Рішення № 65811640, 30.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2017Справа № 910/23706/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомрайс»

до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 364 391, 41 грн.

за участю представників:

від позивача: Сайко Ю.В.- представник за довіреністю б/н від 15.07.2016 р.

від відповідача: Шуман С.В.- представник за довіреністю № 01/21-44/70 від 10.01.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкомрайс» (далі - ТОВ «Інкомрайс») з позовом до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління освіти Дніпровської РДА в м. Києві) про стягнення 364 391, 41 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Інкомрайс» обґрунтовує тим, що Управління освіти Дніпровської РДА в м. Києві порушило умови договору № 136 на закупівлю товарів за державні кошти (код 28.21.1 за ДКПП ДК 016-2010 - печі та пічні пальники, частини до них (Жарочна шафа ШЖЕ-3 трисекційна, 380В) від 24.12.2013 р. в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У даному позові ТОВ «Інкомрайс» просить суд стягнути з Управління освіти Дніпровської РДА в м. Києві суму основного боргу в розмірі 199 800,00 грн., інфляційну складову боргу в сумі 148 251,60 грн. та 3 % річних у сумі 16 339,81 грн., а всього - 364 391,41 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважав факт здійснення позивачем поставки недоведеним, про що, на його думку свідчать лист позивача № 02/02 від 11.02.2014 р., акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в Управлінні освіти Дніпровської РДА в м. Києві № 031-30/868 від 26.05.2015 р., а також відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей у особи, підпис якої стоїть у видатковій накладній. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, судом було розглянуте подане раніше клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрації (далі - Дніпровська РДА в м. Києві), та відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Під час розгляду даної справи судом не були встановлені обставини, які б свідчили про те, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки Дніпровської РДА в м. Києві, яка не є стороною у справі, відповідно, підстави для залучення Дніпровської РДА в м. Києві до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відсутні.

Отже, розглянувши спір по суті, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 24.12.2013 р. між Управлінням освіти Дніпровської РДА в м. Києві (замовник) та ТОВ «Інкомрайс» (постачальник) був укладений договір № 136 на закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у грудні 2013 року поставити замовнику товар: код 28.21.1 за ДКПП ДК 016-2010 - печі та пічні пальники, частини до них (Жарочна шафа ШЖЕ-3 трисекційна, 380В) (далі - товар), а замовник прийняти і оплатити його.

Згідно з п. 3.1 договору сума договору становить 199 800,00 грн., у тому числі ПДВ - 33 300,00 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата здійснюється на умовах відтермінування платежу за поставлений товар на строк до 90 (дев'яносто) календарних днів, після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та видаткової накладної, підписаної уповноваженою особою замовника.

Термін поставки товарів: грудень 2013 року (п. 5.1 договору).

Судом також встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «Інкомрайс» передало, а Управління освіти Дніпровської РДА в м. Києві прийняло товар загальною вартістю 199 800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 54 від 27.12.2013 р., засвідченою підписами уповноважених представників сторін та їх печатками, копія якої долучена до матеріалів справи.

Проте, Управління освіти Дніпровської РДА в м. Києві взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконало, поставлений товар не оплатило. Таким чином, у Управління виникла заборгованість за договором № 136 від 24.12.2013 р. на суму 199 800,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Частиною ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

На підставі зазначених правових норм суд дійшов висновку, що у позивача виник обов'язок з оплати вартості поставленого товару.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача - Управління освіти Дніпровської РДА в м. Києві про те, що факт поставки товару за вказаною накладною спростовується відсутністю довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей у особи, підпис якої стоїть у видатковій накладній № 54 від 27.12.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткова накладна № 54 від 27.12.2013 р. засвідчена підписами представників обох сторін та скріплена їх печатками, вона містить усі необхідні реквізити та відповідає вимогам закону, встановлених для первинних документів.

Водночас, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей є документом, що підтверджує уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей та не підтверджує факт вчинення господарської операції, а саме - передання товару.

Отже, саме видаткова накладна є належним документом, що засвідчує встановлений факт здійснення вказаної господарської операції, а відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Крім того, факт поставки товару за видатковою накладною № 54 від 27.12.2013 р. підтверджується, складеним Державною фінансовою інспекцією в місті Києві актом № 031-30/868 від 26.05.2015 р. позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в Управління освіти Дніпровської районної в м. Києва державної адміністрації за період з 01.03.2014 р. по 01.04.2015 р.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Управління освіти Дніпровської РДА в м. Києві, як відповідач, не надав суду документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем - ТОВ «Інкомрайс» або спростовували докази останнього. Крім того, підпис представника відповідача на видатковій накладній № 54 від 27.12.2013 р. свідчить про обізнаність Управління освіти Дніпровської РДА в м. Києві щодо розміру вартості поставленого товару, а також щодо необхідності його оплатити протягом встановленого договором строку.

Щодо посилань відповідача на лист позивача № 02/02 від 11.02.2014 р., яким на його думку був розірваний договір поставки, суд зазначає наступне.

Вищевказаним листом ТОВ «Інкомрайс» повідомило Управління освіти Дніпровської РДА в м. Києві про розірвання ряду укладених сторонами договорів, у тому числі й договору № 136 від 24.12.2013 р.

Однак, Управління освіти Дніпровської РДА в м. Києві, як відповідач, не надало суду документів, які б підтверджували розірвання вказаного договору та повернення ним отриманого за договором № 136 від 24.12.2013 р. та видатковою накладною № 54 від 27.12.2013 р. товару постачальнику - ТОВ «Інкомрайс».

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 199 800,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 148 251,60 грн. та 3 % річних у сумі 16 339,81 грн., а всього - 364 391,41 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач - Управління освіти Дніпровської РДА в м. Києві товар, переданий позивачем - ТОВ «Інкомрайс», не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний невірно, у зв'язку з чим судом був здійснений власний розрахунок.

Так, враховуючи розмір заборгованості - 199 800,00 грн., а також визначений позивачем період нарахування з квітня 2014 року по листопад 2016 року та сукупний індекс інфляції за вказаний період - 1,934%, сума інфляційної складової боргу за розрахунком суду становить - 186 697,99 грн.

Отже, здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу, суд встановив, що її розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, з урахуванням чого суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України при прийнятті рішення господарському суду надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому вимога про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 148 251,60 грн.

Також дослідивши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов укладеного сторонами договору, тому вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі 16 339,81 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Інкомрайс» підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомрайс» до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 364 391, 41 грн. задовольнити.

Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, проспект Миру, буд. 6-А ідентифікаційний код 37397216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкомрайс» (73025, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 18, ідентифікаційний код 38648705) суму основного боргу в розмірі 199 800 (сто дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., інфляційну складову боргу в сумі 148 251 (сто сорок вісім тисяч двісті п'ятдесят одна) грн. 60 коп., 3 % річних у сумі 16 339 (шістнадцять тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 81 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 465 (п'ять тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 87 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 30 березня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 4 квітня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.