Рішення № 65812436, 03.04.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року Справа № 915/1316/16

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйчення К.М.,

з участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, дов. від 07.06.2016 р. № 740/101-05-117-05, ОСОБА_2, дов. від 16.11.2016 р. №1403/101-05-117-05;

від відповідача ОСОБА_3, дов. від 28.09.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод,

57286, вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область,

до приватного підприємства Николаевстройкомплект,

54024, вул. Самойловича, 32/1, м. Миколаїв,

про зобовязання повернути вагони в кількості 171 одиниці та стягнення неустойки в сумі 18441734 грн. 40 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (далі ТОВ МГЗ) предявлено позов, з урахуванням заяви від 15.02.2017 р. про збільшення позовних вимог, до приватного підприємства Николаевстройкомплект (далі ПП НСК) про стягнення з останнього нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки в сумі 18441734 грн. 40 коп., з посиланням на невиконання ПП НСК своїх зобовязань щодо повернення переданого йому рухомого складу в тимчасове користування після закінчення строку дії укладеного між ними договору від 16.08.2012 р. № 260-У, з урахуванням додаткових угод до нього, та про повернення ТОВ МГЗ цього рухомого складу - 171 залізничний вагон за номерами: 59499921, 59537159, 59533158, 59493106, 59535229, 59498618, 59499368, 59534180, 59533851, 59493072, 59534958, 59499970, 59534768, 59537662, 59530113, 59499145, 59495119, 59536748, 59498766, 59535302, 59533877, 59493262, 59492371, 59535419, 59530071, 59499939, 59495127, 59492348, 59536474, 59536342, 59493247, 59492561, 59536805, 59533083, 59499475, 59493767, 59532770, 59499962, 59494278, 59492660, 59538165, 59537753, 59537233, 59536946, 59534784, 59534081, 59532622, 59494229, 59543454, 59535575, 59535559, 59536516, 59535443, 59534552, 59533927, 59530121, 59498642, 59536912, 59530212, 59499855, 59493700, 59493486, 59533836, 59493213, 59537654, 59492637, 59538082, 9492025, 59495077, 59492249, 59494567, 59543926, 59535781, 59534941, 59534578, 59534313, 59533976, 59533042, 59492967, 59535708, 59534842, 59530667, 59537274, 59534172, 59492231, 59532705, 59535823, 59493320, 59534511, 59492702, 59495150, 59532853, 59534651, 59493957, 59533703, 59533729, 59535252, 59537449, 59537803, 59534883, 59533174, 59532945, 59499384, 59537738, 59493734, 59532812, 59492306, 59536953, 59499822, 59536888, 59533067, 59534115, 59534503, 59530170, 59492264, 59492074, 59498675, 59537456, 59535930, 59536334, 59495101, 59492777, 59536201, 59533711, 59538322, 59538264, 59538132, 59537340, 59537027, 59535757, 59535369, 59535237, 59535013, 59532929, 59530659, 59530535, 59499111, 59498501, 59495069, 59495036, 59499566, 59494880, 59494807, 59494203, 59493122, 59492728, 59492546, 59492538, 59492413, 59492389, 59537464, 59533653, 59532465, 59530543, 59530485, 59499673, 59499277, 59498915, 59492488, 59492082, 59538116, 59537886, 59536565, 59536243, 59535047, 59534255, 59534073, 59492983, 59492934, 59492215, 59533133 на станцію повернення (станція Жовтнева) шляхом підписання акту приймання передачі вагонів з оренди.

За такими вимогами ухвалою суду від 30.11.2016 р. порушено провадження в даній справі.

У відзиві від 21.12.2016 р. на позовну заяву, з урахуванням доповнень від 10.03.2017 р. до відзиву, ПП НСК позов не визнало, вважаючи його необґрунтованим з тих підстав, що, зокрема, укладений з ТОВ МГЗ договір, спір про виконання котрого є предметом у даній справі, чинний і на цей час, так як ТОВ МГЗ не попередив ПП НСК про припинення дії договору у визначеному в ньому порядку.

Вислухавши представників позивача, які підтримали позовну заяву, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, з викладених у них підставах і доводів письмових пояснень від 09.12.2016 р., 19.12.2016 р., 20.12.2016 р., 09.02.2017 р. та 27.03.2017 р., представника відповідача, яка позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, з урахуванням доповнень до нього, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між сторонами у справі укладено договір від 16.08.2012 р. № 260-У з додатками та додатковими угодами до нього (т. 1, а.с. 52-85), згідно умов якого ТОВ МГЗ (власник) зобовязався передати ПП НСК (замовник) у тимчасове платне користування рухомий склад вагони хоппер-цементовози (далі РС), згідно переліку, що міститься в додатках до договору, котрі обліковуються в ремонтному парку та потребують ремонту, а замовник організувати та здійснити ремонт РС, включаючи передислокацію до місця здійснення ремонтів; надавати власнику всі документи, що підтверджують витрати, з подальшим зарахуванням суми в рахунок оплати за користування вагонами; сплачувати погоджену договором плату за користування РС (п.п. 1.1, 1.2, 1.5-1.7 договору). Власник компенсує замовнику вартість ремонту РС за рахунок орендної плати (ч. 2 п. 1.6 договору).

