Рішення № 65812037, 20.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017Справа №910/1728/17Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат"

до товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-технічний центр "Енергетика"

про стягнення 54 671,66 грн. та розірвання договору

Представники сторін:

від позивача: Зборошенко М.Є. - представник за довіреністю № б/н від 02.02.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" до товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-технічний центр "Енергетика" про стягнення 54 671,66 грн. та розірвання договору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір № 1/08/13 оренди залізничних цистерн від 06.08.2013 року.

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар прийняти в строкове платне користування залізничні цистерни та зобов'язується сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 1 договору орендодавець передав орендарю 4 залізничні цистерни, що підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду № 1 від 01.01.2014 року. Додатковою угодою № 2 до договору від 30.12.2013 року встановлено добовий розмір плати 16,67 за одну цистерну.

Орендар частково виконав умови договору щодо оплати за оренду майна з червня 2015 року по грудень 2016 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 38 742,59 грн.

У зв'язку з тривалою несплатою орендної плати орендодавець направляв орендарю повідомлення з вимогою про розірвання договору та повернення майна від 08.07.2015 року, 01.10.2015 року, 08.04.2016 року та № 85 від 05.10.2016 року.

Враховуючи викладене вище позивач просить розірвати договір № 1/08/13 оренди залізничних цистерн від 06.08.2013 року, повернути майно та стягнути з відповідача основний борг у сумі 38 742,59 грн., інфляційні втрати у сумі 399,98 грн., 3 % річних у сумі 971,34 грн., пеню 11 845,76 грн. та штраф у сумі 2 711,99 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.02.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.02.2017 року.

Представник відповідача в судове засідання 27.02.2017 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.02.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання з'явився та виконав вимоги ухвали суду від 06.02.2017 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2017 року розгляд справи відкладено на 20.03.2017 року.

Представник відповідача в судове засідання 20.03.2017 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.02.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02660, м. Київ, вул. Попудренко, буд. 52, кім. 905, яка згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 07.02.2017 року є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами укладено договір № 1/08/13 оренди залізничних цистерн від 06.08.2013 року. До договору укладено додаткову угоду № 1 від 09.08.2013 року про тимчасове не нарахування орендної плати у зв'язку з неможливістю використання орендованого майна та додаткову угоду № 2 від 30.12.2013 року про встановлення розміру орендної плати.

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар прийняти в строкове платне користування залізничні цистерни та зобов'язується сплачувати орендну плату.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п. 4.1. договору майно, що орендується, вважається переданим орендареві з дати підписання Акта приймання-передачі майна, що орендується.

П. 4.2. договору передбачено, що строк оренди складає 34 календарних місяців з дати прийняття майна, що орендується за Актом приймання-передачі майна.

Відповідно до ст. 1 договору орендодавець передав орендарю 4 залізничні цистерни (№№ 50265305, 50268010, 50268051, 50265479), що підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду № 1 від 01.01.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 10.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та закінчується у 2015 році.

Відповідно до п. 5.2. договору орендна плата сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця або готівкою через касу орендодавця в строк 5-ти банківських днів з дати отримання орендарем рахунку на оплати оренди майна.

Додатковою угодою № 2 до договору від 30.12.2013 року встановлено добовий розмір плати 16,67 грн. в т.ч ПДВ за одну цистерну.

П. 5.3. договору передбачено, що остаточний розрахунок проводиться після повернення орендованого майна з оренди. Підставою для проведення остаточного розрахунку є підписаний Акт приймання-передачі залізничних цистерн та Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Орендар частково виконав умови договору щодо оплати за оренду майна, а саме через касу орендодавця сплачено: 18.02.2014 року - 2066,68 грн., 13.04.2014 року - 1 866,68 грн., 16.04.2014 року - 2066,68 грн., 23.05.2014 року - 2000,00 грн., 19.06.2014 року - 2066,84грн., 23.07.2014 року - 2000,16 грн., 12.08.2014 року - 2066,84 грн., 25.05.2015 року - 5000,00 грн., 26.05.2015 року -5000,84 грн., 27.05.2015 року - 10 000,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами, копії яких є в матеріалах справи. 29.05.2015 року орендар частково сплатив рахунок № 00034/15 від 29.05.2015 року за травень 2015 року на суму 2067,08 грн., та несплаченими залишились 68,42 грн. Інші рахунки позивача, які за твердженням позивача відправлялись відповідачеві, залишились несплаченими.

