Рішення № 65813466, 30.03.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/18/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2017 справа № 908/270/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Налагоджувально-монтажне підприємство Енергосервіс (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська (Свердлова), 30, офіс 207)

до відповідача публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення 67269,20 грн. основного боргу за договором № 1010315 від 13.03.2015 р., 2963,53 грн. 3% річних, 11099,42 грн. інфляційних втрат

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10 від 13.03.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 38 від 06.02.2017 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 13.02.2017 року звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Налагоджувально-монтажне підприємство Енергосервіс до публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго про стягнення 67269,20 грн. основного боргу за договором підряду № 1010315 від 13.03.2015 р., 2963,53 грн. 3% річних, 11099,42 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати виконаних підрядних робіт за договором підряду № 1010315 від 13.03.2015 р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 67269,20 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобовязання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення 2963,53 грн. 3% річних та 11099,42 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування правової позиції позивач посилався на статті 11, 16, 202, 509, 625, 837 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 15.02.2017 р. порушено провадження у справі № 908/270/17, присвоєно справі номер провадження 18/18/17, судове засідання призначене на 15.03.2017 року. У судовому засіданні оголошувалась перерва на 30.03.2017 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними документами та закінчений 30.03.2017 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач 30.03.2017 р. подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог суду; у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, просив їх задовольнити. Також позивач підтримав клопотання, подане до суду 15.03.2017 р., про включення до складу судових витрат оплату послуг адвоката у сумі 2000,00 грн., сплачених позивачем за надання послуг адвоката, повязаних з підготовкою документів та участю у розгляді даної справи.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, що поданий до суду 15.03.2017 р. Зазначив, що відповідно до умов договору, оплата за виконані роботи здійснюється відповідачем протягом 60 календарних днів після підписання сторонами актів виконаних робіт на підставі отриманого рахунку. В той же час, позивач не надав, а відповідач не отримав рахунок на оплату виконаних робіт, чим позивач порушив порядок розрахунків, передбачений договором, тому на день звернення позивача до суду у відповідача не виник обовязок щодо оплати підрядних робіт. При цьому вказував, що відлік строку (60 календарних днів), протягом якого відповідач повинен оплатити виконані роботи, починається після отримання ним рахунку на оплату виконаних робіт від позивача, підписання актів виконаних робіт та надання позивачем відповідачу роздрукованої з Єдиного реєстру податкових накладних податкової накладної. Стверджує, що оскільки позивач порушив передбачений договором порядок розрахунків та не виконав усі умови договору, необхідні для виникнення у відповідача обов'язку оплати виконаних робіт, строк оплати за договором не настав. Відповідно, нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є безпідставним.

Відповідач заперечив проти задоволення клопотання позивача про включення до складу судових витрат оплату послуг адвоката.

Крім того, відповідач у судовому засіданні підтримав подане 15.03.2017 р. клопотання про розстрочку виконання рішення суду, в якому зазначив, що прострочення виконання зобовязання відповідача перед позивачем обумовлено несвоєчасністю оплати споживачами вартості спожитої електроенергії та рядом інших причин, на які відповідач не може впливати. Зокрема, в період лютий 2015 р. - вересень 2016 р. постановами НКРЕКП щомісячно встановлювався нульовий відсоток відрахувань коштів ПАТ Запоріжжяобленерго, кошти виділялися виключно для виплати заробітної плати працівникам товариства та ремонтних робіт, передбачених в тарифі на електричну енергію. Відповідач повинен щомісячно оплачувати податки, комунальні платежі, розраховуватись за придбання сировини та матеріалів, спільне використання технологічних електричних мереж, проводити поточний та капітальний ремонт електромереж. Дебіторська заборгованість споживачів за електроенергію станом на 01.01.2017 р. складає 1244 млн. грн., з великою кількістю споживачів (юридичних осіб) укладено договори про реструктуризацію боргу; станом на 01.03.2017 р. ПАТ Запоріжжяобленерго має податковий борг в розмірі 101,5 млн. грн., відповідно до балансу станом на 30.12.2016 р. та звіту про сукупний дохід за 1 півріччя 2016 р. поточна кредиторська заборгованість складає 81,2 млн. грн., збитки товариства 2402 млн. грн. Враховуючи викладені обставини, відповідач просив у разі задоволення позовних вимог при прийнятті рішення у справі розстрочити його виконання на дванадцять місяців зі сплатою рівними частинами.

