Рішення № 65813407, 28.03.2017, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/4223/16-ц

2/206/84/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Румянцева О.П.

при секретарі Береза І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та Відділ реєстрації майнових прав Управління-служби департаменту адмінпослуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним договору дарування, який вчинено під впливом тяжкої обставини, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, який вчинено під впливом тяжкої обставини. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступне. З 13.01.1979 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 Від шлюбу вони мають двох дорослих синів: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Відповідачка ОСОБА_7 її колишня невістка. Її син ОСОБА_5 перебував з нею в зареєстрованому шлюбі з 19.02.2005 року до 25.12.2010 року. Їй станом на жовтень 2008 року на праві власності належало домоволодіння №5 по вул. Анрі Барбюса в м. Дніпрі, розташоване на земельній ділянці площею 656 кв.м. За час перебування в шлюбі вона з чоловіком на спільні кошти та спільною працею збудували до будинку житлову прибудову та всі надвірні будівлі та споруди, тому домоволодіння фактично є їх спільною сумісною власністю. З серпня 2008 року в Самарському районному суді м. Дніпропетровська розглядалася цивільна справа за позовом ПП «Айсберг» до її сина ОСОБА_6, її та її чоловіка ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики. Під час вищевказаної справи, проконсультувавшись, вона зрозуміла, що шансів на те, що в задоволенні позовних вимог ПП «Айсберг» до них буде відмовлено не має, а тому існує реальна загроза втратити житло, яке у подальшому буде забрано в рахунок боргу при виконанні рішення суду. Вони були у розпачі, спочатку вона хотіла переоформити будинок на сина ОСОБА_5, але він відмовився, мотивуючи тим, що займається підприємницькою діяльністю і також має певні ризики, а тому запропонував їй переоформити право власності на домоволодіння на свою дружину відповідачку по справі. 04.10.2008 року був укладений договір дарування домоволодіння №5 по вул. Анрі Барбюса в м. Дніпро. Факт того, що тяжкі обставини існували позивачка вважає доведеним, оскільки рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2008 року позов ПП «Айсберг» до ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6, неї та її чоловіка ОСОБА_4 на користь ПП «Айсберг» заборгованість за договором позики №16/10 від 01.10.2007 року солідарно в сумі 99500 грн., три відсотки річних, інфляційну суму 2390,10 грн. пеню за несвоєчасну сплату грошових коштів 1475,52 грн. та судові витрати, а всього 104618,12 грн. Позивач просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір дарування домоволодіння №5 по вул. Анрі Барбюса в м. Дніпро, укладений 04.10.2008 року та скасувати державну реєстрацію права власності на домоволодіння №5 по вул. Анрі Барбюса в м. Дніпро на імя ОСОБА_7

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та з пояснили, щопідстав для визнання договору дарування недійсним не має, оскільки позивач подарувала їй домоволодіння, як подяку за народження онуків. Крім того, вважали пропущеним строк позовної давності. Просили в задоволенні позову відмовити.

Представники третіх осіб у судове засідання не зявилися, були належним чином повідомлені, ніяких заперечень суду не надіслали.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, від якого мають двох повнолітніх дітей: ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а.с.28-30).

Відповідач ОСОБА_7 з 19.02.2005 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який є рідним сином позивача ОСОБА_1 Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2010 року, шлюб укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розірвано (а.с.31).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 14.08.1978 року Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром №1256 позивачу ОСОБА_1 належало домоволодіння №5 по вул. Анрі Барбюса в м. Дніпропетровську, розташоване на земельній ділянці площею 656 кв.м. (а.с.26).

Відповідно до договору дарування від 04 жовтня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №230, позивач ОСОБА_1 подарувала, а відповідач ОСОБА_7 прийняла в дар домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Анрі Барбюса, 5 (а.с.7).

Відповідно достатті 717 ЦК Україниза договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

В обґрунтування своїх вимог про визнання договору дарування недійсним, позивач посилається на те, що він був вчинений нею під впливом тяжкої обставини, а саме загрозою втратити належне їй домоволодіння, яке є єдиним її житлом.

Однак суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 233 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнано судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Пленум Верховного Суду України в п.23 постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

В якості доказу своїх вимог позивач надала рішення суду від 29 грудня 2008 року, яким позов ПП «Айсберг» до ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики було задоволено та стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПП «Айсберг» заборгованість за договором позики № 16/10 від 01.10.2007 року солідарно в сумі 104618,12 грн. (а.с.54-55). Однак з тексту даного рішення суду не вбачається прямої загрози для спірного домоволодіння.

Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про те що договір позивачом укладався під впливом тяжких обставин, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є синами позивача, а отже заінтересованими особами, а свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є сусідами позивача, у звязку з чим вони не можуть бути достовірно обізнані про дійсні причини укладання спірного правочину.

Також, як вбачається з пояснень позивача, метою укладання спірного договору з її боку було фактично намагання ухилитися від виконання рішення суду про стягнення з неї грошових коштів. Так, відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Таким чином, суд не може визнати, що правочин, укладений позивачем з метою ухилення від виконання рішення суду, є таким що укладений нею під впливом вкрай тяжкої для неї обставини.

Крім цього, згідно зі статтями256,257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4ст.267 ЦК України).

Відповідно дост. 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст.261 ЦК України).

Позивач та її представник пов'язують момент обізнаності про порушення майнового права позивача на домоволодіння з січня 2014 року, оскільки саме в січні 2014 року на пропозицію позивача ОСОБА_1 повернути їй спірне домоволодіння, відповідачка ОСОБА_7 категорично відмовилася.

Однак, суд не може погодитися з такою позицією позивача про початок перебігу строку позовної давності, оскільки як встановлено в судовому засіданні, шлюб між відповідачем та сином позивача було розірвано рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2010 року, тобто з цього моменту відповідач перестала бути членом сімї позивача. Як встановлено зазначеним рішенням суду у відповідача з серпня 2010 року склалися неприязні стосунки з сином позивача ОСОБА_8 Таким чином є логічним та очевидним той факт, що з моменту розірвання шлюбу між відповідачем та сином позивача, позивач повинна була дізнатися про порушення свого права, тобто саме з цього моменту, на думку суду, слід відраховувати початок перебігу строку позовної давності по даному спору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи викладені обставини суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі, то вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою від 13.09.2016 року.

Керуючись ст.ст. 203, 204, 233, 256, 257, 260, 261, 267, 717 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 6-8, 10, 11, 57-64, 88, 154, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження домоволодіння №5 по вул. Сердюкова Євгена у м. Дніпро, встановлені ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.09.2016 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя О.П.Румянцев