Постанова № 65812819, 30.03.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1929/15-а

Провадження № 2-а/185/15/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року м.Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областіБабій С.О., розглянувши в порядку скороченого провадження, відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

21.12.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернівського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом, у якому, відповідно до уточненої позовної заяви від 05.09.2016 р. та 30.03.2017 р., просив визнати дії Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та проведення ОСОБА_1 виплати пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання в заниженому розмірі 284,69 грн. з 26.04.2010 року по теперішній час - неправомірними та протиправними, визнати дії Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування ОСОБА_1 компенсації у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати у вірному розмірі пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання з 26.04.2010 року по теперішній час - неправомірними та протиправними, зобов'язати Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та провести доплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання в належному розмірі з 26.04.2010 року по теперішній час згідно вимог українського законодавства, але не нижче прожиткового мінімуму, установленого законом для осіб, які втратили працездатність, зобов'язати Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати у вірному розмірі пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання з 26.04.2010 року по теперішній час згідно вимог українського законодавства, стягнути з Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір в розмірі 1948,80 грн. на користь ОСОБА_1

В обґрунтування позову посилався на те що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом Ш групи. Рішенням Управління пенсійного фонду України в м. Тернівка за № 83 від 22.03.1995 року позивачу була призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи з 01 лютого 1995 року, та він знаходився на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Тернівка Дніпропетровської області по жовтень 2004 року, пенсійна справа знаходиться в Управлінні пенсійного фонду України в місті Тернівка Дніпропетровської області. З 01 жовтня 2004 року у зв`язку з виїздом на постійне місце помешкання до Германії виплату пенсії позивачу було припинено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року (справа № 2а-5/11) суд визнав дії Управління пенсійного фонду України в м. Тернівка Дніпропетровської області та Управління Пенсійного фонду України щодо припинення нарахування та виплати пенсійних виплат ОСОБА_1 протиправними, та зобов'язав управління пенсійного фонду України в м. Тернівка Дніпропетровської області та Управління Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 26 квітня 2010 року. На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року Управлінням пенсійного фонду України в м. Тернівка Дніпропетровської області було здійснення нарахування позивачу пенсії з 26 квітня 2010 року, але розмір щомісячної пенсії дорівнював і подовжує дорівнювати 284,69 грн., у розмірі щомісячних пенсійних виплат позивача з початку призначення пенсії по інвалідності - 01 лютого 1995 року. При цьому відповідач почав виконувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року в липні 2015 року. Позивач незгоден із нарахованим розміром пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання - - 284,69 грн. з 26.04.2010 року по теперішній час та не нарахуванням позивачу компенсації у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання з 26.04.2010 року по теперішній час, у зв'язку із чим звернувся до суду.

Ухвалою Тернівського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2016 року було замінено відповідача у справі з Управління Пенсійного Фонду України в м. Тернівка Дніпропетровської області на належного відповідача - Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.

13.07.2016 р. до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за підсудністю з Тернівського суду Дніпропетровської області надійшла дана адміністративна справа.

Представник відповідача подав письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши про те, що позивачу ОСОБА_1, була призначена пенсія по інвалідності внаслідок професійного захворювання з 01.02.1995 року. На підставі акту управління Пенсійного фонду України № 1 від 06.09.2004 року виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено з 01.10.2004 року, оскільки позивач був заявник знятий з реєстрації 08.07.2003 року та виїхав на постійне місце проживання до Німеччини. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду по справі №2-а-5/2011 від 22.05.2012 року було зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці та Пенсійний фонд України здійснити нарахування та виплату пенсії по інвалідності позивачу починаючи з 26.04.2010 року. Відповідач неодноразово повідомляв позивачу, що для розгляду питання виплати пенсії згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного суду по справі №2-а-5/2011 від 22.05.2012 року заявнику необхідно було надіслати до управління міжнародного співробітництва Пенсійного фонду України заяву, офіційно засвідчені копію закордонного паспорта, копію посвідчення інваліда внаслідок трудового каліцтва та довідку МСЕК, що підтверджує встановлення інвалідності, а також копію паспорта та документа про надання підтвердження дозволу на постійне проживання на території Німеччини. Тому відповідачем щомісячно здійснювалось нарахування сум пенсії ОСОБА_1, але здійснити виплату нарахованої суми пенсії ні підстав ні можливості не було, оскільки чинним законодавством було передбачено, що пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання громадянам, які виїхали на постійне місце проживання до інших країн, переводяться Пенсійним фондом України. Відповідно до п.2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік), а місце перебування ОСОБА_1 залишалось невідомим. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області та управління Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії починаючи з 26.04.2010 р, проте у липні 2015 року ОСОБА_1 особисто звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Тернівці та надав документ, що засвідчує його особу, відтак ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії по інвалідності вніслідок професійного захворювання з 26.04.2010 року і по теперішній час в розмірі, який був визначений на дату припинення її виплати (з 01.10.2004 року) 284,69 грн. без проведення подальших перерахунків (242,80 грн. - основний розмір пенсії; 41,89 грн.-доплата до прожитковго мінімума). Також вказує, що до об'єктів індексації не відносяться, зокрема, соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімума. Оскільки у складі пенсійної виплати позивача є доплата до прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність на дату припинення її виплати (01.10.2004 року), то пенсія ОСОБА_1 індексації не підлягає, тому просить відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приймаючи до уваги письмові заперечення відповідача, долучені до матеріалів справи, приходить до висновку, що, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, 1959 року народження була призначена пенсія по інвалідності внаслідок професійного захворювання з 01.02.1995 року (а.с.10).

