Постанова № 65812031, 27.03.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/129/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Дубінчина О.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових вимог, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2017 року позивач ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі по тексту - Карлівська ОДПІ, відповідач) про скасування податкових вимог, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати неправомірною та скасувати повністю вимогу Карлівської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 13 грудня 2016 року № Ф-1088-17 в розмірі 9600,50 грн;

- визнати неправомірною та скасувати повністю вимогу Карлівської ОДПІ про сплату податкового боргу № 1098-17 від 13 грудня 2016 року в розмірі 3164,38 грн;

- суму боргу ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01 червня 2014 року по 31 жовтня 2016 року за вимогою Карлівської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 13 грудня 2016 року № Ф-1088-17 в розмірі 9600,50 грн, визнати безнадійною та зобов'язати Карлівську ОДПІ списати заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати Єдиного соціального внеску за вимогою від 13 грудня 2016 року № Ф-1088-17 в розмірі 9600,50 грн як безнадійну;

- суму податкового боргу ОСОБА_1 за період з 01 червня 2014 року по 31 жовтня 2016 року за податковою вимогою Карлівської ОДПІ № 1098-17 від 13 грудня 2016 року в розмірі 3164,38 грн визнати безнадійною та зобов'язати Карлівську ОДПІ списати податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за податковою вимогою № 1098-17 від 13 грудня 2016 року в розмірі 3164,38 грн як безнадійну.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у червні 2014 року в зв'язку з проведенням воєнних дій та антитерористичної операції на території м. Донецьк, був вимушений припинити ведення господарської діяльності та переїхати з місця постійного проживання до м. Карлівка. 31 жовтня 2016 року, після внесення інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення господарської діяльності, Карлівською ОДПІ безпідставно нараховано недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску з 01 червня 2014 року по 31 жовтня 2016 року в сумі 9600,50 грн та податковий борг зі сплати єдиного внеску в розмірі 3164,38 грн. Зазначає, що статтею 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивача звільнено від сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску на час проведення на території Донецької області антитерористичної операції, а недоїмка визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача вимоги позовної заяви не визнали, у їх задоволенні просили відмовити, посилаючись на те, що оскільки перереєстрація місця обліку платника здійснена після 01 січня 2016 року, то ОСОБА_1 не звільняється від виконання своїх обов'язків, як платника єдиного внеску, так як, з 01 січня 2016 року законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов'язань платниками єдиного соціального внеску, які перебували на обліку на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. А, відтак, відповідачем правомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1088-17 від 13 грудня 2016 року та вимогу про сплату боргу № 1098-17 від 13 грудня 2016 року. Крім того, представники Карлівської ОДПІ зазначили, що відповідно до статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань є сертифікат Торгово-промислової палати України. Матеріалами справи не підтверджується, що позивач отримав сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено факт настання обставин непереборної сили. Таким чином, відповідач вважає, що адміністративний позов є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у встановленому законом порядку була зареєстрований як фізична особа-підприємець 10 липня 2002 року, перебувала на обліку платників податків в Державній податковій інспекції у Петровському районі м. Донецька Головного управління ДФС /а.с. 13/.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача за КВЕД: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізовних магазинах /зворотній бік а.с. 13/.

У червні 2014 року позивач фактично припинив ведення господарської діяльності у зв'язку із проведенням воєнних дій та антитерористичної операції на території м. Донецьк.

Згідно з довідкою від 10 грудня 2014 року № НОМЕР_2 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу /а.с. 8/.

27 жовтня 2016 року ОСОБА_1 перейшла на облік, з автоматичним переведенням інтегрованих карток платника податків, до Карлівської ОДПІ /а.с. 13/.

31 жовтня 2016 року в зв'язку з тривалим проведенням антитерористичної операції та відсутністю можливості проживання та нормальної мирної життєдіяльності, повернення за постійним місцем проживання та реєстрації, не ведення господарської діяльності на території Полтавської області, позивач звернувся з заявою про припинення підприємницької діяльності /а.с. 12/.

31 жовтня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за власним рішенням, номер запису № 25650060006003250 /а.с. 13/.

13 грудня 2016 року відповідачем сформовані та направлені на адресу платника податків вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1088-17, згідно якої станом на 30 жовтня 2016 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 9600,50 грн /а.с. 14/ та податкова вимога № 1098-17, згідно якої станом на 12 грудня 2016 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 3164,36 грн, у тому числі єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 3164,38 грн /а.с. 15/.

ОСОБА_1 не погодилася з вказаними податковими вимогами та оскаржила їх в судовому порядку.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним вимогам Карлівської ОДПІ від 13 грудня 2016 року № Ф-1088-17 та № 1098-17, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08 липня 2010 року (надалі по тексту Закон України № 2464-VІ).

Згідно з частиною першою статті 2 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 цього Закону визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином, наведеними нормами закріплено обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати, подавати відповідну звітність до контролюючого органу та сплачувати єдиний внесок у визначених Законом порядку та строки.