РС вважається переданим у тимчасове користування та прийнятим замовником з дати підписання акту приймання-передачі (п. 2.1 договору).

Замовник не пізніше строку закінчення міжремонтного періоду предявляє РС, що потребує планового ремонту, до повернення з тимчасового користування. При цьому власник не менш ніж за 30 діб повідомляє замовника про заплановану дату проведення чергового планового ремонту (п. 3.1 договору). Планові ремонти РС, переданого власником замовнику, проводяться власником своїми силами і за свій рахунок. У випадку невиконання замовником умов п. 3.1 договору провізний тариф за передислокацію вагону в/з пунктів проведення зазначеного ремонту оплачує замовник за свій рахунок, а у випадку невиконання умов п. 3.1 договору власником - провізний тариф за передислокацію вагонів в/з пунктів проведення зазначеного ремонту оплачує замовник за рахунок власника (п. 3.2 договору). Датою початку ремонту вважається дата, зазначена у повідомленнях форми ВУ-23М (про перевід вагону у неробочий парк), включаючи дату форми ВУ-23М. Датою закінчення ремонту вважається дата, зазначена у повідомленні форми ВУ-36М (про виписку вагона з ремонту), включаючи дату форми ВУ-36М. Замовник зобовязаний надати копії зазначених документів власнику (п. 4.1 договору). Загальний час знаходження вагону у тимчасовому користуванні (кількість вагонодіб), що підлягає оплаті, визначається виходячи з умов п. 4.1 та розділу 2 договору (п. 4.2 договору).

Вартість послуг власника визначається як добуток кількості вагонодіб з урахуванням п. 4.1 на зазначену в п. 4.2 плату за користування за вирахуванням документально підтверджених витрат замовника на ремонти, які ураховуються в акті виконаних робіт. Документи, що підтверджують витрати на ремонт: ВУ-23М, ВУ-36М, ВУ-22, рахунок-фактура, дефектна відомість. Власник компенсує витрати ремонту РС замовнику виключно за рахунок орендної плати, не перевищуючи суми ремонту по дефектним відомостям, до розрахункового строку, зазначеного в специфікаціях, включно (п. 4.4 договору). Розрахунок за надані за цим договором послуги здійснюється шляхом компенсації витрат на ремонт у рахунок оплати за користування вагоном на підставі рахунка власника та документів, зазначених у п. 4.4 договору, не пізніше 10-ти банківських днів з дати підписання акта наданих послуг. Акт наданих послуг підписується сторонами на пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Після остаточної компенсації витрат на ремонт розрахунок за надані згідно договору послуги здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на підставі рахунка власника не пізніше 10-ти банківських днів з дати підписання акта наданих послуг. Акт наданих послуг підписується сторонами на пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним (п.п. 4.6, 4.7 договору). Витрати на ремонт РС по дефектним відомостям, не компенсовані орендною платою, з власника не стягуються (п.6.7 договору).

У п.8.1 договору визначено строк його дії: з дати підписання і до 31.06.2013 р. Цей же пункт додатковою угодою від 18.05.2013 р. № 5 сторонами погоджено в іншій редакції: Настоящий Договор вступает в силу с даты подписания и действует до 31.12.2013 р. Если за 15 дней до окончания срока действия настоящего Договора ни одна из сторон не предупредит о его окончании (расторжении), письменно уведомив об этом другую Сторону, то Договор считается пролонгированным на каждый следующий календарный год на тех же условиях.

Замовник зобовязаний, зокрема, після закінчення строку користування (або у випадку дострокового розірвання договору) повернути власнику прийнятий у тимчасове користування РС у такому ж порядку, як і при передачі його в користування (п.п. 5.1.5, 5.3.6, договору).

Кожна із сторін має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, проінформувавши письмово іншу сторону не менш ніж за 45 днів до передбачуваної дати розірвання договору (п. 8.4 договору).

Усі обовязки, взяті на себе сторонами під час виконання договору, продовжують діяти після припинення строку дії договору до моменту повного виконання своїх зобовязань за договором (п. 8.8 договору).

На виконання умов договору ТОВ МГЗ передав ПП НСК 191 вагон, що підтверджується додатками до договору від 16.08.2012 р. № 1 (т. 1, ас. 60), від 18.05.2013 р. № 2 (т. 1, ас. 59), від 01.08.2013 р. № 3 (т. 1, ас. 67), від 15.10.2013 р. № 4 (т. 1, ас. 73), від 28.10.2013 р. № 5 (т. 1, ас. 75), підписаними повноважними представниками сторін і скріпленими печатками сторін, та відповідними актами приймання-передачі вагонів у ремонт (т. 1, а.с. 19-37).

За твердженнями сторін, наприкінці 2014 року 20 вагонів, із переданих у користування, повернено власнику, і в користуванні ПП НСК залишився РС у кількості 171 одиниць.