Згідно ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно п.1 постанови КМ України № 265 від 26.03.2008 р. «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в інвалідів (у тому числі

дітей-інвалідів) прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, та в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії та державної соціальної допомоги у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівка Дніпропетровської області, Управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівка Дніпропетровської області та Управління Пенсійного фонду України щодо припинення нарахування та виплати пенсійних виплат ОСОБА_1, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівка Дніпропетровської області та Управління Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії починаючи з 26 квітня 2010 року (а.с.19-20).

Ч. 2 ст. 14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Із змісту листа Управління Пенсійного Фонду України в м. Тернівка Дніпропетровської області від 09.12.2015 р. випливає, що виконувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року ним розпочато в липні 2015 року в розмірі пенсії, який був визначений позивачу на дату припинення виплати (з 01.10.2004 року) 284,69 грн. (а.с10-12).

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що розмір його пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання з 26 квітня 2010 року і на теперішній час повинен бути не менш прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, закріплені у Законі України «Про державний бюджет на 2010 рік» Законі України «Про державний бюджет на 2010 рік», Законі України «Про державний бюджет на 2011 рік», Законі України «Про державний бюджет на 2012 рік», Законі України «Про державний бюджет на 2013 рік», Законі України «Про державний бюджет на 2014 рік», Законі України «Про державний бюджет на 2015 рік», Законі України «Про державний бюджет на 2016 рік», Законі України «Про державний бюджет на 2017 рік», з 01 квітня 2010 року 706 грн., з 01 липня 2010 року 709 грн., з 01 жовтня 2010 року 723 грн., з 01 грудня 2010 року 734 грн., з 01 січня 2011 року 750 грн., з 01 квітня 2011 року 764 грн., з 01 жовтня 2011 року 784 грн., з 01 грудня 2011 року 800 грн., з 01 січня 2012 року 822 грн., з 01 квітня 2012 року 838 грн., з 01 липня 2012 року 844 грн., з 01 жовтня 2012 року 856 грн. , з 01 грудня 2012 року 884 грн., з 01 січня 2013 року 894 грн., з 01 грудня 2013 року 949 грн., з 01 січня 2014 року 949 грн., з 01 січня 2015 року 949 грн., з 01 вересня 2015 року 1074 грн., з 01 січня 2016 року 1074 грн., з 01 травня - 2016 року 1130 гривень, з 01 грудня 2016 року - 1247 грн., з 01 січня 2016 року - 1247 грн.

Так само, відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсій, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком і з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів КАС України, суд для повного та всебічного захисту порушеного права та інтересу вправі прийняти постанову, якою покласти обов'язок відновити порушене право та інтерес, суд також вправі визначити такий спосіб відновлення.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 17, 71, 150-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Тернівка Дніпропетровської області щодо нарахування та проведення ОСОБА_1 виплати пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання в заниженому розмірі 284,69 грн. з 26.04.2010 року по 04.04.2017 р. - протиправними.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Тернівка Дніпропетровської області щодо не нарахування ОСОБА_1 компенсації у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати у вірному розмірі пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання з 26.04.2010 року по 04.04.2017 р. протиправними,

Зобов'язати Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та провести доплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання в належному розмірі з 26.04.2010 року по 30.03.2017 р. не нижче прожиткового мінімуму, установленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Зобов'язати Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати у вірному розмірі пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання з 26.04.2010 року по 30.03.2017 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору 1948,80 грн.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами, також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на постанову суду, прийняту у скороченому провадженні, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя С. О. Бабій