Разом з тим, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі по тексту - Закон № 1669-VII).

Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого, зокрема входить м. Донецьк.

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що з червня 2014 року, у зв'язку з воєнними діями та проведенням антитерористичної операції на території м. Донецька, у зв'язку з загрозою життю та здоров'ю роботодавця та найманих працівників, вимушена була припинити ведення господарської діяльності, нарахування і виплату заробітної плати, та терміново виїхати з місця постійного проживання до м. Карлівка. А тому, на підставі пункту 9-4 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464-VІ в зв'язку з воєнними діями та проведенням антитерористичної операції на території м. Донецьк вважає, що звільнена від виконання своїх обов'язків зі сплати єдиного соціального внеску на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Однак, представник відповідача наголосив, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2016 року, внесено зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", зокрема вилучено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, а відповідно, скасовано пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Так, підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зокрема: розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Законом України від 12 серпня 2014 року № 1636-VIІ (у редакції від 27 вересня 2014 року) до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 - VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" внесено зміни, а саме: доповнено пунктом 9-3 у такій редакції: "Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку".

Згідно із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 у редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважається пунктом 9-4.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пунктом 28) з 01 січня 2016 року виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (яким доповнено пункт 9-3 до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" до Закону України № 2464).

Норма проіснувала в Законі № 1669-VII з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, але в повній мірі збереглася в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у вигляді пункту 9-4.

Отже, пункт 9-4 не виключено із розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464-VІ (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII), норма якого продовжує свою дію в часі.

Таким чином, відповідно до пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 достатніми підставами для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, передбаченої цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, та заява самого платника єдиного внеску до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

За таких обставин, починаючи з 14 квітня 2014 року, позивач звільнений від виконання обов'язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо сплати єдиного внеску, що виключає виникнення у нього недоїмки по сплаті цього внеску у визначений період.

Частиною четвертою статті 25 Закону № 2464 визначено, що передумовою надіслання вимоги про сплату боргу з єдиного внеску є існування відповідної недоїмки.

Враховуючи, що в період, за який надіслано спірні вимоги, позивач не мав обов'язку зі сплати єдиного внеску, тому суд приходить висновку, що вимоги Карлівської ОДПІ від 13 грудня 2016 року № Ф-1088-17 та № 1098-17 є протиправними та підлягають скасуванню.

Водночас, у статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577, документом-підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України.

Так, листом Полтавської торгово-промислової палати від 23 січня 2017 року № 24.14-07/08 позивачу надано роз'ясненням щодо віднесення антитерористичної операції на території м. Донецьк Донецької області до форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили). У вказаному листі зазначено, що нормативно-правовими актами органів державної влади чітко визначено територію проведення антитерористичної операції, її початок, ведення бойових дій на вказаній території, що перешкоджає нормальній життєдіяльності та ведення господарської діяльності громадянами України. Зроблено висновок про те, що зазначені у листі обставини не залежать від дій та волевиявлення окремих осіб, сам факт проведення антитерористичної операції в м. Донецьк Донецької області, відсутність діючих органів державної влади, вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажору), які настали з 07 квітня 2014 року і тривають до теперішнього часу /а.с. 27/.

Однак, сертифікату Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, позивачем суду не надано, як і доказів звернення до контролюючого органу з метою звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає непереконливими доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав про визнання безпідставною суми боргу з єдиного податку та єдиного соціального внеску та зобов'язання Карлівську ОДПІ списати заборгованість.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 частково.

13 лютого 2017 року представником позивача подано до суду клопотання про стягнення з відповідача судових утримок, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 264,00 грн /а.с. 37/.

В якості обґрунтування зазначив, що звернувся до Полтавської торгово-промислової палати зі зверненням щодо віднесення антитерористичної операції на території м. Донецьк до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Оскільки Полтавська торгово-промислова палата діє на платній основі, то позивачу довелося сплатити 264,00 грн /а.с. 38/ за отримання висновку від 23 січня 2017 року № 24.14-07/08 /а.с. 27/.

Статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено види судових витрат, передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Суд зазначає, що стаття 87 Кодексу адміністративного судочинства України містить вичерпний перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем не надано доказів понесення витрат на правову допомогу, витрат пов'язаних із прибуттям до суду, а також відсутні докази про витрати, пов'язанні із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз, огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Таким чином, клопотання позивача про повернення понесених витрат у розмірі 264,00 грн за отримання висновку Полтавської торгово-промислової палати від 23 січня 2017 року № 24.14-07/08, не підлягає задоволенню, оскільки вказані витрати не підпадають під визначені частиною третьою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що пов'язані з розглядом справи.

Водночас, суд вважає за необхідне повернути позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської ОДПІ сплачений судовий збір відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові вимоги Карлівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Полтавській області від 13 грудня 2016 року № Ф-1088-17 та № 1098-17.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Карлівської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС в Полтавській області (код ЄДРПОУ 39788132) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 320,10 грн (триста двадцять гривень 10 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03 квітня 2017 року.

Суддя С.С. Бойко