Позивач вважає, що договір припинив свою дію 31.12.2015 р., - у звязку із закінченням строку, на який його укладено, на підставі направлення відповідачу повідомлень від 19.10.2015 р. № 1391/101-05-117-05 та від 26.11.2015 р. № 1642/101-05-117-05 (т. 1, а.с. 42-44) про розірвання договору.

Зазначені доводи позивача суд визнає безпідставними, виходячи з такого.

Згідно чинного законодавства, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

У поясненнях до позовної заяви ТОВ МГЗ вважає спірний договір змішаним договором, котрий містить елементи договору підряду та найму.

Суд погоджується, що укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є змішаним договором, і що він містить елементи договору підряду, але визнає, що цей же договір містить елементи договору оренди, на який поширюються положення законодавства щодо договору найма. Це випливає із змісту укладеного сторонами договору, яким передбачено виконання ПП НСК ремонту власного ТОВ МГЗ РС, який останній потребує, тобто підряду, а в рахунок оплати за виконані підрядні роботи ПП НСК набуває права оренди РС.

Про те, що спірний договір містить елементи договору оренди свідчить положення пп. 5.3.2 щодо надання ПП НСК повноважень передачі РС в суборенду, положення п.4.4 та п.6.7 щодо компенсації витрат на ремонт РС його орендою, тощо.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч.ч.1, 6 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України).

Із наведених вище положень спірного договору випливає, що його дострокове припинення можливе в такому порядку: кожна із сторін має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, проінформувавши письмово іншу сторону не менш ніж за 45 днів до передбачуваної дати розірвання договору (п. 8.4 договору).

Суд вважає, що ТОВ МГЗ, звернувшись із повідомленням від 19.10.2015 р. № 1391/101-05-117-05 про розірвання спірного договору з 26.11.2015 р. і пропозицією повернути РС в кількості 171 одиниці, та з повідомленням від 26.11.2015 р. № 1642/101-05-117-05 про підтвердження розірвання договору і повернення РС, реалізував своє право на розірвання договору в односторонньому порядку, проте з порушенням викладених вище умов п. 8.4 договору, а саме: вимогу про розірвання договору направлено менше ніж за 45 днів до передбачуваної дати розірвання договору.

За викладених обставин спірний договір не може бути визнаний достроково розірваним. Це ж визнає і позивач, стверджуючи, що спірний договір є припиненим із підстав закінчення строку, на який його укладено, тобто з 31.12.2015 р., визнаючи, що договір був пролонгований до 31.12.2014 р. та до 31.12.2015 р.

Суд відхиляє доводи ТО МГЗ про те, що зазначені його повідомлення про дострокове розірвання спірного договору в односторонньому порядку є одночасно повідомленням відповідача, в порядку п. 8.1 спірного договору, про відмову в пролонгації договору, так як, по-перше, такі повідомлення мали на меті дострокове припинення дії договору, що випливає із їх змісту і визнається позивачем, а, по-друге, сторонами визначено інший порядок повідомлення про припинення (розірвання) договору з підстав закінчення строку, на який його укладено, а саме: Если за 15 дней до окончания срока действия настоящего Договора ни одна из сторон не предупредит о его окончании (расторжении), письменно уведомив об этом другую Сторону, то Договор считается пролонгированным на каждый следующий календарный год на тех же условиях ( друге речення п. 8.1 договору в редакції додаткової угоди № 5).

Позивачем не подано доказів на підтвердження того, що ним за 15 днів до 31.12.2015 року письмово повідомлено ПП НСК про відмову пролонгації спірного договору. Більше того, із змісту додаткової угоди № 22 від 21.10.2015 року до договору випливає, що, у звязку з настанням строків планового ремонту РС у 2015 році, сторони домовилися про припинення нарахування орендної плати з 01.05.2015 р. до виконання в повному обсязі умов п.3.2 договору ПП НСК, тобто, виконання останнім планового ремонту отриманого в оренду РС. Суд визнає, що такі умови додаткової угоди узгоджуються з іншими умовами договору, зокрема щодо не нарахування орендної плати за час знаходження РС у плановому ремонті, щодо пролонгації договору.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено факту припинення дії договору з 31.12.2015 р., і визнає, що він діє й на даний час. Вимога ТОВ МГЗ від 15.09.2016 р. про повернення ПП НСК орендованих вагонів не може бути визнана судом підставою для одностороннього розірвання договору, так як вона ґрунтується на направлених ним відповідачу повідомлень від 19.10.2015 р. № 1391/101-05-117-05 та від 26.11.2015 р. № 1642/101-05-117-05, оцінку котрим суд надав вище.

Чинним законодавством передбачено, що зобовязання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст.ст.525, 526, 629 ЦК України). Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони (ч.2 ст.193 ГК України).

Так як позивачем не доведено порушення умов спірного договору ПП НСК, то для стягнення з останнього неустойки в сумі позовних вимог підстав немає.

Таким чином, суд визнає, що у задоволені позову належить відмовити повністю.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 49 ГПК України, у разі відмови судом у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

У судовому засіданні 03.04.2017 р., згідно ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Коваль.

Повний текст рішення підписано 05.04.2017 р.