Позивач у судовому засіданні погодився на часткове розстрочення виконання рішення суду, терміном на 3 місяці.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство Запоріжжяобленерго (замовник, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю Налагоджувально-монтажне підприємство Енергосервіс (підрядник, відповідач у справі) 13.03.2015 р. уклали договір підряду № 1010315 (надалі договір).

Відкрите акціонерне товариство Запоріжжяобленерго перейменовано на публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 1.1 договору, підрядник зобов'язується виконати роботи по: «Капітальному ремонту ВРП-150 кВ ПС «ПБ», в частині ремонту масляного вимикача Т-1, типу ВМТ-220» (далі роботи), а замовник прийняти та оплатити виконані роботи згідно до умов цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна вартість цього договору становить: без ПДВ 91659,48 грн., ПДВ - 18331,90 грн., з ПДВ 109991,38 грн., яка зазначається сторонами в Додатку № 1 до договору, і є його невідємною частиною.

Пунктом 2.8 договору визначено, що після укладення договору, за письмовим зверненням підрядника можлива попередня оплата в розмірі 30% від загальної вартості договору, яка разом з ПДВ складає 32997,41 грн. на підставі виставленого рахунку підрядника протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунка замовником, за умови фінансової можливості замовника. Незалежно від сплати чи несплати попередньої оплати підрядник зобовязаний приступити та виконати роботи в строк та на умовах, передбачених цим договором. Оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 60 календарних днів після підписання сторонами актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3 на підставі отриманого замовником рахунку за умови наявності одночасно таких умов:

-підписання сторонами акту виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3,

-надання підрядником замовником роздрукованої з Єдиного реєстру податкових накладних податкової накладної, яка складена, оформлена та зареєстрована відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього договору, з квитанцією на підтвердження прийняття цієї податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 3.1 Договору, термін виконання робіт - II - IV квартал 2015 року.

Відповідно до п. 4.1.1 договору замовник зобовязаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату підряднику за фактично виконані обєми роботи на підставі двосторонніх актів виконаних робіт.

Згідно п. 5.1.9 договору виконані підрядником роботи згідно з цим договором оформлюються актами виконаних робіт за формою КБ-2в та довідкою за формою КБ-3, підписується підрядником до 26 числа звітного місяця та надаються замовнику.

Як зазначено у п. 5.1.10 договору перевіряє надані акти виконаних робіт в строк до трьох робочих днів після їх отримання. У разі відмови замовника підписати акт виконаних робіт, він направляє письмове повідомлення підряднику з відмовою від підписання акта і перелік зауважень.

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2016 р., а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх грошових зобовязань.

На виконання умов договору сторонами підписано 22.06.2015 р. довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 та акт № 1/1010315 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, згідно яких вартість будівельних робіт підрядника по обєкту будівництва з урахуванням ПДВ складає 100266,61 грн. Претензій та зауважень щодо якості або кількості виконаних робіт відповідач не заявляв.

Відповідач 10.07.2015 р. частково оплатив позивачу вартість виконаних робіт у сумі 32997,41 грн. згідно договору підряду № 1010315 від 13.03.2015 р., про що свідчить платіжне доручення № 16468 від 10.07.2015 р. (арк.с. 20).

Відповідач оплату виконаних робіт у встановлені договором строк та розмірі не вносив, чим порушив умови договору.

Позивачем на адресу ВАТ Запоріжжяобленерго направлена претензія від 18.10.2016 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за виконані роботи з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат.

У відповіді на претензії б/н від 18.10.2016 р. (від 03.11.2016 р. вих. № 005-32/16786) відповідач зазначив, що між відповідачем та позивачем укладені договори підряду, в тому числі договір підряду № 1010315 від 13.03.2015 р.; підрядниками за умовами договорів виконані підрядні роботи, про що свідчать підписані протягом 2015 року акти виконаних робіт, в томи числі акт виконаних робіт б/н від 22.06.2015 р. на суму 100266,61 грн. Також відповідач зазначив, що на теперішній час ВАТ «Запоріжжяобленерго» в тяжкому фінансовому становищі, яке викликано встановленням НКРЕКП нульового нормативу відрахування коштів на поточний рахунок товариства та системними неплатежами крупних споживачів за спожиту електроенергію, у звязку з чим не може своєчасно виконувати свої зобовязання за договором, просив позивача розглянути питання реструктуризації суми основного боргу за договором на шість місяців, починаючи з листопада 2016 року. Відповідач також зазначив, що не знаходить підстав для сплати пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати виконаних робіт у розмірі 67269,20 грн., позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості виконаних робіт у розмірі 67269,20 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Обставини справи свідчать, що позивачем виконані, а відповідачем прийняті без зауважень передбачені договором роботи, що підтверджується підписаними обома сторонами ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) (арк. справи 13-19).

Жодних зауважень щодо якості виконаних робіт від відповідача на адресу позивача не надходило. Проте, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості виконаних робіт, всупереч умов договору та вимог закону, в повному обсязі та в обумовлений договором строк не виконав, сплативши частково суму 32997,41 грн. згідно платіжного доручення № 16468 від 10.07.2015 р., у звязку з чим у нього виникла заборгованість за договором у сумі 67269,20 грн.

Слід зазначити, що прийняття виконаних позивачем підрядних робіт та розмір заборгованості відповідачем не заперечується.

Стосовно доводів відповідача, що позивач не надав рахунок та роздрукованої податкової накладної, наявність яких обумовлено умовами договору, і відповідно, зобовязання по оплаті робіт не настало, суд вважає необґрунтованими і зазначає наступне.

Так, за умовами договору (п. 3.1 договору) термін виконання робіт узгоджено ІІ - ІV квартал 2015 року. Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1/1010315 за формою КБ-2в за червень 2015 р. підписано сторонами 22.06.2015 р., тобто у визначений договором період.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п. 4.1.1 Договору на відповідача покладено зобовязання своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату позивачу за фактично виконані обєми роботи на підставі двосторонніх актів виконаних робіт.

Наведений вище ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт на суму 100266,66 грн. підписано без зауважень та скріплено печатками підприємств 22.06.2015 р., тому визначальним в даному випадку є факт прийняття виконаних робіт та наявність належним чином оформленого акту. Разом з тим, строк оплати за договором протягом 60 календарних днів після підписання сторонами актів виконаних робіт (п. 2.8 Договору), що сплив 21.08.2015 р. Про відсутність виставленого рахунку та роздрукованої податкової накладної відповідач не заявляв, ні при підписанні акту виконаних робіт, ні у відповіді на претензію.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обовязку сплатити надані послуги. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 р. № 37/405.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобовязання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обовязок щодо оплати вартості виконаних робіт на суму 67269,20 грн., у встановлений строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача грошових коштів у розмірі 67269,20 грн. задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобовязання з оплати наданих послуг позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2963,53 грн. за період з 22.08.2015 р. по 07.02.2017 р. (536 днів) та 11099,42 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2015 р. по грудень 2016 р. (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних судом перевірено та визнано виконаним невірно через допущені арифметичні помилки при здійсненні розрахунку. Позивачем не враховано кількість днів в 2016 високосному році. Судом здійснено перерахунок 3% річних за допомогою бази даних Законодавство, відповідно до якого розмір 3% річних за заявлений період складає 2958,00 грн. Суд визнав вимоги про стягнення 3% річних такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 2958,00 грн. за період з 22.08.2015 р. по 07.02.2017 р., в частині стягнення 5,53 грн. 3% річних вимоги не підлягають задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаним невірно, через допущені арифметичні та методичні помилки, за умови обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат за вказаний позивачем період до стягнення належить 11119,96 грн., однак сума інфляційних втрат, заявлена до стягнення, є меншою ніж перераховано судом, тому вимога про стягнення 11099,42 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 12 місяців, враховуючи заперечення та зауваження з боку позивача, суд дійшов висновку, що воно підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Розстрочка виконання судового рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Тобто, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про розстрочку виконання судового рішення.

Господарсько-процесуальне законодавство не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.

Відповідно до наданих відповідачем документів ПАТ Запоріжжяобленерго знаходиться у скрутному фінансовому становищі, дебіторська заборгованість станом на 01.01.2017 р. складає 1244 млн. грн., поточна кредиторська заборгованість 81,2 млн. грн., розмір збитків товариства за 1 півріччя 2016 року складає 2402 млн. грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 83 ПАТ Запоріжжяобленерго включено до обєктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Суд приймає до уваги факти та доводи, викладені відповідачем, дії відповідача, які свідчать про його намір погасити заборгованість, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та надати розстрочку виконання рішення щодо основного боргу в сумі 67269,20 грн., 3% річних 2958,00 грн. та 11099,42 грн. інфляційних втрат на 4 місяці, шляхом сплати щомісячно рівними частками до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з квітня 2017 року: по 20331,65 грн. у квітні, травні та червні 2017 року та 20331,67 грн. у липні 2017 року.

Позивачем подано до суду письмове клопотання про включення до складу судових витрат витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також у тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Відповідно до приписів 6.5 постанови Пленуму вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не повязаних із сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх витрат на послуги адвоката позивач посилається на договір про надання послуг адвоката № 6/17 від 10.02.2017 р., укладений з ТОВ Юридична компанія Центурія (виконавцем), належним чином засвідчену копію якого надано до матеріалів справи. Згідно з цим договором виконавець зобовязався надати правову допомогу позивачу за позовом до ТОВ НМП Енергосервіс про стягнення заборгованості за договором підряду № 1010315 від 13.03.2015 р. Від виконавця особою, відповідальною за виконання умов цього договору є, зокрема, адвокат ОСОБА_3 свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 676 від 07.05.2008 р.

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано оригінал платіжного доручення № 122 від 17.02.2017 р. на суму 2000,00 грн.

За приписами п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Враховуючи той факт, що заявлені позовні вимоги задоволенні частково, то і витрати на послуги адвоката, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає суму 1999,86 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Налагоджувально-монтажне підприємство Енергосервіс (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська (Свердлова), 30, офіс 207, ідентифікаційний код 32729704) 67269,20 грн. (шістдесят сім тисяч двісті шістдесят девять грн. 20 коп.) основного боргу, 2958,00 грн. (дві тисячі девятсот пятдесят вісім грн. 00 коп.) 3% річних та 11099,42 грн. (одинадцять тисяч девяносто девять грн. 42 коп.) інфляційних втрат, розстрочивши виконання рішення в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат на 4 місяці шляхом сплати щомісячно рівними частками: 20331,65 грн. до 28.04.2017 р., 20331,65 грн. до 31.05.2017 р., 20331,65 грн. до 30.06.2017 р., 20331,67 грн. до 31.07.2017 р. Видати наказ.

3.Стягнути з публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Налагоджувально-монтажне підприємство Енергосервіс (69063, м. Запоріжжя, вул. Покровська (Свердлова), 30, офіс 207, ідентифікаційний код 32729704) 1599,89 грн. (одну тисячу пятсот девяносто девять грн. 89 коп.) судового збору та 1999,86 грн. (одну тисячу девятсот девяносто девять грн. 86 коп.) витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 05 квітня 2017 р.

Суддя В.В. Носівець