Таким чином, з червня 2015 року по грудень 2016 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 38 742,59 грн.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Позивач неодноразово направляв відповідачеві листи про розірвання договору та повернення вагонів, зокрема від 08.07.2015 року, 08.04.2016 року та лист від 05.10.2016 року № 85, відповідно до опису вкладення та фіскального чеку «Укрпошти» від 05.10.2016 року.

03.11.2016 року позивач направив відповідачеві претензію № 115 від 03.11.2016 року з проханням оплатити заборгованість, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком «Укрпошти» від 04.11.2016 року.

Відповідно до п. 11.4 договору сторони домовились повідомляти в письмовій формі іншу сторону про зміну вказаних в цьому договорі реквізитів. Таким чином, відповідач повинен був бути обізнаний про заборгованість та рахунки позивача.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять доказів неможливості використання майна та можливого звільнення відповідача від плати за оренду майна.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по договору оренди нерухомого майна відповідно до наданого розрахунку, в сумі 38 742,59 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 845,76 грн. та штраф у сумі 2 711,99 грн. відповідно до приписів ст. 231 Господарського кодексу України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.5. договору орендар несе наступну відповідальність за договором: випадку прострочення сплати орендної плати сплатити пеню у розмірі згідно діючого в Україні законодавства

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом враховано, що відповідно до п. 5.2. договору орендна плата сплачується орендарем в строк 5-ти банківських днів з дати отримання орендарем рахунку на оплати оренди майна.

Позивачем не надано доказів отримання орендарем рахунків на оплату оренди, однак позивачем направлявся лист від 05.10.2016 року № 85, відповідно до опису вкладення та фіскального чеку «Укрпошти» від 05.10.2016 року з повідомленням про заборгованість та повернення цистерн, надсиланням рахунку № 00035/16 від 30.09.2016 року та акту звірки рахунків на адресу, зазначену в договорі. П. 11.4 договору сторони домовились повідомляти в письмовій формі іншу сторону про зміну вказаних в цьому договорі реквізитів.

Таким чином, відповідач повинен був бути обізнаний про заборгованість та рахунки позивача.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958 та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014 р. за № 173/24950 строк пересилання рекомендованої кореспонденції між іншими населеними пунктами різних областей України з урахуванням пересилання рекомендованої письмової кореспонденції - становлять 6 днів з дати подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку.

Таким чином, вказаний лист відповідач повинен був отримати 10.10.2016 року, відповідно, з урахуванням викладеного вище суд здійснює перерахунок пені починаючи з 19.10.2016 року до 31.12.2016 року (дата закінчення розрахунку, заявлена позивачем) на заборгованість, яка утворилась до 30.09.2016 року. Рахунок від 31.10.2016 року № 00040/16 повинен оплачений протягом 5 банківських днів, тобто до 07.11.2016 року включно.

Рахунок від 30.11.2016 року № 00049/16 повинен оплачений протягом 5 банківських днів, тобто до 07.12.2016 року включно.

Оскільки позивач здійснює нарахування по 30.12.2016 року на вказану дату по рахунку № 00055/16 від 30.12.2016 року пеня не нараховується в силу положень ст. 83 ГПК.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн..)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення32608.03 (заборгованість по рахунках №00034/15 від 29.05.2016 року -№00035/16 від 30.09.2016 року)19.10.2016 - 31.12.2016740.1 %2412.992067.08 (Рахунок від 31.10.2016 року № 00040/16)08.11.2016 - 31.12.2016540.1 %111.622000.40 (Рахунок від 30.11.2016 року № 00049/16)08.12.2016 - 31.12.2016240.1 %48.01За перерахунком суду загальний розмір пені становить 2 572,62 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 572,62 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені річних в розмірі 9 273,14 грн. не підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку штрафу суд зазначає, що станом на дату розрахунку позивача (31.12.2016 року) заборгованість понад 30 днів нараховується тільки по рахунках з №00034/15 від 29.05.2016 року по № 00040/16 від 31.10.2016 року на загальну суму 34 675,11 грн.

За перерахунком суду загальний розмір штрафу становить 34 675,11 *7%=2 427,26 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 427,26 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 284,73 грн. не підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 399,98 грн., 3 % річних у сумі 971,34 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене вище перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних здійснюється за періоди, визначені при розрахунку пені.

