Постанова № 65812784, 30.03.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

30 березня 2017 року Справа № 814/192/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,57500 доВійськова частина А2637, вул. Старофортечна, 23,Очаків,Миколаївська область,57508 простягнення коштів в сумі 40416,57 грн., ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини А2637 (далі-відповідач) про стягнення компенсації за вартість недоотриманого речового забезпечення у сумі 40416,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за час проходження військової служби в Збройних Силах України ОСОБА_1 не отримував належним чином необхідне йому речове майно та в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 "Про затвердження порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" позивачу при звільненні зі служби грошову компенсацію за неотримане речове майно виплачено не було.

Відповідач надав заперечення проти позову, просив відмовити у задоволенні позову оскільки законодавством не передбачено виплату компенсації замість речового майна особам, які звільнені в запас з військової служби.

Представниками сторін подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Наказом командира військової частини А2637 (по особовому складу) від 31.05.2016 року №130 старшого мічмана ОСОБА_1, командира автомобільного взводу військової частини А2637 звільнено з військової служби у запас за пунктом "г" (через сімейні обставини) частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та виключено з особового складу Збройних Сил України з 31.05.2016 року. Також, в наказі зазначено про виплату позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 40416,57 грн.(арк .с .9)

Згідно довідки, яка видана військовою частиною А2637 від 23.01.2017 р. ОСОБА_1, належить отримати компенсацію за речове майно в сумі 40416,47 грн. (арк. с. 12).

Оскільки відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII ( у редакції закону, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право на одержання за рахунок держави грошове забезпечення, а також речового майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовців грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" № 1459-ІІІ дію частини другої статті 9 вище згаданого Закону зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за не отримане речове майно.

Отже, за змістом статті 9 Закону № 2011-XII (у редакції зі змінами, внесеними Законом № 1459-III, що набрав чинності з 11 березня 2000 року) військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.

Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Згідно пункту 1 Прикінцевих положень зазначений Закон набирає чинності з 01.01.2007 року.

В подальшому, частину 2 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ було виключено згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, однак зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II вказаного Закону, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулювали порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців" № 567-VIII від 01.07.2015 (далі - Закон № 567-VIII) п. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII викладено у новій редакції: "Продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України."

Крім того, згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 567-VIII Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом необхідно привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 567-VIII передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

З огляду на це, вказаний закон набрав чинності 30.07.2015 у зв'язку з його опублікуванням в газеті Голос України № 135 від 29.07.2015 року.

16 березня 2016 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

В постанові зазначається, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).

В свою чергу, грошова компенсація вартості за неотримане речове майно передбачена безпосередньо Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців" № 567-VIII від 01.07.2015, вона є соціальною гарантією, що забезпечує реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Матеріали справи містять наказ командира військової частини про звільнення з військової служби ОСОБА_1 в якому зазначено вартість не отриманого речового майна та довідку військової частини про вартість речового майна.

Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення позивачу виплати компенсації, як на підставу правомірності таких дій, суд зазначає наступне.

У рішенні від 10.03.01 справа «Сук проти України» (Заява № 10972/05), ЄСПЧ висловся, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Аналогічний підхід ЄСПЧ застосовував під час розгляду справ «Будченко проти України» (Заява № 38677/06), «Кечко проти України» (Заява N 63134/00) та багатьох інших.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги, тощо, в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007).

Так, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Отже, на час підписання наказу про звільнення позивача, останній мав право на грошову компенсацію вартості речового майна, яку він не отримав в період проходження військової служби, а відсутність бюджетного фінансування не є підставою для невиплати.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи і ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 11, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з військової частини А 2637 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 40416,57 грн. (сорок тисяч чотириста шістнадцять гривень п'ятдесят сім копійок).

3. Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А2637 сплачений згідно квитанції 0.0.697784247.1 від 31.01.2017 року в сумі 640 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич