вбачається, що належним чином підтверджено розмір витрат на здійснення ремонту у квартирі позивачки, у зв"язку з необхідністю усунення наслідків залиття, у сумі 5790,84 грн. Однак, враховуючи заяву представника відповідача про визнання відповідачем наявності підстав для виплати позивачці матеріальної шкоди у розмірі 6981,54 грн., що стверджується журналом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції, - колегія дійшла висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди у розмірі, що визнана відповідачем, - 6981,54 грн.

Колегія зауважує, що витрати позивачем грошових коштів на придбання полиці квадратної (а.с. 152), тканина для оббивки меблів (а.с. 170), килиму (а.с. 171), ДВП ПСТ, стільниці, килиму на гумовій основі, килимку під тарілку, подушку для табурету, папіру для пакування подарунків (а.с. 172), не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки не встановлено причинного зв"язку між залиттям квартири та придбанням позивачем наведених речей.

Колегія звертає увагу, що доказів, які відповідають вимогам ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження більшого, ніж 6981,54 грн., розміру матеріальної шкоди позивачем не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів судом, зокрема, призначення судової експертизи, позивачем чи її представником не заявлено, що стверджується журналом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

Колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо доведеності факту спричинення позивачці моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях через необхідність налагоджувати побут у зв"язку з пошкодженням помешкання та необхідністю здійснювати ремонт, небажанням відповідача у позасудовому порядку погодити сплату не лише матеріальної, а також і моральної шкоди. Хвилювання позивачки ускладнювались переживаннями за комфорт її малолітньої дитини та чоловіка, який має другу групу інвалідності. Отже, районним судом визначено достатній та необхідний розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 2000,0 грн., що є співмірним перенесеним позивачкою моральним переживанням.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, правильного застосування місцевим судом ст. 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2016 року скасувати в частині розміру стягнутої матеріальної шкоди та ухвалити у скасованій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 6981 (шість тисяч девятсот вісімдесят одна) грн. 54 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку.

Головуючий

Судді