Розрахунок 3 % річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів32608.03(заборгованість по рахунках №00034/15 від 29.05.2016 року -№00035/16 від 30.09.2016 року)19.10.2016 - 31.12.2016743 %198.332067.08 (Рахунок від 31.10.2016 року № 00040/16)08.11.2016 - 31.12.2016543 %9.172000.40 (Рахунок від 30.11.2016 року № 00049/16)08.12.2016 - 31.12.2016243 %3.95За перерахунком суду загальний розмір 3 % річних становить 211,45 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 211,45 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 759,89 грн. не підлягає задоволенню.

Позивач розраховує інфляційні втрати на заборгованість по рахунках №00034/15 від 29.05.2016 року по №00001/16 від 29.01.2016 року на суму 16 405,02 грн. В силу положень ст. 83 ГПК інфляційні втрати перераховуються за зазначені періоди на суму 16 405,02 грн.

Розрахунок інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу19.10.2016 - 31.12.201616405.02 (по рахунках №00034/15 від 29.05.2016 року по №00001/16 від 29.01.2016 року)1.027445.59 За перерахунком суду загальний розмір інфляційних втрат становить 445,59грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати на суму 339,98 грн. Таким чином, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 339,98 грн.

Також позивач просить розірвати договір № 1/08/13 оренди залізничних цистерн від 06.08.2013 року та повернути позивачеві 4 залізничні цистерни №№ 50265305, 50268010, 50268051, 50265479 в стані, в якому вони були одержані з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року за № 12, вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке: "Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору".

Судом враховано, що відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Матеріали справи не містять доказів сплати орендних платежів. Наявність заборгованості та несплати орендної плати з травня 2015 року свідчить про істотне порушення умов договору.

Таким чином, чинним законодавством передбачене право орендодавця на звернення до суду з вимогою про розірвання договору навіть у разі недотримання позасудового порядку відмови наймодавця від договору найму.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Цивільного кодексу України.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому, норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до п. 10.6 договору якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін. Яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

П. 10.7. договору передбачено, що цей договорі вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідно додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді в цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві.

Оскільки несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору № 1/08/13 оренди залізничних цистерн від 06.08.2013 року, укладеного між сторонами, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 7.2 договору орендар зобов'язаний після закінчення терміну оренди повернути майно, що орендується, чистим, в справному стані на станцію приписки Орендодавця.

П. 8.1. договору передбачено, що після закінчення строку оренди орендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з технічною документацією (при наявності) за актом передавання-приймання.

Отже, з розірванням договору оренди відповідач втрачає статус орендаря і вимога про повернення 4 залізничних цистерн №№ 50265305, 50268010, 50268051, 50265479 в стані, в якому вони були одержані з урахуванням нормального зносу є обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-технічний центр "Енергетика" (02660, м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 4-А; ідентифікаційний код 23932864) на користь державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" (37240, Полтавська обл., м. Червонозаводське, вулиця Червоноармійська, будинок 10, ідентифікаційний код 00374806) заборгованість в розмірі 38 742 (тридцять вісім тисяч сімсот сорок дві) грн. 59 коп., пеню 2 572(дві тисячі п'ятсот сімдесят дві ) грн. 62 коп., штраф 2 427 (дві тисячі чотириста двадцять сім) грн. 26 коп., три проценти річних у сумі 211 (двісті одинадцять) грн. 45 коп., індекс інфляції в розмірі 339,98 (триста тридцять дев'ять) грн. 98 коп. та судовий збір в розмірі 4 496 (чотири тисячі чотириста дев'яносто шість) грн.00 коп.

3. Розірвати договір № 1/08/13 оренди залізничних цистерн від 06.08.2013 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю інженерно-технічний центр "Енергетика" (02660, м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 4-А; ідентифікаційний код 23932864), як орендодарем, та державним підприємством "Лохвицький спиртовий комбінат" (37240, Полтавська обл., м. Червонозаводське, вулиця Червоноармійська, будинок 10, ідентифікаційний код 00374806) як орендодавцем.

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю інженерно-технічний центр "Енергетика" (02660, м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 4-А; ідентифікаційний код 23932864) повернути державному підприємству "Лохвицький спиртовий комбінат" (37240, Полтавська обл., м. Червонозаводське, вулиця Червоноармійська, будинок 10, ідентифікаційний код 00374806) об'єкт оренди - 4 залізничні цистерни №№ 50265305, 50268010, 50268051, 50265479 в стані, в якому вони були одержані з урахуванням нормального зносу.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 06.04.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий